Прага – Рік тому, 26 серпня, Росія визнала два самопроголошені регіони Грузії – Абхазію та Південну Осетію – незалежними державами. Майже ніхто в світі не підтримав такого кроку Росії після війни з Грузією. Сьогодні ці дві території загрузли у багні юридичної невизначеності, з невпевненим майбутнім.
Факти з повсякденного життя Абхазії та Південної Осетії через рік після визнання їхньої незалежності Росією суперечливі та часто далекі від того ентузіазму, який панував у Цхінвалі й Сухумі 26 серпня 2008 року. Одне турецьке судно з вантажем палива до Абхазії, а інше з вантажем металу з Абхазії до Туреччини минулого тижня затримала грузинська берегова охорона з обвинуваченнями в незаконній торгівлі з незаконно самопроголошеною територією Грузії.
Лише Нікарагуа, вслід за Росією, визнало Абхазію та Південну Осетію суверенними. І сьогодні ці два утворення опинилися в незручному становищі: не визнані світом і в реальності все глибше сповзають у територіальну власність Росії. Щоправда, Південну Осетію це влаштовує, бо вона прагне возз’єднатися з Північною Осетією. Сухумі ж – ні, бо тут хотіли б реально стати незалежною державою. В Абхазії мріють стати Меккою для туристів. Але нинішній правовий статус не дає таких перспектив.
Хоча Росія взяла під свій контроль і кордони, і летовища, і залізниці (не кажучи вже про виплату Москвою пенсій громадянам цих утворень і видачу масово російських паспортів).
На території цих регіонів розташовані до 10 тисяч російських військ. І Москва планує розширювати свою присутність. Під час відвідин Абхазії 12 серпня цього року російський прем’єр Володимир Путін заявив: «Наступного року ми збираємося асигнувати велику суму грошей, приблизно півмільярда доларів, для зміцнення безпеки в Абхазії і створення тут нашої військової бази і облаштування державних кордонів республіки».
Експерти наголошують на небезпечності дій Росії в регіоні, бо, на їхню думку, це підтверджує амбіції Москви й надалі контролювати колишні радянські терени.
Сірий міжнародно-правовий статус Абхазії та Південної Осетії триватиме довго
Аналітики вважають, що такий сірий правовий статус цих двох утворень триватиме роками у майбутньому. Так, професор міжнародного права зі США Стівен Джоунз каже Радіо Свобода: «Це може тривати так, як з Кіпром чи з Тайванем. Я не бачу перспективи повернення їх до Грузії. І чим далі вони віддаляються, тим більше відокремлюються. Я не бачу тут рішення у дуже тривалій часовій перспективі».
Експерти не бачать реальної можливості відновлення в Абхазії і Південній Осетії грузинської влади. Бо дуже вже велика ненависть розділяє сторони. Все це підсилює російська пропаганда. Чим довше триватиме такий невизначений статус двох республік, кажуть експерти, тим імовірніший повний контроль Росії над ними. Москва вже планує створити військові бази в Очамчирі та Ґудауті в Абхазії, а також в Ахалґорі – в Південній Осетії.
Міжнародна ізоляція Цхінвалі й Сухумі, як виглядає, не дуже засмучує Москву. Але все більше насторожує міжнародну спільноту, бо це дедалі більше нагадує початки нових планів анексії з боку Росії. Та й сама поведінка Росії в Абхазії і Південній Осетії, звідки вигнали сотні тисяч представників етнічних меншин, за відсутності міжнародного мандата, не витримує порівняння дій Москви з діями Заходу щодо Косова, стверджує професор міжнародного права Стівен Джоунз. Тим більше, що Косово визнали вже 62 держави світу.
Лише Нікарагуа, вслід за Росією, визнало Абхазію та Південну Осетію суверенними. І сьогодні ці два утворення опинилися в незручному становищі: не визнані світом і в реальності все глибше сповзають у територіальну власність Росії. Щоправда, Південну Осетію це влаштовує, бо вона прагне возз’єднатися з Північною Осетією. Сухумі ж – ні, бо тут хотіли б реально стати незалежною державою. В Абхазії мріють стати Меккою для туристів. Але нинішній правовий статус не дає таких перспектив.
Хоча Росія взяла під свій контроль і кордони, і летовища, і залізниці (не кажучи вже про виплату Москвою пенсій громадянам цих утворень і видачу масово російських паспортів).
На території цих регіонів розташовані до 10 тисяч російських військ. І Москва планує розширювати свою присутність. Під час відвідин Абхазії 12 серпня цього року російський прем’єр Володимир Путін заявив: «Наступного року ми збираємося асигнувати велику суму грошей, приблизно півмільярда доларів, для зміцнення безпеки в Абхазії і створення тут нашої військової бази і облаштування державних кордонів республіки».
Експерти наголошують на небезпечності дій Росії в регіоні, бо, на їхню думку, це підтверджує амбіції Москви й надалі контролювати колишні радянські терени.
Сірий міжнародно-правовий статус Абхазії та Південної Осетії триватиме довго
Аналітики вважають, що такий сірий правовий статус цих двох утворень триватиме роками у майбутньому. Так, професор міжнародного права зі США Стівен Джоунз каже Радіо Свобода: «Це може тривати так, як з Кіпром чи з Тайванем. Я не бачу перспективи повернення їх до Грузії. І чим далі вони віддаляються, тим більше відокремлюються. Я не бачу тут рішення у дуже тривалій часовій перспективі».
Експерти не бачать реальної можливості відновлення в Абхазії і Південній Осетії грузинської влади. Бо дуже вже велика ненависть розділяє сторони. Все це підсилює російська пропаганда. Чим довше триватиме такий невизначений статус двох республік, кажуть експерти, тим імовірніший повний контроль Росії над ними. Москва вже планує створити військові бази в Очамчирі та Ґудауті в Абхазії, а також в Ахалґорі – в Південній Осетії.
Міжнародна ізоляція Цхінвалі й Сухумі, як виглядає, не дуже засмучує Москву. Але все більше насторожує міжнародну спільноту, бо це дедалі більше нагадує початки нових планів анексії з боку Росії. Та й сама поведінка Росії в Абхазії і Південній Осетії, звідки вигнали сотні тисяч представників етнічних меншин, за відсутності міжнародного мандата, не витримує порівняння дій Москви з діями Заходу щодо Косова, стверджує професор міжнародного права Стівен Джоунз. Тим більше, що Косово визнали вже 62 держави світу.