Київ – Більш як третина українського ринку дитячої книги –російськомовна. Ідеться не про експансію російськомовної книжки для маленьких читачів в Україні, а про не підтримку українською владою своїх видавців. Про це говорили у Києві організатори, учасники і гості Ярмарку дитячої літератури.
Із серед майже 50 видавництв, представлених на ярмарку, абсолютна більшість видає дитячу літературу українською мовою. Щодо книжок російського виробництва, або ж російськомовних, то засновник і директор видавництва «Аверс» Галдина Гнедюк в інтерв‘ю Радіо Свобода розповіла одну вельми цікаву і повчальну для українських видавців історію.
«Російські видавництва почали для нас видавати книжки українською мовою! І не завжди там якісні переклади, і не завжди там малюнки відповідають тому, чого потребують наші діти, – каже Галдина Гнедюк. – Наприклад, у нас на ринку є книга, яка названа «Найкращі українські казки» – а намальовані російські дівчата у кокошниках. Але, я думаю, що майбутнє за нами, читач розбереться».
«Ми переможемо!», – переконана і менеджер видавництва «Розумна дитина» Валентина Муранова. За її словами, найбільшим попитом користуються україномовні книги – народні казки, книжки-«розмальовки», книги-іграшки тощо. Також зростає і кількість видавництв, які презентують на ринку україномовну дитячу книгу. Одна з причин цього – збільшення потреб у дитячій книжці, зростання ринку дитячої книги в Україні. А це, відповідно, змушує видавців розвивати «дитячий сектор» книговидання, вважає Валентина Муранова.
Директорка видавництва «Сіма видає» Галина Петренко-Заневська стверджує, що кількість російських або російськомовних книг на ринку України зменшується, але не за рахунок збільшення книг вітчизняних, а унаслідок кризи. І додає: «Я вважаю, що потреби ринку ростуть, а у нас дуже багато російської літератури, або ж на російській мові. А саме українською мовою – замало».
На думку видавців-учасників київського ярмарку, проблема російськомовної книги має вирішуватись не лише за рахунок збільшення україномовних видань, але і завдяки політиці влади. Адже не видавці ухвалюють закони, які захищають вітчизняний ринок книги від імпортованої продукції. І не видавці підтримують самих себе і відповідно вітчизняний книжковий ринок. Подібні питання у змозі вирішити влада, але її представники, за влучними словами Галини Гнедюк, невідомо коли і тримали книгу в руках...
(Київ – Прага)
«Російські видавництва почали для нас видавати книжки українською мовою! І не завжди там якісні переклади, і не завжди там малюнки відповідають тому, чого потребують наші діти, – каже Галдина Гнедюк. – Наприклад, у нас на ринку є книга, яка названа «Найкращі українські казки» – а намальовані російські дівчата у кокошниках. Але, я думаю, що майбутнє за нами, читач розбереться».
«Ми переможемо!», – переконана і менеджер видавництва «Розумна дитина» Валентина Муранова. За її словами, найбільшим попитом користуються україномовні книги – народні казки, книжки-«розмальовки», книги-іграшки тощо. Також зростає і кількість видавництв, які презентують на ринку україномовну дитячу книгу. Одна з причин цього – збільшення потреб у дитячій книжці, зростання ринку дитячої книги в Україні. А це, відповідно, змушує видавців розвивати «дитячий сектор» книговидання, вважає Валентина Муранова.
Директорка видавництва «Сіма видає» Галина Петренко-Заневська стверджує, що кількість російських або російськомовних книг на ринку України зменшується, але не за рахунок збільшення книг вітчизняних, а унаслідок кризи. І додає: «Я вважаю, що потреби ринку ростуть, а у нас дуже багато російської літератури, або ж на російській мові. А саме українською мовою – замало».
На думку видавців-учасників київського ярмарку, проблема російськомовної книги має вирішуватись не лише за рахунок збільшення україномовних видань, але і завдяки політиці влади. Адже не видавці ухвалюють закони, які захищають вітчизняний ринок книги від імпортованої продукції. І не видавці підтримують самих себе і відповідно вітчизняний книжковий ринок. Подібні питання у змозі вирішити влада, але її представники, за влучними словами Галини Гнедюк, невідомо коли і тримали книгу в руках...
(Київ – Прага)