Рівне – Рівняни попрощалися з політиком, котрий упродовж багатьох років задавав тон розвиткові подій в області. Василя Червонія, котрий трагічно загинув минулої суботи, поховали біля центрального кафедрального Свято-Покровського собору поряд із митрополитом Рівненським і Острозьким Даниїлом. Такої честі на Рівненщині вперше удостоєна цивільна особа.
Як організатор Народного руху України та перший його керівник на Рівненщині, він був незручним і некомфортним для багатьох. Одним із перших піднімав народ на акції на Козацьких Могилах, ініціював встановлення сотень пам’ятників у місцях бойової слави УПА, підтримував видавництво книг із історії національно-визвольного руху і будівництво храмів, розвивав молодіжні патріотичні організації.
Останнім часом Василь Червоній тісно співпрацював із крайнім правим радикалом Олегом Тягнибоком – їхні націоналістичні погляди цілком збігалися. Разом з тим запальний Червоній не раз прощався з колишніми соратниками, зараховуючи їх до когорти своїх суперників. Так сталося із В’ячеславом Чорноволом. Чимало політиків в Україні закидали Василеві Червонію розкол Народного руху. Як прихильник політичної люстрації як способу очищення суспільства, під час перебування на посаді голови Рівненської облдержадміністрації Василь Червоній намагався зробити кардинальні зміни серед посадовців, а священики Московського патріархату вважали його своїм ворогом.
Відмовившись брати участь в останніх парламентських виборах, упродовж останнього року він різко критикував і уряд Тимошенко, і Президента Ющенка, нагороджував немилозвучними епітетами багатьох політиків і місцеву владу (останній конфлікт – з приводу формування оргкомітету з відзначення в області 20-річчя створення НРУ – розгорівся буквально у п’ятницю).
Яскравий лідер, неперевершений оратор, конфліктний політик
Стосунки з лідером його Української народної партії Юрієм Костенком також були непростими. Втім, серед тих, хто приїхав проводжати Василя Червонія в останню путь, був не лише Костенко, а й народні депутати Юрій Кармазін, Володимир Стретович, Володимир Бондаренко, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Кириленко. Надійшли співчуття від Президента та Прем’єр-міністра, а також від родини покійного патріарха Мстислава з Канади. Щодо трагічного випадку, – блискавки, яка забрала життя політика, – то над могилою партійного соратника Юрій Костенко сказав: «Видно, сьогодні , коли Україна переживає, мабуть, найважчі часи, Господь покликав його до себе – бо, можливо, там бракує українського духу, для того, щоб на землі українській творилися українські справи».
Блискавка увійшла в одне плече і вийшла в інше, розірвавши серце, кажуть очевидці і лікарі. Зазвичай вона входить у землю вертикально. Цей факт породив припущення про ймовірне застосування «новітніх технологій убивства».
Цю трагедію вважає не випадковою і священик Степан Маринич – колишній соратник покійного, нещодавно відсторонений від служби не без участі Члена вищої церковної ради УПЦ КП Василя Червонія. «Не треба ніколи нікому копати яму», – зауважив Степан Маринич.
«Без його справ немає України…»
Тим часом священик, який відспівував політика, сказав: «Така смерть раба Божого Василя – це знамення для кожного з нас. Було багато в історії церкви прикладів, коли праведники саме так пішли з цього життя. Він любив Україну і Українську церкву – для того, щоби ми почувалися безпечними».
Голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук і голова Рівненської обласної Ради Олександро Данильчук, із якими у покійного траплялися не лише словесні сутички, на похоронах зазначили: область втратила політика, визначальною рисою якого був український патріотизм. А нинішній міський голова Володимир Хомко, котрий ще перед виборами втратив із Василем Червонієм дружні стосунки, лаконічно зазначив: «Пішла з життя людина неординарна. Справжню оцінку його справам дасть Бог, а я висловлюю щирі співчуття родині».
В’ячеслав Кириленко разом із Василем Червонієм свого часу спонукав Віктора Ющенка до балотування на посаду Президента України, а згодом політики спільно працювали у передвиборчих штабах Віктора Ющенка. «Я пана Василя знав дуже добре і давно, ми завжди були в одному патріотичному середовищі. Багато речей, які він робив, треба продовжувати. Без них немає України. Тому це дуже трагічна подія для українства», – зазначив В’ячеслав Кириленко.
(Рівне – Київ – Прага)
Останнім часом Василь Червоній тісно співпрацював із крайнім правим радикалом Олегом Тягнибоком – їхні націоналістичні погляди цілком збігалися. Разом з тим запальний Червоній не раз прощався з колишніми соратниками, зараховуючи їх до когорти своїх суперників. Так сталося із В’ячеславом Чорноволом. Чимало політиків в Україні закидали Василеві Червонію розкол Народного руху. Як прихильник політичної люстрації як способу очищення суспільства, під час перебування на посаді голови Рівненської облдержадміністрації Василь Червоній намагався зробити кардинальні зміни серед посадовців, а священики Московського патріархату вважали його своїм ворогом.
Відмовившись брати участь в останніх парламентських виборах, упродовж останнього року він різко критикував і уряд Тимошенко, і Президента Ющенка, нагороджував немилозвучними епітетами багатьох політиків і місцеву владу (останній конфлікт – з приводу формування оргкомітету з відзначення в області 20-річчя створення НРУ – розгорівся буквально у п’ятницю).
Яскравий лідер, неперевершений оратор, конфліктний політик
Стосунки з лідером його Української народної партії Юрієм Костенком також були непростими. Втім, серед тих, хто приїхав проводжати Василя Червонія в останню путь, був не лише Костенко, а й народні депутати Юрій Кармазін, Володимир Стретович, Володимир Бондаренко, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Кириленко. Надійшли співчуття від Президента та Прем’єр-міністра, а також від родини покійного патріарха Мстислава з Канади. Щодо трагічного випадку, – блискавки, яка забрала життя політика, – то над могилою партійного соратника Юрій Костенко сказав: «Видно, сьогодні , коли Україна переживає, мабуть, найважчі часи, Господь покликав його до себе – бо, можливо, там бракує українського духу, для того, щоб на землі українській творилися українські справи».
Блискавка увійшла в одне плече і вийшла в інше, розірвавши серце, кажуть очевидці і лікарі. Зазвичай вона входить у землю вертикально. Цей факт породив припущення про ймовірне застосування «новітніх технологій убивства».
Цю трагедію вважає не випадковою і священик Степан Маринич – колишній соратник покійного, нещодавно відсторонений від служби не без участі Члена вищої церковної ради УПЦ КП Василя Червонія. «Не треба ніколи нікому копати яму», – зауважив Степан Маринич.
«Без його справ немає України…»
Тим часом священик, який відспівував політика, сказав: «Така смерть раба Божого Василя – це знамення для кожного з нас. Було багато в історії церкви прикладів, коли праведники саме так пішли з цього життя. Він любив Україну і Українську церкву – для того, щоби ми почувалися безпечними».
Голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук і голова Рівненської обласної Ради Олександро Данильчук, із якими у покійного траплялися не лише словесні сутички, на похоронах зазначили: область втратила політика, визначальною рисою якого був український патріотизм. А нинішній міський голова Володимир Хомко, котрий ще перед виборами втратив із Василем Червонієм дружні стосунки, лаконічно зазначив: «Пішла з життя людина неординарна. Справжню оцінку його справам дасть Бог, а я висловлюю щирі співчуття родині».
В’ячеслав Кириленко разом із Василем Червонієм свого часу спонукав Віктора Ющенка до балотування на посаду Президента України, а згодом політики спільно працювали у передвиборчих штабах Віктора Ющенка. «Я пана Василя знав дуже добре і давно, ми завжди були в одному патріотичному середовищі. Багато речей, які він робив, треба продовжувати. Без них немає України. Тому це дуже трагічна подія для українства», – зазначив В’ячеслав Кириленко.
(Рівне – Київ – Прага)