Донецьк – Останніми роками узбережжя Азовського моря досить успішно конкурує з кримськими курортами – влітку сюди мріють потрапити тисячі туристів. Та не всі місця на узбережжі здатні витримати навалу охочих до відпочинку. Одним із таких куточків, що особливо потерпають від бруду, є Білосарайська коса. Влітку тут залишаються тонни сміття, страждає екосистема моря і, як наслідок, численні види рідкісних рослин і водоплавних птахів, що живуть на узбережжі.
Через людську недбалість цілі колонії рідкісних птахів – білих і рудих чапель, лебедів, чайок, крячок, диких гусей і інших пернатих – можуть залишитись без домівки. Орнітологічний заказник і ландшафтний парк «Меотида», що розташований на території Білосарайської коси, опинився в справжній екологічній біді.
Незважаючи на свою популярність серед туристів, ця територія не має статусу пляжу, а отже, хто її повинен прибирати, – незрозуміло. Поки природоохоронна прокуратура чекає від Мелекінської районної ради, що та буде дбати про свої території, перлина природи Донбасу може перетворитись на смітник, вважає начальник відділу рекреації «Меотиди» Андрій Кияненко.
«Сьогодні Білосарайська коса терпить справжню екологічну, я не побоюсь цього слова, катастрофу: перенасиченість населенням, особливо в літній період, відсутність комунікацій, пов’язаних із відходами, в тому числі рідкими, повна відсутність каналізації, вигрібних ям… Все йде у землю, в пісок. Звичайно, разом із підземними водами всі відходи йдуть в море», – застерігає він.
«Меотиду» врятує надання їй статусу національного парку
Дві машини і 13 працівників – замало, щоб періодично чистити пляжі, де розташовані 95 баз відпочинку. До Білосарайської коси, яка до того ж є заказником, просто не доходить черга, скаржиться директор Мелекінського комунально-курортного підприємства Володимир Попович.
«Якщо брати узбережжя, що йде від Мелекінскої райради, тут десь 20 кілометрів пляжів. Звичайно, прибрати таку територію дуже важко. Якби в нас була техніка… Треба пустити по узбережжю трактор-всюдихід, що буде збирати сміття. А подібної техніки немає, лише одні обіцянки», – скаржиться керівник.
У той же час волонтери з деяких громадських організацій уже шість років потроху прибирають пляжі коси. Але цього недостатньо, каже голова організації «Чистий берег» Юліан Михайлов, бо ж сміття збирається дуже багато: «Якщо б це сміття, що ми зібрали за ці роки, скласти предмет до предмета, то воно може покрити всю територію, яку ми прибираємо».
Волонтери встановили на косі контейнери для сміття, але не можуть власними силами боротись із туристами, що в’їжджають на територію Білосарайської коси, а отже, і парку «Меотида», на машинах, знищуючи рослини та пташині гнізда.
Офіційно заїжджати на косу на авто заборонено, але всі знають, що за 50 гривень заборону можна подолати через рибне угіддя комбінату імені Ілліча, що розташоване на початку коси. Представники місцевої влади роблять вигляд, що нічого про це не знають.
Найближчим часом заказникові мають надати статус національного, тоді контроль буде суворішим, і це чи не єдиний шанс врятувати Білосарайську косу, каже один із керівників заказника Андрій Кияненко.
(Донецьк – Прага – Київ)
Незважаючи на свою популярність серед туристів, ця територія не має статусу пляжу, а отже, хто її повинен прибирати, – незрозуміло. Поки природоохоронна прокуратура чекає від Мелекінської районної ради, що та буде дбати про свої території, перлина природи Донбасу може перетворитись на смітник, вважає начальник відділу рекреації «Меотиди» Андрій Кияненко.
«Сьогодні Білосарайська коса терпить справжню екологічну, я не побоюсь цього слова, катастрофу: перенасиченість населенням, особливо в літній період, відсутність комунікацій, пов’язаних із відходами, в тому числі рідкими, повна відсутність каналізації, вигрібних ям… Все йде у землю, в пісок. Звичайно, разом із підземними водами всі відходи йдуть в море», – застерігає він.
«Меотиду» врятує надання їй статусу національного парку
Дві машини і 13 працівників – замало, щоб періодично чистити пляжі, де розташовані 95 баз відпочинку. До Білосарайської коси, яка до того ж є заказником, просто не доходить черга, скаржиться директор Мелекінського комунально-курортного підприємства Володимир Попович.
«Якщо брати узбережжя, що йде від Мелекінскої райради, тут десь 20 кілометрів пляжів. Звичайно, прибрати таку територію дуже важко. Якби в нас була техніка… Треба пустити по узбережжю трактор-всюдихід, що буде збирати сміття. А подібної техніки немає, лише одні обіцянки», – скаржиться керівник.
У той же час волонтери з деяких громадських організацій уже шість років потроху прибирають пляжі коси. Але цього недостатньо, каже голова організації «Чистий берег» Юліан Михайлов, бо ж сміття збирається дуже багато: «Якщо б це сміття, що ми зібрали за ці роки, скласти предмет до предмета, то воно може покрити всю територію, яку ми прибираємо».
Волонтери встановили на косі контейнери для сміття, але не можуть власними силами боротись із туристами, що в’їжджають на територію Білосарайської коси, а отже, і парку «Меотида», на машинах, знищуючи рослини та пташині гнізда.
Офіційно заїжджати на косу на авто заборонено, але всі знають, що за 50 гривень заборону можна подолати через рибне угіддя комбінату імені Ілліча, що розташоване на початку коси. Представники місцевої влади роблять вигляд, що нічого про це не знають.
Найближчим часом заказникові мають надати статус національного, тоді контроль буде суворішим, і це чи не єдиний шанс врятувати Білосарайську косу, каже один із керівників заказника Андрій Кияненко.
(Донецьк – Прага – Київ)