Брюссель – Нинішній візит Президента Сполучених Штатів до Росії – це не лише спроба розпочати діалог із чистого листа. Як вважає аналітик із французького Інституту міжнародних стосунків Філіп Моро-Дефарж, для Барака Обами це ще й нагода визначити, хто ж насправді з двох російських лідерів визначає міжнародну стратегію Росії. На питання роззброєнь, лідери двох країн, очевидно, відповідь знайдуть. Проте обережна політика нового американського президента означає, що з-за океану на Росію не тиснутимуть. А це дасть Кремлю нові можливості для утримування під своїм впливом майже весь пострадянський простір, зазначив у інтерв’ю Радіо Свобода Філіп Моро-Дефарж.
– Чи вдасться Бараку Обамі розпочати у стосунках із Москвою те, що він називає «новим відліком»?
– Безумовно, адміністрація Барака Обами хоче налагодити чесний діалог із Росією. Адже американська адміністрація має стільки інших проблем, наприклад із Іраном, Іраком і так далі, що нині у них є бажання зменшити (цю кількість). Але все залежить від того, чи готова Росія грати за такими правилами. На мою думку, пан Обама протягом цього московського візиту хоче визначити, так би мовити, поле дій, на яке він може розраховувати у стосунках між президентом Медведєвим та прем’єром Путіним. Іншими словами, чи (в ухваленні решень) Медведєв і Путін – це одна персона, чи дві?
– Протягом візиту Обами питання, скільки часу триватимуть його зустрічі з кожним із двох російських лідерів, було справді оповите деякою інтригою...
– Звичайно, бо мета Обами – визначитися. Всім зрозуміло, що стосунки «Сполучені Штати – Путін» можуть бути дуже складними, адже адміністрація Путіна мала дуже націоналістичний та брутальний нахил. Тому, ідея Барака Обами полягає у тому, щоб знайти більш підхожого партнера. Саме таким, звичайно, міг би стати Медведєв. Отже, нині стоїть питання: хто ж насправді цей Медведєв?
– Є також інше важливе питання, – питання скорочення стратегічних, зокрема, ядерних озброєнь. Як відомо, російський президент заявляє, що цей процес можливий тільки у тому випадку, коли американці відмовляться від ідеї розгортання своїх систем протиракетної оборони у Східній Європі...
– Так, це очевидно. І, гадаю, що у питанні роззброєнь Сполучені Штати та Росія зможуть досягти згоди. І, як ви влучно зазначили, це станеться саме за умови, коли США відмовляться від проектів ПРО у Європі. Саме так і розвиватимуться події, бо на це є щонайменше дві причини. З одного боку, Обама хоче заспокоїти Росію. З іншого, можливо він хоче цього ж щодо Ірану.
– Як Ви думаєте, чи відстоюватиме Барак Обама ту ж позицію, що й його попередник, у сенсі підтримки країн, які Росія традиційно вважає своїми сферами впливу?
– Гадаю, що ні. На мою думку, одним із елементів політичної торгівлі між Сполученими Штатами та Росією є попри все сприйняття Вашингтоном того факту, що Росія матиме свої зони впливу. У цьому сенсі, і Медведєв, і Путін мають єдину позицію: відстоювання прав на свої «новоімперські» зони впливу. Гадаю, пан Обама піде на підтримку цього, бо веде набагато обережнішу політику, ніж його попередник. Щодо того, що ми називаємо «пострадянським простором», за винятком балтійських країн, я гадаю, що Сполучені Штати не турбуватимуть Росію.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Безумовно, адміністрація Барака Обами хоче налагодити чесний діалог із Росією. Адже американська адміністрація має стільки інших проблем, наприклад із Іраном, Іраком і так далі, що нині у них є бажання зменшити (цю кількість). Але все залежить від того, чи готова Росія грати за такими правилами. На мою думку, пан Обама протягом цього московського візиту хоче визначити, так би мовити, поле дій, на яке він може розраховувати у стосунках між президентом Медведєвим та прем’єром Путіним. Іншими словами, чи (в ухваленні решень) Медведєв і Путін – це одна персона, чи дві?
– Протягом візиту Обами питання, скільки часу триватимуть його зустрічі з кожним із двох російських лідерів, було справді оповите деякою інтригою...
– Звичайно, бо мета Обами – визначитися. Всім зрозуміло, що стосунки «Сполучені Штати – Путін» можуть бути дуже складними, адже адміністрація Путіна мала дуже націоналістичний та брутальний нахил. Тому, ідея Барака Обами полягає у тому, щоб знайти більш підхожого партнера. Саме таким, звичайно, міг би стати Медведєв. Отже, нині стоїть питання: хто ж насправді цей Медведєв?
– Є також інше важливе питання, – питання скорочення стратегічних, зокрема, ядерних озброєнь. Як відомо, російський президент заявляє, що цей процес можливий тільки у тому випадку, коли американці відмовляться від ідеї розгортання своїх систем протиракетної оборони у Східній Європі...
– Так, це очевидно. І, гадаю, що у питанні роззброєнь Сполучені Штати та Росія зможуть досягти згоди. І, як ви влучно зазначили, це станеться саме за умови, коли США відмовляться від проектів ПРО у Європі. Саме так і розвиватимуться події, бо на це є щонайменше дві причини. З одного боку, Обама хоче заспокоїти Росію. З іншого, можливо він хоче цього ж щодо Ірану.
– Як Ви думаєте, чи відстоюватиме Барак Обама ту ж позицію, що й його попередник, у сенсі підтримки країн, які Росія традиційно вважає своїми сферами впливу?
– Гадаю, що ні. На мою думку, одним із елементів політичної торгівлі між Сполученими Штатами та Росією є попри все сприйняття Вашингтоном того факту, що Росія матиме свої зони впливу. У цьому сенсі, і Медведєв, і Путін мають єдину позицію: відстоювання прав на свої «новоімперські» зони впливу. Гадаю, пан Обама піде на підтримку цього, бо веде набагато обережнішу політику, ніж його попередник. Щодо того, що ми називаємо «пострадянським простором», за винятком балтійських країн, я гадаю, що Сполучені Штати не турбуватимуть Росію.
(Брюссель – Прага – Київ)