Луцьк – Волиняни ще не встигли оговтатися від наслідків буревію, котрий захопив південні райони області наприкінці весни, як уже отримали «літній» сюрприз від природи мешканці північних районів області. Внаслідок великої кількості опадів із початку червня волинське Полісся потерпає від повені. Чому знову страждає Волинь і чи можна було уникнути втрати урожаю?
Землі 24 сільських та селищних рад Ратнівського і Старовижівського районів опинилися у воді. З берегів вийшли річки Прип’ять та Вижівка.
Як повідомив голова Ратнівської райдержадміністрації Адам Харлампович, стихія завдала збитків більш як на 5 мільйонів гривень. Внаслідок лиха потерпіли майже 7 з половиною тисяч сімей, ще півтори сотні будинків підтоплені, водою змиті посіви і городина. У деяких випадках, щоб зайти до хати, люди змушені були взувати чоботи, а з хлівів – вивести худобу і птицю, розповів керівник району.
« Картопля, морква і зернові пропали – урожаю вже там не буде... Максимально, що може допомогти область нам – це у межах 800 тисяч – будемо компенсувати за врожай на 10-ти сотках картоплі і 10-ти – зернових – по 700-800 гривень на двір…», – зазначив голова Ратнівської райдержадміністрації.
Масштаб – місцевий. Проблема – національна
Хоч від державного бюджету тут щось і чекають, однак розуміють, що Волинь щойно отримала допомогу. Окрім того, масштаб чергового лиха кваліфікують як місцевий. Тому люди намагаються не покидати осель і борються з наслідками повені самотужки. Тим паче, що рятувальні бригади не працюють на місці лиха. Бо – нікуди відкачувати воду.
«Єдиний вихід, – каже Адам Харлампович, – робити приймальник для води, будувати водосховище очистити канал... 20 тисяч гривень буде виділено з обласного бюджету, 20 даємо ми, але цього не вистачить».
Власне, подібних наслідків могло б і не бути – адже затопило меліоровані землі, на яких за нормальної роботи гідротехнічних споруд було б легко і швидко або підняти, або опустити рівень води. Однак нині вони повністю запущені. У сільських рад, котрі є власниками цих земель, на їхнє обслуговування бракувало – кому коштів, кому – відповідальності. Лише зараз, за словами Голови волинської облдержадміністрації Миколи Романюка, область терміново виділить кошти з обласного бюджету для розчищення меліоративних каналів у селі Самари з метою відкачки води.
Тим часом українські науковці б’ють тривогу. Із таким ставленням до землі за кілька років на Поліссі можна буде забути про збір будь-якого врожаю, зазначає завідувач кафедри гідромеліорації, ректор Рівненського університету водного господарства і природокористування Василь Гурин.
«Ми – аграрна держава, – каже він, – а меліорація – це гарантований урожай. Бо виростити врожай можна, а як підуть ось такі дощі – ви його не зберете. А на меліорованих землях можна зібрати врожай на третій день після злив. Бо вже комбайн може йти. А коли немає дренажу – місять треба чекати, поки висохне… Між іншим, дренаж – ми це досліджували спеціально – працює в режимі самопромивання – нічого не потрібно робити – 20 років… Ніхто нічого не робить – а він працює…»
Українці пожинають наслідки бездумного природокористування
Однак ті 20 років відведеного для нормального функціонування дренажу (водовідведення) уже давно минули. Чому ж на місці не переймалися станом полів? Василь Гурин зауважує, що в Україні замість сільськогосподарського лобі існує лобіювання іноземних торговців сільгосппродукцією. Саме звідси – незацікавленість у підтримці сільгоспугідь у родючому стані.
«Мені це болить, коли побудовані системи не використовуються. Нині вигідніше завезти з Китаю невідому яку генну продукцію, а свою ми навіть не допускаємо до супермаркетів. А треба давати пільги, потрібні гарантовані ціни, закупки, треба виходити зі своєю програмою на зовнішній ринок – а у нас навіть не сертифікована за міжнародними нормами продукція… У цьому, мабуть, зацікавлені компанії, які закуповують за безцінь наше зерно», – говорить голова волинської облдержадміністрації.
7 липня відбудеться позачергова сесія Волинської облради. Депутати вирішуватимуть питання надання оперативної допомоги постраждалим землякам. А тим часом українські науковці плекають ідею співробітництва з голландцями у ділянці відновлення родючих земель на Поліссі. Запланований технічний проект не тільки сприятиме пожвавленню сільськогосподарського виробництва краю, а й запобігатиме екологічним лихам – подібним тому, яке зараз переживають волиняни.
(Луцьк – Київ – Прага)
Як повідомив голова Ратнівської райдержадміністрації Адам Харлампович, стихія завдала збитків більш як на 5 мільйонів гривень. Внаслідок лиха потерпіли майже 7 з половиною тисяч сімей, ще півтори сотні будинків підтоплені, водою змиті посіви і городина. У деяких випадках, щоб зайти до хати, люди змушені були взувати чоботи, а з хлівів – вивести худобу і птицю, розповів керівник району.
« Картопля, морква і зернові пропали – урожаю вже там не буде... Максимально, що може допомогти область нам – це у межах 800 тисяч – будемо компенсувати за врожай на 10-ти сотках картоплі і 10-ти – зернових – по 700-800 гривень на двір…», – зазначив голова Ратнівської райдержадміністрації.
Масштаб – місцевий. Проблема – національна
Хоч від державного бюджету тут щось і чекають, однак розуміють, що Волинь щойно отримала допомогу. Окрім того, масштаб чергового лиха кваліфікують як місцевий. Тому люди намагаються не покидати осель і борються з наслідками повені самотужки. Тим паче, що рятувальні бригади не працюють на місці лиха. Бо – нікуди відкачувати воду.
«Єдиний вихід, – каже Адам Харлампович, – робити приймальник для води, будувати водосховище очистити канал... 20 тисяч гривень буде виділено з обласного бюджету, 20 даємо ми, але цього не вистачить».
Власне, подібних наслідків могло б і не бути – адже затопило меліоровані землі, на яких за нормальної роботи гідротехнічних споруд було б легко і швидко або підняти, або опустити рівень води. Однак нині вони повністю запущені. У сільських рад, котрі є власниками цих земель, на їхнє обслуговування бракувало – кому коштів, кому – відповідальності. Лише зараз, за словами Голови волинської облдержадміністрації Миколи Романюка, область терміново виділить кошти з обласного бюджету для розчищення меліоративних каналів у селі Самари з метою відкачки води.
Тим часом українські науковці б’ють тривогу. Із таким ставленням до землі за кілька років на Поліссі можна буде забути про збір будь-якого врожаю, зазначає завідувач кафедри гідромеліорації, ректор Рівненського університету водного господарства і природокористування Василь Гурин.
«Ми – аграрна держава, – каже він, – а меліорація – це гарантований урожай. Бо виростити врожай можна, а як підуть ось такі дощі – ви його не зберете. А на меліорованих землях можна зібрати врожай на третій день після злив. Бо вже комбайн може йти. А коли немає дренажу – місять треба чекати, поки висохне… Між іншим, дренаж – ми це досліджували спеціально – працює в режимі самопромивання – нічого не потрібно робити – 20 років… Ніхто нічого не робить – а він працює…»
Українці пожинають наслідки бездумного природокористування
Однак ті 20 років відведеного для нормального функціонування дренажу (водовідведення) уже давно минули. Чому ж на місці не переймалися станом полів? Василь Гурин зауважує, що в Україні замість сільськогосподарського лобі існує лобіювання іноземних торговців сільгосппродукцією. Саме звідси – незацікавленість у підтримці сільгоспугідь у родючому стані.
«Мені це болить, коли побудовані системи не використовуються. Нині вигідніше завезти з Китаю невідому яку генну продукцію, а свою ми навіть не допускаємо до супермаркетів. А треба давати пільги, потрібні гарантовані ціни, закупки, треба виходити зі своєю програмою на зовнішній ринок – а у нас навіть не сертифікована за міжнародними нормами продукція… У цьому, мабуть, зацікавлені компанії, які закуповують за безцінь наше зерно», – говорить голова волинської облдержадміністрації.
7 липня відбудеться позачергова сесія Волинської облради. Депутати вирішуватимуть питання надання оперативної допомоги постраждалим землякам. А тим часом українські науковці плекають ідею співробітництва з голландцями у ділянці відновлення родючих земель на Поліссі. Запланований технічний проект не тільки сприятиме пожвавленню сільськогосподарського виробництва краю, а й запобігатиме екологічним лихам – подібним тому, яке зараз переживають волиняни.
(Луцьк – Київ – Прага)