«Укриття ЧАЕС». Щорічно на консервацію об'єктів ЧАЕС Україна витрачає мільярд доларів

Остаточного проекту будівництва поки що немає

Одна з основних проблем перетворення Чорнобильської АЕС на екологічно безпечну систему – будівництво об'єкту «Укриття», який має прикрити четвертий енергоблок станції, на якому 23 роки тому сталася аварія. Міністр з питань надзвичайних ситуацій України Володимир Шандра запевнив, що проектні роботи зі спорудження так званого конфайнмента (арки над саркофагом), а також сховища відпрацьованого ядерного палива обіцяють повністю завершити вже нинішнього року. І «не було б щастя, та нещастя допомогло». Будівництво об`єкту «Укриття» подешевшало внаслідок економічної кризи. Адже впали ціни на метал і цемент, зазначив Володимир Шандра. «Наразі немає остаточного проекту, відповідно немає й остаточного кошторису. Є попередній кошторис та проект на фундамент, тому роботи ведуться. В листопаді 2008 року державною комісією була прийнята стабілізація нестабільних конструкцій на четвертому енергоблоці, що дозволить на 15 років стабілізувати конструкцію. Конструкція буде робитися не відразу на четвертому енергоблоці, а в стороні, потім буде насуватися на сам об’єкт. Зараз ведуться роботи щодо підготовки фундаменту, щоб робити об’єкт «Укриття».

Світова спільнота зібрала до Фонду «Укриття» близько 900 мільйонів євро. За попередніми розрахунками, об`єкт обійдеться у понад 1,5 мільярда доларів. Водночас голова МНС запевнив, що вимоги до безпеки саркофага зросли. «Зараз проектувальні роботи виходять на фінішну пряму. Дещо змінилося українське законодавство. Наприклад, якщо було розраховано на тайфун із силою 2,5 бали, то зараз ми підняли цю норму до 3 балів».

Міністр Володимир Шандра повідомляв, що наразі світова спільнота вже зібрала до Фонду «Укриття» близько 900 мільйонів євро. На думку одного з попередників пана Шандри на цій посаді Сергія Курикіна, нинішнє становище з фінансуванням програм на АЕС нагадує ситуацію навколо підготовки України до Євро-2012. «Коли на очах міняється вартість будівництва стадіонів чи інфраструктури. Наразі потрібно не про цифри говорити, а чітко з’ясувати, який обсяг робіт має бути проведений і згідно якого проекту. Після цього фахівці зможуть оцінити чи вистачає грошей».

Фінансування проектів обіцяють забезпечити донори

До речі, Київ уперше приймає засідання Асамблеї донорів Чорнобильського фонду «Укриття» та Рахунку ядерної безпеки, завдяки якому зводять сховища відпрацьованого ядерного палива та заводи з переробки радіоактивних відходів. Виконання всіх чорнобильських проектів контролює Європейський банк реконструкції та розвитку і звітує про використання грошей перед Асамблею донорів. Складнощів із фінансуванням зараз немає, заявив Вінс Новак, директор департаменту ядерної безпеки цього банку. «Звісно, криза зробить більш важким для донорів пошук грошей, щоби фінансувати ці проекти. Але ми неодноразово чули від наших донорів, що вони зроблять все, щоб ці проекти були завершені успішно. Фонд, як він є зараз, володіє достатньою кількістю грошей, щоб забезпечити фінансування проектів до 2011 року без додаткових вливань».

Величезною проблемою залишається дезактивація радіації

Захисний саркофаг спорудили поспіхом, стверджує доктор фізико-математичних наук Михайло Курик. Тому об'єкт «Укриття» назвати надійним не можна. І не можна виключати, що десятки тонн залишків радіоактивного палива, які залишаються під саркофагом, можуть спричинити ще одну чорнобильську катастрофу. Таким є твердження Михайла Курика. «Якщо вибухне дах саркофага, це буде не менш страшне, ніж те, що було. Якщо зверху щось побудувати, то це не вирішує основного питання – дезактивації наявної там радіації».

Наразі у світі не винайшли ефективних шляхів переробки радіоактивних відходів. Тому залишається єдиний варіант – безпечно ізолювати їх від довкілля, констатує член президії НАН України Віктор Бар’яхтар. Він переконаний у надійності об'єкту «Укриття». У цьому ж запевняє міністр з питань надзвичайних ситуацій України Володимир Шандра. «Ця конструкція має витримати максимальний землетрус, який може бути в цій зоні. В четвертому енергоблоці знаходяться, за даними експертів, 170 тонн паливомістких матеріалів. І величезною проблемою є можливість їх звідти забрати. Над цим працює уся світова спільнота».

Європейці ж згадують про Чорнобильську катастрофу все рідше

Передусім чорнобильська тема з’являється на перших шпальтах європейських газет у квітні, коли відзначають роковини аварії. Та ще у період шкільних канікул, коли до Франції чи Бельгії прибувають діти з чорнобильської зони (переважно білоруси) на відпочинок до місцевих родин, розповідає кореспондент Радіо Свобода у країнах ЄС Віталій Єреміца.

З іншого боку, все більша увага до екологічних проблем час від часу змушує європейських політиків, експертів чи простих громадян повертатися до дискусій щодо фатальних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Одночасно до проблем, спровокованих вибухом на українській атомній станції у 1986 році, постійно повертаються міжнародні неурядові організації. Наприклад, два тижні тому бельгійський осередок організації «Грінпіс» опублікував карти, на яких змодельована зона радіоактивного забруднення у випадку аварій на місцевих атомних станціях. Беручи за основу чорнобильську катастрофу, аналітики «Грінпісу» разом із дослідниками Віденського університету окреслили зони можливого забруднення у південній частині Бельгії, довкола станції у Тіанжі, та в північній, по периметру атомної станції у Долі. Щонайменше 80 тисяч бельгійців одразу отримали поштою ілюстровані результати цих досліджень. Публічні обговорення та коментарі з питань безпеки «мирного атому» у місцевих газетах тривають і нині.

Інша, доволі актуальна тема, більш економічного нахилу. Йдеться про фінансування та реалізацію допомоги європейських фахівців на так звані «чорнобильські проекти». Виділення коштів на спорудження «Саркофага», завершення будівлі сховища для відпрацьованого ядерного палива чи заводів із переробки радіоактивних відходів – теми, що також не залишаються поза увагою європейської преси.

Тим часом своєрідний спосіб очистити Чорнобильську зону від радіації вигадали ірландці, повідомляє британський часопис «Нью Саєнтист». Вони пропонують висадити на враженій території традиційні сільськогосподарські культури, наприклад, той же буряк або ріпак. Мовляв, тоді посіви вберуть в себе стронцій та цезій, а врожай можна буде продати на біопаливо. Тоді землі начебто відновляться не за століття, а 30–40 років. Але Міжнародна агенція з атомної енергії таку ідею не підтримала. МАГАТЕ попередила: радіоактивні речовини можуть потрапити у повітря під час переробки на біопаливо.