Київ – Предстоятель Руської православної церкви Кирило змінив маршрут свого візиту по Україні. Патріарх не відвідає Рівне. Як пояснив керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків, архієпископ Ілларіон, відповідні рекомендації надійшли із Секретаріату Президента України. Мету візиту до україни Предстоятеля РПЦ та його заяви коментує експерт Корпорації Стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко.
– Пане Матвієнко, чому Патріарх поміняв плани у не завітав до Рівного?
– Ми розуміємо, що Рівненська область та Волинь – специфічна територія України, де є великі традиції саме українського православ’я. Настрої населення там відрізняються від настроїв населення у Севастополі чи на Донбасі. Думаю, був цілком правильним вжитий тактичний, тактовний дипломатичний захід, і Патріарх скасував свій візит. Він відчув, що до нього там ставляться дещо інакше, ніж на інших територіях України.
– На вихідних Патріарх Кирило побував у Севастополі. Там він зустрівся з моряками і закликав їх не цілитись один в одного. Чи випадково тут звучить військова термінологія?
– Предстоятель Руської православної Церкви, мені здається, не зовсім тактовно вжив «це цілитись один в одного». Справа в тому, що флоти, і він сказав, що Севастополь – місто двох флотів (зауважу, військових флотів), існують там певний час, і поки що немає жодних гострих конфліктів. Дай Боже, щоб вони і не відбувались. Коли духовна особа говорить про те, що дивитись один на одного не слід крізь приціли, з одного боку це правильно, а з іншого боку, не слід на цьому акцентувати увагу. Думаю, Патріарх все ж таки не є головнокомандувачем російського флоту, відтак йому слід було б уникати взагалі питань, які стосуються військових взаємин між Україною та Росією.
– Практично кожну службу Патріарха супроводжують українські політики. Це і Віктор Янукович, і спікер Володимир Литвин, навіть екс-президент Леонід Кучма. Як би ви прокоментували присутність такої кількості політиків на зовсім неполітичних заходах? Вибори насуваються?
– В Києві Патріарх зустрічався з Віктором Ющенком, а на Донбасі у Святогірській Успенській Лаврі взагалі ціла отара регіоналів (даруйте на слові) паслась. Звісно, українські політики намагаються використовувати візит Предстоятеля церкви, до якої належить значна частина населення України, намагаються використовувати у власних політичних цілях. Патріарх цьому не опирається. Власне кажучи, це справа Патріарха і Митрополита Володимира. Звісно, Ви маєте рацію, що вибори насуваються. На чому їм ще (даруйте на грубому слові) піаритись?
– Якою була справжня мета візиту в Україну Патріарха Кирила? Чи він її досяг?
– Це нелегке запитання не до мене, а до нього. Насправді він сам не знає, якою була його мета. Я думаю, він чудово відчув, що УПЦ його московського патріархату діє тут зовсім в інших умовах, за інших обставин, ніж діє частина державного апарату - Московський патріархат в Росії. Він розуміє, що тут церква є частиною суспільства, і митрополит Володимир є особою, яка авторитетна в суспільстві не завдяки тому, що він близький до влади, а саме завдяки тому, що він намагається якимсь чином показувати суспільству, наскільки моральна ситуація не є досконалою.
В московській ситуації церква (як це було в Росії завжди) являє собою частину державного апарату. Те, що Патріарх Кирило вперше опинитися в ситуації, коли він має діяти в суспільних взаєминах, а не в державних, це становить для нього певний дискомфорт.
Він приїхав в Україну, щоб продемонструвати, що Україна є частиною «Русского мира». Але він, я думаю, усвідомив, що Україна являє собою абсолютно окрему цивілізацію, абсолютно окрему систему суспільних взаємин. Думаю, для Патріарха Кирила було не скажу, що великим розчаруванням, але великою несподіванкою, великим новим знанням те, наскільки Україна православна, Україна християнська являє собою явище в сучасному християнському світі. Всі претензії Москви на те, що вони являють собою цвях православної цивілізації, з цим візитом значною мірою розвіялись.
– Чи можна стверджувати, що після цього візиту зміниться позиція Москви щодо прагнення України створити незалежну Церкву?
– Та хто їх питатиме? Справа в тому, що УПЦ у формальній єдності з Московським патріархатом налічує 12 тисяч парафій. Якщо ми ще згадаємо, що в Київському патріархаті – близько 5 тисяч парафій, в автокефальній церкві – тисяча парафій, то все разом становить 18 тисяч.
А в Руській православній церкві разом з південною Америкою, з Білоруссю, з Японією та іншими парафіями РПЦ – десь до 17-ти тисяч.
Тобто Українська православна Церква являє собою найбільшу православну церкву світу. Ми розуміємо, що питання патріаршого статусу українського православ’я, що ця церква буде визнана серед усіх церков-сестер як рівна – це питання ближчих років.
Я думаю, в найближчі 10 років в Україні постане православна церква в патріаршому статусі, тобто український патріархат, який буде визнаний всією повнотою світового християнства. Тобто не лише Константинополем, але й Римом.
(Київ – Прага)
– Ми розуміємо, що Рівненська область та Волинь – специфічна територія України, де є великі традиції саме українського православ’я. Настрої населення там відрізняються від настроїв населення у Севастополі чи на Донбасі. Думаю, був цілком правильним вжитий тактичний, тактовний дипломатичний захід, і Патріарх скасував свій візит. Він відчув, що до нього там ставляться дещо інакше, ніж на інших територіях України.
– На вихідних Патріарх Кирило побував у Севастополі. Там він зустрівся з моряками і закликав їх не цілитись один в одного. Чи випадково тут звучить військова термінологія?
– Предстоятель Руської православної Церкви, мені здається, не зовсім тактовно вжив «це цілитись один в одного». Справа в тому, що флоти, і він сказав, що Севастополь – місто двох флотів (зауважу, військових флотів), існують там певний час, і поки що немає жодних гострих конфліктів. Дай Боже, щоб вони і не відбувались. Коли духовна особа говорить про те, що дивитись один на одного не слід крізь приціли, з одного боку це правильно, а з іншого боку, не слід на цьому акцентувати увагу. Думаю, Патріарх все ж таки не є головнокомандувачем російського флоту, відтак йому слід було б уникати взагалі питань, які стосуються військових взаємин між Україною та Росією.
– Практично кожну службу Патріарха супроводжують українські політики. Це і Віктор Янукович, і спікер Володимир Литвин, навіть екс-президент Леонід Кучма. Як би ви прокоментували присутність такої кількості політиків на зовсім неполітичних заходах? Вибори насуваються?
– В Києві Патріарх зустрічався з Віктором Ющенком, а на Донбасі у Святогірській Успенській Лаврі взагалі ціла отара регіоналів (даруйте на слові) паслась. Звісно, українські політики намагаються використовувати візит Предстоятеля церкви, до якої належить значна частина населення України, намагаються використовувати у власних політичних цілях. Патріарх цьому не опирається. Власне кажучи, це справа Патріарха і Митрополита Володимира. Звісно, Ви маєте рацію, що вибори насуваються. На чому їм ще (даруйте на грубому слові) піаритись?
– Якою була справжня мета візиту в Україну Патріарха Кирила? Чи він її досяг?
– Це нелегке запитання не до мене, а до нього. Насправді він сам не знає, якою була його мета. Я думаю, він чудово відчув, що УПЦ його московського патріархату діє тут зовсім в інших умовах, за інших обставин, ніж діє частина державного апарату - Московський патріархат в Росії. Він розуміє, що тут церква є частиною суспільства, і митрополит Володимир є особою, яка авторитетна в суспільстві не завдяки тому, що він близький до влади, а саме завдяки тому, що він намагається якимсь чином показувати суспільству, наскільки моральна ситуація не є досконалою.
В московській ситуації церква (як це було в Росії завжди) являє собою частину державного апарату. Те, що Патріарх Кирило вперше опинитися в ситуації, коли він має діяти в суспільних взаєминах, а не в державних, це становить для нього певний дискомфорт.
Він приїхав в Україну, щоб продемонструвати, що Україна є частиною «Русского мира». Але він, я думаю, усвідомив, що Україна являє собою абсолютно окрему цивілізацію, абсолютно окрему систему суспільних взаємин. Думаю, для Патріарха Кирила було не скажу, що великим розчаруванням, але великою несподіванкою, великим новим знанням те, наскільки Україна православна, Україна християнська являє собою явище в сучасному християнському світі. Всі претензії Москви на те, що вони являють собою цвях православної цивілізації, з цим візитом значною мірою розвіялись.
– Чи можна стверджувати, що після цього візиту зміниться позиція Москви щодо прагнення України створити незалежну Церкву?
– Та хто їх питатиме? Справа в тому, що УПЦ у формальній єдності з Московським патріархатом налічує 12 тисяч парафій. Якщо ми ще згадаємо, що в Київському патріархаті – близько 5 тисяч парафій, в автокефальній церкві – тисяча парафій, то все разом становить 18 тисяч.
А в Руській православній церкві разом з південною Америкою, з Білоруссю, з Японією та іншими парафіями РПЦ – десь до 17-ти тисяч.
Тобто Українська православна Церква являє собою найбільшу православну церкву світу. Ми розуміємо, що питання патріаршого статусу українського православ’я, що ця церква буде визнана серед усіх церков-сестер як рівна – це питання ближчих років.
Я думаю, в найближчі 10 років в Україні постане православна церква в патріаршому статусі, тобто український патріархат, який буде визнаний всією повнотою світового християнства. Тобто не лише Константинополем, але й Римом.
(Київ – Прага)