Донецьк – Театрам бракує акторів, а це загрожує культурному розвиткові країни, вважають актори Макіївського театру юного глядача, що в Донецькій області. У мільйонному Донецьку всього два репертуарні театри. А на п’ять репертуарних театрів, що працюють у регіоні, немає жодного навчального закладу, що готував би акторів. Поки влада обіцяє створити цей заклад, середній вік театральних працівників потроху наближається до пенсійного…
Директор Макіївського театру юного глядача Владислав Слухаєнко каже, що донецькі театри відчувають постійний брак не лише акторських, але і технічних кадрів.
«Не те щоб у Донецьку, а навіть у сусідніх регіонах відсутні навчальні заклади, що готують спеціалістів, скажімо, з технічного забезпечення світла під час вистави. В найближчому регіоні це Одеське училище, що випускає дуже мало таких спеціалістів, і вони в першу чергу розлітаються по концертних організаціях, які мають можливість належним чином оплачувати їх працю. Дефіцит кадрів спеціалістів театру не тільки в нашому театрі відчувається, ті ж проблеми мають і музично-драматичний, і оперний театри», – скаржиться театральний керівник.
Дитячий театр як непрестижний театр, що фінансується за залишковим принципом, найбільше потерпає від кризи в мистецькій освіті і в культурній сфері взагалі.
Плануючи бюджет-2009, обласна рада вказала театрові на його дотаційність, і актори пережили кілька моторошних днів, коли містом ходили чутки, що театр юного глядача в Донецькій області, один із семи таких театрів в Україні, закриють.
Але біда минулась. Театр не закрили і навіть пообіцяли створити навчальний заклад для підготовки акторів. Але на які кошти і в який термін, не сказали.
Заступник начальника управління культури Донецької облдержадміністрації Надія Іжболдіна розповідає, що в них розробляють такий напрям, як відкриття театрального відділення на базі Маріупольського музучилища, хоча поки що це тільки проект.
«Але це свідчить, що є проблема кадрів, але ми намагаємось її вирішувати на законодавчому рівні», – додає вона.
Проблеми театрів тільки загострюються
Директор інституту «Всесвітній театральний досвід» Сергій Остренко, за походженням донеччанин, вважає, що всі театральні проблеми, такі, як нестача кадрів, фінансування і уваги з боку влади до театрів, за часи незалежності України тільки погіршилися.
«У 1991 році взяли й закрили державу. На щастя, неможливо так само закрити мистецтво театру», – вважає цей діяч.
«Якщо його закрити, то потрібно буде все починати на порожньому місці. Тому що мистецтво театру – це не тільки спектакль, який ми бачимо, це й велика кількість професій, і не тільки акторських. Це цілий світ, що існує тисячоліттями. Відмінити театр неможливо, але найкращий спосіб його вбити – це не розвивати його», – каже він.
Акторка Олена Кондрашкіна кожного разу, виходячи на сцену, відчуває цю проблему.
«Взагалі в нас культура, освіта стоять на такому рівні, що просто виникає проблема майбутнього нації. Ми працюємо в театрі юного глядача, до нас приходять діти і ми повинні їм щось дати, але іноді просто волосся дибки стає, настільки вони далекі від нас. Немає в державі структури, що буде підтримувати людей, які бажають працювати на благо майбутнього нації», – шкодує акторка.
Відсутність удосконалень в системі театральної освіти, вважають актори, як раз і є першим кроком для того, щоб знищити театр. А разом із театром можна втратити майбутнє молодих українців, попереджають актори.
(Донецьк – Прага – Київ)
«Не те щоб у Донецьку, а навіть у сусідніх регіонах відсутні навчальні заклади, що готують спеціалістів, скажімо, з технічного забезпечення світла під час вистави. В найближчому регіоні це Одеське училище, що випускає дуже мало таких спеціалістів, і вони в першу чергу розлітаються по концертних організаціях, які мають можливість належним чином оплачувати їх працю. Дефіцит кадрів спеціалістів театру не тільки в нашому театрі відчувається, ті ж проблеми мають і музично-драматичний, і оперний театри», – скаржиться театральний керівник.
Дитячий театр як непрестижний театр, що фінансується за залишковим принципом, найбільше потерпає від кризи в мистецькій освіті і в культурній сфері взагалі.
Плануючи бюджет-2009, обласна рада вказала театрові на його дотаційність, і актори пережили кілька моторошних днів, коли містом ходили чутки, що театр юного глядача в Донецькій області, один із семи таких театрів в Україні, закриють.
Але біда минулась. Театр не закрили і навіть пообіцяли створити навчальний заклад для підготовки акторів. Але на які кошти і в який термін, не сказали.
Заступник начальника управління культури Донецької облдержадміністрації Надія Іжболдіна розповідає, що в них розробляють такий напрям, як відкриття театрального відділення на базі Маріупольського музучилища, хоча поки що це тільки проект.
«Але це свідчить, що є проблема кадрів, але ми намагаємось її вирішувати на законодавчому рівні», – додає вона.
Проблеми театрів тільки загострюються
Директор інституту «Всесвітній театральний досвід» Сергій Остренко, за походженням донеччанин, вважає, що всі театральні проблеми, такі, як нестача кадрів, фінансування і уваги з боку влади до театрів, за часи незалежності України тільки погіршилися.
«У 1991 році взяли й закрили державу. На щастя, неможливо так само закрити мистецтво театру», – вважає цей діяч.
«Якщо його закрити, то потрібно буде все починати на порожньому місці. Тому що мистецтво театру – це не тільки спектакль, який ми бачимо, це й велика кількість професій, і не тільки акторських. Це цілий світ, що існує тисячоліттями. Відмінити театр неможливо, але найкращий спосіб його вбити – це не розвивати його», – каже він.
Акторка Олена Кондрашкіна кожного разу, виходячи на сцену, відчуває цю проблему.
«Взагалі в нас культура, освіта стоять на такому рівні, що просто виникає проблема майбутнього нації. Ми працюємо в театрі юного глядача, до нас приходять діти і ми повинні їм щось дати, але іноді просто волосся дибки стає, настільки вони далекі від нас. Немає в державі структури, що буде підтримувати людей, які бажають працювати на благо майбутнього нації», – шкодує акторка.
Відсутність удосконалень в системі театральної освіти, вважають актори, як раз і є першим кроком для того, щоб знищити театр. А разом із театром можна втратити майбутнє молодих українців, попереджають актори.
(Донецьк – Прага – Київ)