Як написала з цього приводу американська газета «Нью-Йорк Таймз», візит віце-президента – це намагання зберегти делікатну рівновагу між зусиллями щодо «перезавантаження» відносин із Москвою після довгого періоду напруженості без того, щоб погодитися з претензіями Росії на особливу сферу впливу на пострадянському просторі.
Про перспективи українсько-американського співробітництва Радіо Свобода говорило з Дейвідом Кремером, колишнім куратором України у Державному департаменті США, а нині експертом впливового аналітичного центру у Вашингтоні – Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів.
– Ви закликали президента США Барака Обаму відвідати Україну по дорозі до Москви, куди він прямує 6 липня. Чи оголошений візит до Києва віце-президента Джозефа Байдена у другій половині липня буде достатнім сигналом для підтримки України?
– Звісно, що візит в Україну президента Обами був би найкращим варіантом. Але те, що віце-президент поїде з окремим візитом, який не пов’язаний із поїздкою до Москви, також є добрим сигналом. Це вірне рішення, і важливо, що про нього оголосили ще до того, як президент Обама поїде до Москви. Тому я вітаю таке рішення Білого дому.
– Нещодавно Ви написали про те, що Україна опинилася на краю прірви, що держава коливається між економічним крахом, російським впливом і невизначеними обіцянками Заходу про допомогу, що за цих обставин Вашингтон мав би піти на рішучі кроки, щоб підтримати Україну. Які саме рішучі кроки Ви маєте на увазі?
– Я не хочу перебільшувати нашої ролі. Відповідальність за зміцнення України лежить передовсім на лідерах цієї країни. Я сподіваюся, що вони усвідомлять важливість об’єднати зусилля для того, щоб протидіяти економічній кризі, дати раду енергетичному конфліктові з Росією, зосередитися на необхідних реформах. Я думаю, що для Заходу, для США, але також і для ЄС важливо наголосити на своїй підтримці України, готовності надати допомогу в політичній та економічній площині і продемонструвати, що західна політика буде зосереджена не лише на Росії, але також значною мірою на Україні.
– Як «перезавантаження» російсько-американських відносин впливає на Україну? В експертних колах подейкують, що чим тепліші відносини між Москвою і Вашингтоном, тим менше значення Україна має для США. Чи адміністрації Обами вдається зробити виняток?
– Було присвячено багато уваги політиці стосовно Росії. І це зрозуміло, адже в грудні закінчується термін дії Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1, англ. START I, рос. СНВ-1), а США зацікавлені в новій угоді. Багато хто чекав сигналу, що «перезавантаження» відносин із Росією не буде відбуватися ціною міцніших відносин з Україною, і я гадаю, що відповіддю Білого дому і стало повідомлення про візит віце-президента США до Києва. Він свідчить про високий рівень уваги, і я думаю, що це позитивний сигнал.
– Оглядачі очікують, що новий Президент України буде більше орієнтуватися на Москву. Як це враховують у Вашингтоні?
– Я не думаю, що президентська кампанія в Україні має бути зосереджена на фальшивому виборі між Росією і Заходом. Це штучний вибір. Хто б не переміг на виборах, має налагодити добрі відносини і там, і там. США зацікавлені в тому, щоб Україна мала міцні відносини з Росією. Ми також хочемо поглиблювати відносини України з євроатлантичними установами. На наш погляд, Україна це може робити одночасно.
– Чи Вам відомо, які кандидатури розглядають на посаду нового посла США у Києві? Які чутки кружляють у дипломатичних колах?
– Вашингтон – місто, повне чуток, але нічого офіційно я не чув. Я не знаю, хто буде новим послом, але певен, що це буде добра кандидатура, і сподіваюся, що це станеться скоро.
(Прага – Київ)
Важливо, що про візит віце-президента США Байдена в Україну оголосили до московського візиту президента Обами – Дейвід Кремер
Прага – На Україну знову звертає пильнішу увагу офіційний Вашингтон. Білий Дім повідомив, що 20–24 липня Грузію і Україну відвідає віце-президент США Джозеф Байден. Офіційна мета візиту – продемонструвати підтримку Сполученими Штатами демократичних та економічних реформ у цих державах, а також обговорити «питання, які становлять спільний інтерес».