Пан Обама відвідав Росію, пан Байден побував у Грузії. Обама досить чітко заявив, що нова війна Росії з Грузією неприйнятна, Байден у Тбілісі розвинув цю тезу ширше і рішуче...
Москва якийсь час мовчала, але не мовчала Південна Осетія. Майже кожного дня Цхінвалі повідомляє про обстріли з грузинської території.
Міжнародні cпостерігачі, що перебувають виключно на території Грузії (на територїї Південної Осетії їхню місію анулювали під тиском Росії), зауважують, що не мають підтвердження факту обстрілів, адже для міжнародної громадськості територія Південної Осетії абсолютно непрозора. Але кожного дня Цхінвалі заявляє: «кривавий режим Саакашвілі не полишив мету розв’язати нову війну». І повідомляє про обстріли, факт яких неможливо перевірити.
Що на меті у Цхінвалі?
Відповідь проста – зберегти південно-осетинський рай.
Який рай, спитає читач, адже Південна Осетія – це мертва територія. Ані промисловості, ані бізнесу, крім кримінального, ані корисних копалин, ані надій на розквіт – крихітна незалежна «держава» ніким не визнана, окрім Росії. Та ще Нікарагуа. А це практично виключає закордонні економічні інвестиції.
Відповідь неважко знайти, якщо зазирнути у деякі папери, що свідчать: кавказький рай таки існує.
Невеличкій території Південна Осетія Росія надає допомогу у розмірі 12,8 мільярдів рублів, причому уся ця сума буде перерахована до Цхінвалі за один рік.
Співробітники Російського Інституту економічного аналізу провели цікаве дослідження. Вони порівняли грошову допомогу, що надходить до Грузії та Південної Осетії, а саме ту частину, яку контролює адміністрація Едуарда Кокойти.
Мова у дослідженні йде тільки про субсидії, тобто про пряму грошову допомогу, що не розрахована на віддачу.
До найгострішої фази російсько-грузинської війни, пишуть дослідники, зовнішні гранти та субсидії Грузії становили 0,6 – 1,3% її валового національного продукту (ВНП), а у Південній Осетії у 2005-2006 році вони зрівнялись із ВВП, а у 2007-2008 роках удвічі перевищували його.
Ще більше шокують цифри, якщо субсидії поділити на кількість населення.
Якщо в Грузії до війни ця цифра становила 13-21 долар на мешканця, то у Південній Осетії вона зросла до 425 доларів у 2005-му році, потім до 1500 у 2007-му і до 2000 доларів у 2008-му році. А відтак, відміна у рівні зовнішньої допомоги на душу населення між Грузією та режимом пана Кокойти виявилася в сто раз більшою.
Але і це не все.
Війна сприяла новим грошовим вливанням
12 мільярдів рублів, що дасть пану Кокойти тільки Росія у цьому році – це майже така сума, що надасть світове співтовариство Грузії, при суттєвій відміні в кількості населення – 46 тисяч у Південній Осетії та 4,4 мільйона – в Грузії.
А відтак кожен мешканець Південної Осетії отримає у 80 разів більше.
І ця грошова ріка не містить у собі витрати на закінчення будівництва російської військової бази у Джаві та Цхінвалі.
І якщо знову поділити всі гроші, що будуть отримані на кількість населення, то сума може сягнути 23-25 тисяч доларів на одного мешканця.
Висновок дослідників: такі грошові вливання не отримує жодний регіон Росії. Більше того: не існує в світі ще однієї території, яка б отримувала таку або приблизно таку допомогу.
Єдине питання, на яке дослідники не змогли відповісти – у чому цінність Південної Осетії для Кремля?
На це питання, звичайно, є відповіді: одна офіційна, друга – загальновідома.
Офіційна полягає в тому, що в разі вступу Грузії до НАТО, Росія там буде мати свої військові бази.
Загальновідома – на цій території чудово відмиваються гроші.
Нагадаю, що прем’єр Путін вкрай роздратовано відреагував на вимогу пана Кокойти надавати гроші без московського контролю.
Кокойти вимагав не надсилати контролюючих людей із Москви і обурено говорив, що така недовіра – це чорна невдячність за вірність Південної Осетії Кремлю.
Так чи інакше, але Москва чудово знає, що будь-яку допомогу Цхінвалі проковтне.
Нехай залишається якоюсь величезною таємницею Москви те, чому вона так несамовито допомагає Кокойти, але зараз це вже не головне питання.
Головне ж полягає у тому, чи спровокує Цхінвалі нову війну між Грузією та Росією, адже вважають, що саме це має на меті пан Кокойти.
Нову війну за свіжі неймовірні грошові вливання.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Міжнародні cпостерігачі, що перебувають виключно на території Грузії (на територїї Південної Осетії їхню місію анулювали під тиском Росії), зауважують, що не мають підтвердження факту обстрілів, адже для міжнародної громадськості територія Південної Осетії абсолютно непрозора. Але кожного дня Цхінвалі заявляє: «кривавий режим Саакашвілі не полишив мету розв’язати нову війну». І повідомляє про обстріли, факт яких неможливо перевірити.
Що на меті у Цхінвалі?
Відповідь проста – зберегти південно-осетинський рай.
Який рай, спитає читач, адже Південна Осетія – це мертва територія. Ані промисловості, ані бізнесу, крім кримінального, ані корисних копалин, ані надій на розквіт – крихітна незалежна «держава» ніким не визнана, окрім Росії. Та ще Нікарагуа. А це практично виключає закордонні економічні інвестиції.
Відповідь неважко знайти, якщо зазирнути у деякі папери, що свідчать: кавказький рай таки існує.
Невеличкій території Південна Осетія Росія надає допомогу у розмірі 12,8 мільярдів рублів, причому уся ця сума буде перерахована до Цхінвалі за один рік.
Співробітники Російського Інституту економічного аналізу провели цікаве дослідження. Вони порівняли грошову допомогу, що надходить до Грузії та Південної Осетії, а саме ту частину, яку контролює адміністрація Едуарда Кокойти.
Мова у дослідженні йде тільки про субсидії, тобто про пряму грошову допомогу, що не розрахована на віддачу.
До найгострішої фази російсько-грузинської війни, пишуть дослідники, зовнішні гранти та субсидії Грузії становили 0,6 – 1,3% її валового національного продукту (ВНП), а у Південній Осетії у 2005-2006 році вони зрівнялись із ВВП, а у 2007-2008 роках удвічі перевищували його.
Ще більше шокують цифри, якщо субсидії поділити на кількість населення.
Якщо в Грузії до війни ця цифра становила 13-21 долар на мешканця, то у Південній Осетії вона зросла до 425 доларів у 2005-му році, потім до 1500 у 2007-му і до 2000 доларів у 2008-му році. А відтак, відміна у рівні зовнішньої допомоги на душу населення між Грузією та режимом пана Кокойти виявилася в сто раз більшою.
Але і це не все.
Війна сприяла новим грошовим вливанням
12 мільярдів рублів, що дасть пану Кокойти тільки Росія у цьому році – це майже така сума, що надасть світове співтовариство Грузії, при суттєвій відміні в кількості населення – 46 тисяч у Південній Осетії та 4,4 мільйона – в Грузії.
А відтак кожен мешканець Південної Осетії отримає у 80 разів більше.
І ця грошова ріка не містить у собі витрати на закінчення будівництва російської військової бази у Джаві та Цхінвалі.
І якщо знову поділити всі гроші, що будуть отримані на кількість населення, то сума може сягнути 23-25 тисяч доларів на одного мешканця.
Висновок дослідників: такі грошові вливання не отримує жодний регіон Росії. Більше того: не існує в світі ще однієї території, яка б отримувала таку або приблизно таку допомогу.
Єдине питання, на яке дослідники не змогли відповісти – у чому цінність Південної Осетії для Кремля?
На це питання, звичайно, є відповіді: одна офіційна, друга – загальновідома.
Офіційна полягає в тому, що в разі вступу Грузії до НАТО, Росія там буде мати свої військові бази.
Загальновідома – на цій території чудово відмиваються гроші.
Нагадаю, що прем’єр Путін вкрай роздратовано відреагував на вимогу пана Кокойти надавати гроші без московського контролю.
Кокойти вимагав не надсилати контролюючих людей із Москви і обурено говорив, що така недовіра – це чорна невдячність за вірність Південної Осетії Кремлю.
Так чи інакше, але Москва чудово знає, що будь-яку допомогу Цхінвалі проковтне.
Нехай залишається якоюсь величезною таємницею Москви те, чому вона так несамовито допомагає Кокойти, але зараз це вже не головне питання.
Головне ж полягає у тому, чи спровокує Цхінвалі нову війну між Грузією та Росією, адже вважають, що саме це має на меті пан Кокойти.
Нову війну за свіжі неймовірні грошові вливання.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.