Івано-Франківськ – Понад 30 тисяч помешкань пошкодила минулорічна стихія в шести областях – Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій, Закарпатській та Вінницькій. Вода зруйнувала величезну кількість мостів, доріг, дамб. Найбільше постраждала Івано-Франківщина. Через рік після повені відбудована лише половина об’єктів. Науковці ж прогнозують, що природні біди повторюватимуться частіше.
Приміське село Вовчинці розкинулось у межиріччі двох Бистриць: Надвірнянської і Солотвинської. Рік тому вода піднялася в обох і затопила 80 відсотків території села. Із 360 підтоплених будинків до другої категорії було віднесені 175. Сільський голова Михайло Назар каже, що село після повені уже оговталося, люди отримали компенсації, відбудовуються. Правда, хтось узявся за ремонт помешкань капітально, а хтось «просіяв» їх наче пісок. Взимку ще відчувалася вогкість у будинках, значно зросли звертання людей до лікарів.
Розмірковуючи про уроки і проблеми минулорічної повені, Михайло Назар говорить про оповіщення, організацію рятувальних робіт і ліквідацію наслідків стихії. Каже, що попри державну підтримку, треба більше розраховувати на себе.
«Ми по системі оповіщення поставили в себе електросирену, підготували таку пам’ятку для своїх жителів, як би вони мали діяти, коли почують сигнал сирени. Оскільки перебуваємо в зоні підтоплення, плануємо придбати певну кількість рятувальних жилетів. Велика потреба є в декількох плавзасобах. Вже в наступному році силами свого бюджету спробуємо придбати», – зазначає сільський голова.
Відновлена половина зруйнованих об’єктів
За рік, що минув, у рятувальній службі області побільшало спецтехніки і засобів, хоча гелікоптера як не було, так і нема. За спонсорські кошти закупили рятувальні човни «Спринтер» у найбільш підтоплені села семи районів. Систему оповіщення забезпечують 12 теле- і FM-студій. У Ценжеві розгортається протипаводковий центр, який діятиме на кілька областей.
А от відновлювальні роботи виконані лише наполовину. Згідно з Генеральним планом, це майже 2,5 тисячі об’єктів – мости, дороги, берегоукріплення – робіт на 1 мільярд 180 мільйонів гривень. На їх завершення потрібно ще майже 550 мільйонів гривень. На деяких об’єктах роботи навіть не розпочиналися. Головна причина – брак коштів. Лише кілька тижнів тому в область надійшли 110 мільйонів гривень для погашення заборгованості за виконані в минулому році роботи. Державних коштів мало, а інвесторів поки що нема, говорить начальник обласного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії Володимир Семенів.
«Служби області працюють над тим, щоб залучити інвестора, який би вклав кошти у відбудову цих об’єктів, – каже він. – Але для того, щоб це було, потрібні гарантії уряду. На сьогодні зроблений макет інвестиційного проекту на відновлення об’єктів і ведуться активно пошуки інвестора».
Будувати не на роки, а на віки
У грудні минулого року затверджена цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Прута та Сірету. Для її реалізації потрібні мільярдні кошти. Ще лише в проектах, приміром, створення акумулюючих протипаводкових споруд в горах і на рівнинах за прикладом Австрії. Наразі відбудовують мости, берегоукріплення, дамби. За словами голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Миколи Палійчука, будують так, щоб наступна вода не забрала.
«Всі об’єкти, які ми будували, ми будували з гарантією на 100 років. Там набагато серйозніші опори, сваї забурені, вищі мости, берегоукріплення надійніші. Тобто ми краще готові. Але будемо сподіватися, що наступна повінь буде років через сто, не швидше», – зауважив голова облдержадміністрації.
Науковці переконані: стихій буде більше
«Сказати на основі тих даних, які зараз існують, коли воно відбудеться знову, тим більше в конкретному регіоні, наука поки що не може, – зазначає академік. – Глобальне потепління веде до того, що екстремальні ситуації стають буквально закономірними, і все частіше й частіше. Ми повинні просто навчитися захищатись».
Світлана Перегінець із Вовчинців зізнається, що психологічний страх перед повінню залишився у багатьох, хто пережив «велику воду». «Тільки якась хмара велика насувається, зразу у всіх такий страх. І коли гроза, зразу відчувається мандраж…», – каже вона.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
Розмірковуючи про уроки і проблеми минулорічної повені, Михайло Назар говорить про оповіщення, організацію рятувальних робіт і ліквідацію наслідків стихії. Каже, що попри державну підтримку, треба більше розраховувати на себе.
«Ми по системі оповіщення поставили в себе електросирену, підготували таку пам’ятку для своїх жителів, як би вони мали діяти, коли почують сигнал сирени. Оскільки перебуваємо в зоні підтоплення, плануємо придбати певну кількість рятувальних жилетів. Велика потреба є в декількох плавзасобах. Вже в наступному році силами свого бюджету спробуємо придбати», – зазначає сільський голова.
Відновлена половина зруйнованих об’єктів
За рік, що минув, у рятувальній службі області побільшало спецтехніки і засобів, хоча гелікоптера як не було, так і нема. За спонсорські кошти закупили рятувальні човни «Спринтер» у найбільш підтоплені села семи районів. Систему оповіщення забезпечують 12 теле- і FM-студій. У Ценжеві розгортається протипаводковий центр, який діятиме на кілька областей.
А от відновлювальні роботи виконані лише наполовину. Згідно з Генеральним планом, це майже 2,5 тисячі об’єктів – мости, дороги, берегоукріплення – робіт на 1 мільярд 180 мільйонів гривень. На їх завершення потрібно ще майже 550 мільйонів гривень. На деяких об’єктах роботи навіть не розпочиналися. Головна причина – брак коштів. Лише кілька тижнів тому в область надійшли 110 мільйонів гривень для погашення заборгованості за виконані в минулому році роботи. Державних коштів мало, а інвесторів поки що нема, говорить начальник обласного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії Володимир Семенів.
«Служби області працюють над тим, щоб залучити інвестора, який би вклав кошти у відбудову цих об’єктів, – каже він. – Але для того, щоб це було, потрібні гарантії уряду. На сьогодні зроблений макет інвестиційного проекту на відновлення об’єктів і ведуться активно пошуки інвестора».
Будувати не на роки, а на віки
У грудні минулого року затверджена цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Прута та Сірету. Для її реалізації потрібні мільярдні кошти. Ще лише в проектах, приміром, створення акумулюючих протипаводкових споруд в горах і на рівнинах за прикладом Австрії. Наразі відбудовують мости, берегоукріплення, дамби. За словами голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Миколи Палійчука, будують так, щоб наступна вода не забрала.
«Всі об’єкти, які ми будували, ми будували з гарантією на 100 років. Там набагато серйозніші опори, сваї забурені, вищі мости, берегоукріплення надійніші. Тобто ми краще готові. Але будемо сподіватися, що наступна повінь буде років через сто, не швидше», – зауважив голова облдержадміністрації.
Науковці переконані: стихій буде більше
Тюдів над Черемошем. Вода забрала кут хати. Продовжувати будівництво нема сенсу – надто близько до води. Серпень 2008 р.
Не так оптимістично налаштовані вчені. Науковці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу мають дані про кліматичні зміни за більш як 150 років і стверджують: якщо раніше циклічність екстремальних ситуацій була 9-16 років, то з 2000-го – через 2-4 роки. Через глобальні зміни на Землі більше буде повеней, зсувів, землетрусів, буревіїв, посух та інших природних катаклізмів, каже професор кафедри екології університету, академік Академії екологічних наук України, доктор геолого-мінералогічних наук Олег Адаменко.
«Сказати на основі тих даних, які зараз існують, коли воно відбудеться знову, тим більше в конкретному регіоні, наука поки що не може, – зазначає академік. – Глобальне потепління веде до того, що екстремальні ситуації стають буквально закономірними, і все частіше й частіше. Ми повинні просто навчитися захищатись».
Світлана Перегінець із Вовчинців зізнається, що психологічний страх перед повінню залишився у багатьох, хто пережив «велику воду». «Тільки якась хмара велика насувається, зразу у всіх такий страх. І коли гроза, зразу відчувається мандраж…», – каже вона.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)