Кам’янець-Подільський – «Квіткою на камені», «перлиною Поділля» називають Кам’янець-Подільський, місто на Хмельниччині, яке виникло у другій половині XII століття. Старий і Новий замки, особлива атмосфера і архітектура старого міста приваблюють туристів з різних куточків світу та України. Власне, туризм визначений головним напрямком розвитку міста, але водночас безробіття у місті зростає. Мандрівка в минуле через призму сучасності Кам’янця-Подільського.
Молодята Кам’янець-Подільського запровадили для себе атракцію. Вони чіпляють колодки на мості, яким в’їжджаєш у старе місто. Вважається, що життя молодої пари буде таким же ж міцним і надійним, як висячий замок.
Місто трьох народів
Можна лишень уявити, скільки людей були, є і прагнуть бути щасливими і закоханими серед неймовірної краси Кам’янець-Подільського, де у глибокому каньйоні тече Смотрич, який поділяє місто на три частини – Старе місто, Руські та Польські фільварки. У кожній з них мешкали не тільки українці та поляки, а й вірмени. Кожна з громад мала своє самоврядування й судочинство. Кожен народ залишив багату історію сучасному Кам’янець-Подільському, що надає особливу ауру старому місту.
Відчути польський Кам’янець допомагає Тріумфальна арка, яка провадить до окраси міста – римо-католицької катедри Святих Петра і Павла, збудованої в XV столітті в готичному стилі. Коостоявши під аркою, кажуть мешканці, усі бажання неодмінно збудуться.
Зберігся і один з найдавніших храмів українців –церква Святих Петра і Павла. Нині тут проводять богослужіння греко-католики.
Про вірмен у старому місті нагадують вірменські квартали, торгівельний будинок, руїни собору і житлові будинки.
Залишки оборонних стін, бійниць, бастіони розкидані по усьому старому місті. Назви башт – Гончарська, Кушнірська, Різницька, Кравецька – є свідченням розвитку у XVI столітті ремісництва у місті. Кожен цех мав свій статут, в якому викладалися правила роботи, торгівлі, поведінки ремісників. Кам’янець-подільським чоботарям не було рівних. А цех хірургів мав виключне право лікувати міщан. Але усе це залишилось у минулому.
Кам’янець-Подільський – місто безробітних
Сьогодні Кам’янець-Подільський – місто безробітних. Ремісництвом займаються поодинокі майстри, у туристичному місті обмаль сувенірної продукції, яка була б родзинкою саме Кам’янця. Мешканці охоче спілкувались.
«З роботою у нас дуже важко. Адже майже усі підприємства закриті. Молоді люди повиїжджали у Польщу та Італію. Працюють жінки на базарі, або ж десь у торгівлі, або ж в готелях чи ресторанах. А чоловікам роботи немає. Це біда».
«Не думає про людей влада, зовсім не дума. Не знаю, де можна працювати і щоб заробити. Тут у старому місті це все приватний бізнес, але вони набирають на роботу своїх людей. Мій син не може знайти працю, щоб там ще платили зарплату…»
«Я працюю в музеї по вакансії соціальної служби. Моя зарплата 600 гривень. Хочеться, щоб активніше розвивався туризм у місті».
Більшість пам’яток архітектури потрібно рятувати
Те, що Кам’янець-Подільський таки місто туристичне, свідчать не лише 150 пам’яток архітектури, а й те, що тут за останні роки з’явились нові ресторани, кав’ярні, готелі.
На площі біля Ратуші невдовзі, розповіли мешканці, буде вернісаж, де продаватимуть мистецькі речі. Ведуться реставраційні роботи у старій частині міста, але більшість історичних пам’яток потребують порятунку – зокрема, найбільша окраса міста, Старий і Новий замки.
У другій половині XVII століття місто взяла в облогу турецька армія. Протягом 26 років Кам’янець був у руках турків. Лише у 1699 році місто було повернуте Речі Посполитій і стало важливим центром Подільської губернії. А занепад почався у період сталінських репресій, під час яких корінних мешканців було знищено. У радянський час у туристичній перлині Поділля набудували промислових підприємств, сюди скеровували на роботу і проживання російськомовне населення. Нині про більшість підприємств залишилась лише згадка, а ось туризм для міста, кажуть городяни, – єдиний порятунок.
Своїми думками поділись мешканці Кам’янця:
«У місто приїжджають багато туристів, особливо з Києва, Львова. Можна зранку побачити, як люди йдуть з потяга, цілий день гуляють і ввечері від’їздять».
«Туристи – це радість, бачимо багато чужих людей, і поляків, і українців, спілкуємось з ними».
«Місто стає кращим, бо сюди їдуть люди, тому влада мусить щось робити, людям потрібно запропонувати і належне проживання, і розваги, але ще немає розуміння, що туризм – це порятунок для нас».
«Треба ще багато чого зробити, щоб це було туристичне місто, щоб сюди їхало більше людей. Бракує вказівників, інформації, банкоматів, в центрі, де я живу, немає гарячої води».
«Треба навчитись туристичному бізнесу, але туризм дає містові поштовх для розвитку».
Скелі каньйону, древні стіни міста рясніють і вражають різнобарв’ям рослин. Недарма збереженням каньйону річки Смотрич зацікавились експерти ЮНЕСКО.
(Кам’янець-Подільський – Київ – Прага)
Місто трьох народів
Можна лишень уявити, скільки людей були, є і прагнуть бути щасливими і закоханими серед неймовірної краси Кам’янець-Подільського, де у глибокому каньйоні тече Смотрич, який поділяє місто на три частини – Старе місто, Руські та Польські фільварки. У кожній з них мешкали не тільки українці та поляки, а й вірмени. Кожна з громад мала своє самоврядування й судочинство. Кожен народ залишив багату історію сучасному Кам’янець-Подільському, що надає особливу ауру старому місту.
Відчути польський Кам’янець допомагає Тріумфальна арка, яка провадить до окраси міста – римо-католицької катедри Святих Петра і Павла, збудованої в XV столітті в готичному стилі. Коостоявши під аркою, кажуть мешканці, усі бажання неодмінно збудуться.
Зберігся і один з найдавніших храмів українців –церква Святих Петра і Павла. Нині тут проводять богослужіння греко-католики.
Про вірмен у старому місті нагадують вірменські квартали, торгівельний будинок, руїни собору і житлові будинки.
Залишки оборонних стін, бійниць, бастіони розкидані по усьому старому місті. Назви башт – Гончарська, Кушнірська, Різницька, Кравецька – є свідченням розвитку у XVI столітті ремісництва у місті. Кожен цех мав свій статут, в якому викладалися правила роботи, торгівлі, поведінки ремісників. Кам’янець-подільським чоботарям не було рівних. А цех хірургів мав виключне право лікувати міщан. Але усе це залишилось у минулому.
Старе місто розташоване на скелястому півострові, який з’єднаний з місцевістю вузьким перешийком. Спершу тут був Замковий, або Турецький, міст. У 1872 році збудували Новопланівський міст. Саме у східній частині міста нині мешкає більшість городян.
Кам’янець-Подільський – місто безробітних
Сьогодні Кам’янець-Подільський – місто безробітних. Ремісництвом займаються поодинокі майстри, у туристичному місті обмаль сувенірної продукції, яка була б родзинкою саме Кам’янця. Мешканці охоче спілкувались.
«З роботою у нас дуже важко. Адже майже усі підприємства закриті. Молоді люди повиїжджали у Польщу та Італію. Працюють жінки на базарі, або ж десь у торгівлі, або ж в готелях чи ресторанах. А чоловікам роботи немає. Це біда».
«Не думає про людей влада, зовсім не дума. Не знаю, де можна працювати і щоб заробити. Тут у старому місті це все приватний бізнес, але вони набирають на роботу своїх людей. Мій син не може знайти працю, щоб там ще платили зарплату…»
«Я працюю в музеї по вакансії соціальної служби. Моя зарплата 600 гривень. Хочеться, щоб активніше розвивався туризм у місті».
Більшість пам’яток архітектури потрібно рятувати
Те, що Кам’янець-Подільський таки місто туристичне, свідчать не лише 150 пам’яток архітектури, а й те, що тут за останні роки з’явились нові ресторани, кав’ярні, готелі.
На площі біля Ратуші невдовзі, розповіли мешканці, буде вернісаж, де продаватимуть мистецькі речі. Ведуться реставраційні роботи у старій частині міста, але більшість історичних пам’яток потребують порятунку – зокрема, найбільша окраса міста, Старий і Новий замки.
У другій половині XVII століття місто взяла в облогу турецька армія. Протягом 26 років Кам’янець був у руках турків. Лише у 1699 році місто було повернуте Речі Посполитій і стало важливим центром Подільської губернії. А занепад почався у період сталінських репресій, під час яких корінних мешканців було знищено. У радянський час у туристичній перлині Поділля набудували промислових підприємств, сюди скеровували на роботу і проживання російськомовне населення. Нині про більшість підприємств залишилась лише згадка, а ось туризм для міста, кажуть городяни, – єдиний порятунок.
Своїми думками поділись мешканці Кам’янця:
«У місто приїжджають багато туристів, особливо з Києва, Львова. Можна зранку побачити, як люди йдуть з потяга, цілий день гуляють і ввечері від’їздять».
«Туристи – це радість, бачимо багато чужих людей, і поляків, і українців, спілкуємось з ними».
«Місто стає кращим, бо сюди їдуть люди, тому влада мусить щось робити, людям потрібно запропонувати і належне проживання, і розваги, але ще немає розуміння, що туризм – це порятунок для нас».
«Треба ще багато чого зробити, щоб це було туристичне місто, щоб сюди їхало більше людей. Бракує вказівників, інформації, банкоматів, в центрі, де я живу, немає гарячої води».
«Треба навчитись туристичному бізнесу, але туризм дає містові поштовх для розвитку».
Скелі каньйону, древні стіни міста рясніють і вражають різнобарв’ям рослин. Недарма збереженням каньйону річки Смотрич зацікавились експерти ЮНЕСКО.
(Кам’янець-Подільський – Київ – Прага)