Брюссель – Візит віце-президента США Джозефа Байдена – ще одне підтвердження важливості України для збереження стабільності у Європі. Тим часом, не слід переоцінювати відновлення російсько-американських стосунків, бо американська та європейська дипломатія все ж має відкрити Україні двері до НАТО. Такі думки висловив у інтерв’ю Радіо Свобода відомий французький політичний аналітик Тома Ґомар. Він є директором центру «Росія і нові незалежні держави», що функціонує при Французькому інституті зовнішніх відносин.
– Чи слід вважати, що візит віце-президента США Джо Байдена до України став наступною віхою у стосунках Києва та Вашингтона? Чи може це був тільки символічний крок?
– Слід взяти до уваги важливість контексту, в якому відбувся цей візит. Адже в Україні наразі досить розбурханий клімат через перспективу президентських виборів. Другий елемент контексту в тому, що цей візит відбувся після відвідин Москви президентом Обамою та поступу, здійсненого у питанні роззброєнь. Комбінація цих двох речей демонструє важливість, яку надають США Україні. У порівнянні з адміністрацією Буша, однозначним є суттєвий крок уперед: «українське досьє» повинно частково або цілісно осмислюватися відповідно до «російського досьє». У цьому сенсі я вважаю, що є суттєва еволюція американської адміністрації, яка припинила зневажати стосунки із Москвою і одночасно дуже переймається ситуацією в Україні. Вашингтон бажає, щоб Київ міг вибрати (систему) безпеки на свій розсуд. Тому цей тривалий візит ще раз ілюструє важливість України для стабільності у Європі.
– Як Ви бачите «перезавантаження» російсько-американських стосунків в українському контексті?
– Я гадаю, що відновлення стосунків між Москвою та Вашингтоном не слід переоцінювати. Так, є суттєва зміна атмосфери, порівняно з адміністрацією Буша, що погіршилася після (російського) вторгнення в Грузію влітку 2008-го. Проте ці стосунки все ще залишаються складними і обмежуються переговорами у стратегічних сферах, які можна назвати «матір’ю всіх російсько-американських переговорів». Разом з тим, справжні питання, що стосуються протиракетних систем і деякою мірою України, це для Вашингтона питання другорядні. Гадаю, що висновки після війни у Грузії стали для Америки доказом дестабілізуючого фактору, що походить від силового чи прискореного членства у НАТО. Тому Вашингтон усвідомлює, що якщо Грузія – це «червона смуга», то Україна – це теж «червона смуга», але ще яскравіша в очах Москви. Тому американці дуже обережні у стосунках із Україною та Москвою. Водночас, американська дипломатія, очевидно, у тісній співпраці з європейцями, все ж має відкрити перспективу вступу України до НАТО.
– Говорячи про майбутні президентські вибори в Україні, чи слід вважати візит віце-президента Джозефа Байдена чимось на зразок «зондування українського політичного ґрунту»?
– Цілком можливо, що такий вимір був у думках Джо Байдена. Проте Вашингтону, як і Москві та Європі, складно зрозуміти справжнє розташування сил у внутрішній політиці України. Ми сьогодні постали перед перспективою виборів, яка поки що не дуже зрозуміла. Тож залишаються можливими непередбачувані зміни та зростання напруги. Гадаю, нині всі розуміють, що до президентських виборів ще багато чого може трапитися.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Слід взяти до уваги важливість контексту, в якому відбувся цей візит. Адже в Україні наразі досить розбурханий клімат через перспективу президентських виборів. Другий елемент контексту в тому, що цей візит відбувся після відвідин Москви президентом Обамою та поступу, здійсненого у питанні роззброєнь. Комбінація цих двох речей демонструє важливість, яку надають США Україні. У порівнянні з адміністрацією Буша, однозначним є суттєвий крок уперед: «українське досьє» повинно частково або цілісно осмислюватися відповідно до «російського досьє». У цьому сенсі я вважаю, що є суттєва еволюція американської адміністрації, яка припинила зневажати стосунки із Москвою і одночасно дуже переймається ситуацією в Україні. Вашингтон бажає, щоб Київ міг вибрати (систему) безпеки на свій розсуд. Тому цей тривалий візит ще раз ілюструє важливість України для стабільності у Європі.
– Як Ви бачите «перезавантаження» російсько-американських стосунків в українському контексті?
– Я гадаю, що відновлення стосунків між Москвою та Вашингтоном не слід переоцінювати. Так, є суттєва зміна атмосфери, порівняно з адміністрацією Буша, що погіршилася після (російського) вторгнення в Грузію влітку 2008-го. Проте ці стосунки все ще залишаються складними і обмежуються переговорами у стратегічних сферах, які можна назвати «матір’ю всіх російсько-американських переговорів». Разом з тим, справжні питання, що стосуються протиракетних систем і деякою мірою України, це для Вашингтона питання другорядні. Гадаю, що висновки після війни у Грузії стали для Америки доказом дестабілізуючого фактору, що походить від силового чи прискореного членства у НАТО. Тому Вашингтон усвідомлює, що якщо Грузія – це «червона смуга», то Україна – це теж «червона смуга», але ще яскравіша в очах Москви. Тому американці дуже обережні у стосунках із Україною та Москвою. Водночас, американська дипломатія, очевидно, у тісній співпраці з європейцями, все ж має відкрити перспективу вступу України до НАТО.
– Говорячи про майбутні президентські вибори в Україні, чи слід вважати візит віце-президента Джозефа Байдена чимось на зразок «зондування українського політичного ґрунту»?
– Цілком можливо, що такий вимір був у думках Джо Байдена. Проте Вашингтону, як і Москві та Європі, складно зрозуміти справжнє розташування сил у внутрішній політиці України. Ми сьогодні постали перед перспективою виборів, яка поки що не дуже зрозуміла. Тож залишаються можливими непередбачувані зміни та зростання напруги. Гадаю, нині всі розуміють, що до президентських виборів ще багато чого може трапитися.
(Брюссель – Прага – Київ)