Мінськ – Сьогодні в російському місті Сочі президент Росії Дмитро Медведєв приймав свого білоруського колегу Олександра Лукашенка. Це була їхня перша зустріч після так званої «молочної війни» між двома державами та відмови Білорусі підтримати створення Сил швидкого реагування в рамках Організації договору про колективну безпеку в рамках СНД. Розвиваючи конфлікт, Росія заморозила кредитування білоруської економіки. Чи вдалося лідерам двох держав полагодити накопичені суперечки?
Інформація про підсумки переговорів дуже скупа. Якихось заяв президенти після ціеї неформальної зустрічі не озвучили, це зробили їхні помічники та прес-служби.
Із цих повідомлень можна зрозуміти, що якихось конкретних рішень президенти не ухвалили, вони лише висловили бажання (цитую прес-службу Кремля) «докласти додаткові зусилля заради активізації рішення накопичених проблем».
Лукашенко та Медведєв домовилися, що й надалі будуть зустрічатися, що російський лідер прибуде до Білорусі на спільні військові навчання у вересні.
Це, мабуть, єдиний реальний на цей момент результат – оновлення діалогу на найвищому рівні. Між Білоруссю та Росією після молочної війни, як виглядає, настав холодний мир, вважають мінські політологи. Сторони ще довго будуть торгуватися з різних проблемних питань.
Помічник російського президента Сергій Приходько заявив після зустрічі в Сочі, що Білорусь може невдовзі повернутися до головування в Організації договору про колективну безпеку, від якого вона відмовилася на знак протесу проти молочної війни Росії.
Оскільки так звану молочну війну – заборону на імпорт білоруських молочних продуктів – Росія зупинила, було б логічним і для Білорусі зупинити бойкотування Організації договору про колективну безпеку в рамках СНД. Але якраз сьогодні було опубліковане інтерв’ю Лукашенка ІТАР-ТАСС, в якому він заявив, що перед створенням спільних сил реагування в рамках цього блоку держави-члени мали б прибрати економічні бар’єри між собою.
У створенні таких бар’єрів Білорусь звинувачує Росію. Лукашенко резонно запитує, чому білоруські хлопці мають ризикувати життям десь у Росії чи Казахстані, коли Білорусь не має однакових цін на енергоносії з цими країнами, а її підприємства не можуть конкурувати на російських ринках через дискримінацію.
Таким чином, це питання, як і інші гострі суперечки між Росією та Білоруссю, залишили «на потім».
Лукашенко хоче закрити тему сепаратистських регіонів Грузії
Рік тому Росія визнала незалежність грузинських автономій Абхазії та Південної Осетії. Днями президент та прем’єр Росії заявили, що впевнені в правильності своїх дій. Серед іншого, Володимир Путін назвав справедливим питанням до Білорусі про те, чому вона не визнає цих її сателітів.
Проблема сепаратистських регіонів Грузії стала однією з причин похолодання між Мінськом та Москвою.
Зволікаючи з таким визнанням, Мінськ пішов на втрату деяких російських економічних преференцій. Зокрема, обіцяних Москвою кредитів. Але виглядає, що Білорусь хоче вивести це питання з порядку денного свого діалогу з Росією.
Те, що сьогодні жодної згадки на цю тему за підсумками переговорів в Сочі не було, також може свідчити про це.
Визнання Білоруссю самопроголошених Абхазії та Південної Осетії означало б повернення її до політики міжнародної ізоляції, а Білорусь хотіла б продовжувати свій діалог із Заходом, який щойно почався.
А щодо економічних преференцій Росії в обмін на це гіпотетичне визнання, то тут треба зауважити, що останнім часом Білорусь має більшу підтримку з МВФ, ніж із Росії.
Із цих повідомлень можна зрозуміти, що якихось конкретних рішень президенти не ухвалили, вони лише висловили бажання (цитую прес-службу Кремля) «докласти додаткові зусилля заради активізації рішення накопичених проблем».
Лукашенко та Медведєв домовилися, що й надалі будуть зустрічатися, що російський лідер прибуде до Білорусі на спільні військові навчання у вересні.
Це, мабуть, єдиний реальний на цей момент результат – оновлення діалогу на найвищому рівні. Між Білоруссю та Росією після молочної війни, як виглядає, настав холодний мир, вважають мінські політологи. Сторони ще довго будуть торгуватися з різних проблемних питань.
Помічник російського президента Сергій Приходько заявив після зустрічі в Сочі, що Білорусь може невдовзі повернутися до головування в Організації договору про колективну безпеку, від якого вона відмовилася на знак протесу проти молочної війни Росії.
Оскільки так звану молочну війну – заборону на імпорт білоруських молочних продуктів – Росія зупинила, було б логічним і для Білорусі зупинити бойкотування Організації договору про колективну безпеку в рамках СНД. Але якраз сьогодні було опубліковане інтерв’ю Лукашенка ІТАР-ТАСС, в якому він заявив, що перед створенням спільних сил реагування в рамках цього блоку держави-члени мали б прибрати економічні бар’єри між собою.
У створенні таких бар’єрів Білорусь звинувачує Росію. Лукашенко резонно запитує, чому білоруські хлопці мають ризикувати життям десь у Росії чи Казахстані, коли Білорусь не має однакових цін на енергоносії з цими країнами, а її підприємства не можуть конкурувати на російських ринках через дискримінацію.
Таким чином, це питання, як і інші гострі суперечки між Росією та Білоруссю, залишили «на потім».
Лукашенко хоче закрити тему сепаратистських регіонів Грузії
Рік тому Росія визнала незалежність грузинських автономій Абхазії та Південної Осетії. Днями президент та прем’єр Росії заявили, що впевнені в правильності своїх дій. Серед іншого, Володимир Путін назвав справедливим питанням до Білорусі про те, чому вона не визнає цих її сателітів.
Проблема сепаратистських регіонів Грузії стала однією з причин похолодання між Мінськом та Москвою.
Зволікаючи з таким визнанням, Мінськ пішов на втрату деяких російських економічних преференцій. Зокрема, обіцяних Москвою кредитів. Але виглядає, що Білорусь хоче вивести це питання з порядку денного свого діалогу з Росією.
Те, що сьогодні жодної згадки на цю тему за підсумками переговорів в Сочі не було, також може свідчити про це.
Визнання Білоруссю самопроголошених Абхазії та Південної Осетії означало б повернення її до політики міжнародної ізоляції, а Білорусь хотіла б продовжувати свій діалог із Заходом, який щойно почався.
А щодо економічних преференцій Росії в обмін на це гіпотетичне визнання, то тут треба зауважити, що останнім часом Білорусь має більшу підтримку з МВФ, ніж із Росії.