Прага – Колишній король Румунії, 89-річний Міхай на власні очі бачив і Гітлера, і Муссоліні. Він один із трьох ще живих колишніх голів держави часів Другої світовій війни (поруч із болгарським королем Симеоном та лідером Камбоджі Нородомом Сіануком) та єдиний, хто брав безпосередню участь у цій війні. Колишній румунський монарх розповів Радіо Свобода про початок війни 70 років тому і про політику Бухареста у той час.
Наприкінці 30 років минулого століття Міхай ще вчився у школі, але також багато подорожував зі своїми батьками – румунськими монархами. Саме так 1938 року він вперше побачив тодішнього німецького лідера – Гітлера. Згодом королівська родина захотіла виїхати до Флоренції та отримала від румунського диктатора Йона Антонеску не лише дозвіл, але й наказ – подорожувати до Італії через Берлін, щоб знову побачитися з Гітлером.
Міхай не знає німецької мови, але пригадує, що враження від зустрічі з німецьким вождем залишилися малоприємні: «Він промовляв до людей за обідом і раптом мав такий вираз обличчя, який для мене був дуже незручним. Коли починав говорити, то не міг зупинитися... Коли він торкався теми, якої хотів, то ставав таким, трохи неприємним».
У період 1941-44 років Румунія втратила понад 200 тисяч солдатів, які воювали пліч-о-пліч із нацистами на східному фронті. Бухарест приєднався до німців, щоб повернути Бесарабію і Північну Буковину. Чому ж тоді Румунія не зупинилася на Дністрі, а воювала аж до поразки в Сталінграді? Колишній румунський монарх каже, що становище було «дуже складним». Тут він наводить приклад Фінляндії, яка зупинилася на старому кордоні, повернувши Карелію, але знову її втратила.
Чому ж румуни, так як фіни, не виступили проти радянського ультиматуму ще в 1940 році зі зброєю в руках? Міхай каже, що уряд вирішив, що напевно було безпечніше піти на приниження, але намагатися не втратити решти території. «Могло бути вторгнення, з росіянами по всій країні. Це те, що багато хто на Заході не дуже добре усвідомлює», – каже колишній румунський лідер.
«Їх не турбувало, що станеться, якщо ми втратимо незалежність»
Стосовно того, чи могла Румунія розраховувати на підтримку інших європейських держав, то король Міхай переконаний, що тоді там не розуміли румунських інтересів.
«Багато західних держав мало що знали і не дбали про історію нашої частини Європи. Їх не турбувало, що станеться, якщо ми втратимо незалежність і те, чи ми будемо окуповані, чи ні – просто мало інтересу»¬, – зазначає колишній румунський монарх.
У серпні 1944 року король Міхай за підтримки політичних діячів Румунії зміг усунути від влади соратника нацистів, диктатора Антонеску. Але відтоді правив Румунією недовго – доки 1947 року Москва не встановила в Бухаресті комуністичний режим.
Понад півстоліття колишній румунський монарх жив у вигнанні у Великій Британії і Швейцарії. Щоб прогодувати родину, не цурався ніякої роботи – працював пілотом, брокером на біржі, розводив на фермі курей. Дванадцять років тому Румунія відновила його громадянство і повернула частину королівських маєтків. Відтоді нащадок румунських монархів живе на два доми – в Румунії і в невеличкому будинку під Женевою у Швейцарії, де і спілкувався з кореспондентом Радіо Свобода Еудженом Томюком.
(Прага – Київ)
Міхай не знає німецької мови, але пригадує, що враження від зустрічі з німецьким вождем залишилися малоприємні: «Він промовляв до людей за обідом і раптом мав такий вираз обличчя, який для мене був дуже незручним. Коли починав говорити, то не міг зупинитися... Коли він торкався теми, якої хотів, то ставав таким, трохи неприємним».
У період 1941-44 років Румунія втратила понад 200 тисяч солдатів, які воювали пліч-о-пліч із нацистами на східному фронті. Бухарест приєднався до німців, щоб повернути Бесарабію і Північну Буковину. Чому ж тоді Румунія не зупинилася на Дністрі, а воювала аж до поразки в Сталінграді? Колишній румунський монарх каже, що становище було «дуже складним». Тут він наводить приклад Фінляндії, яка зупинилася на старому кордоні, повернувши Карелію, але знову її втратила.
Чому ж румуни, так як фіни, не виступили проти радянського ультиматуму ще в 1940 році зі зброєю в руках? Міхай каже, що уряд вирішив, що напевно було безпечніше піти на приниження, але намагатися не втратити решти території. «Могло бути вторгнення, з росіянами по всій країні. Це те, що багато хто на Заході не дуже добре усвідомлює», – каже колишній румунський лідер.
«Їх не турбувало, що станеться, якщо ми втратимо незалежність»
Стосовно того, чи могла Румунія розраховувати на підтримку інших європейських держав, то король Міхай переконаний, що тоді там не розуміли румунських інтересів.
«Багато західних держав мало що знали і не дбали про історію нашої частини Європи. Їх не турбувало, що станеться, якщо ми втратимо незалежність і те, чи ми будемо окуповані, чи ні – просто мало інтересу»¬, – зазначає колишній румунський монарх.
У серпні 1944 року король Міхай за підтримки політичних діячів Румунії зміг усунути від влади соратника нацистів, диктатора Антонеску. Але відтоді правив Румунією недовго – доки 1947 року Москва не встановила в Бухаресті комуністичний режим.
Понад півстоліття колишній румунський монарх жив у вигнанні у Великій Британії і Швейцарії. Щоб прогодувати родину, не цурався ніякої роботи – працював пілотом, брокером на біржі, розводив на фермі курей. Дванадцять років тому Румунія відновила його громадянство і повернула частину королівських маєтків. Відтоді нащадок румунських монархів живе на два доми – в Румунії і в невеличкому будинку під Женевою у Швейцарії, де і спілкувався з кореспондентом Радіо Свобода Еудженом Томюком.
(Прага – Київ)