Іван Лозовий Київ – Коли 19 травня Президент Віктор Ющенко підписав указ про звільнення Віктора Балоги з посади голови Секретаріату Президента, він тим самим і визнав власну поразку. Саме Балога відповідає – більш ніж будь-хто інший – за наслідки перебування Ющенка на посаді Президента.
Після вересня 2006-го, коли Балога очолив Секретаріат, він спочатку повільно звикав до важелів великої влади, але згодом став незамінним. В одному відомому випадку Ющенко відповів на запитання про надмірний вплив свого головного канцеляриста таким чином: «Я – це Балога».
Балога довів свою дієздатність, коли в 2007 році пробив рішення Ющенка провести дострокові парламентські вибори. Правильно чи неправильно зі стратегічної точки зору Балога доволі ефективно здійснював тактику блокування Юлії Тимошенко, яка вважається головним опонентом Ющенка, на кожному кроці.
Але тепер, саме в той момент, коли президентська кампанія в Україні розігрівається, Ющенко звільнив єдину людину, якій дійсно вдалося чогось досягнути для Президента.
Як і щодо багатьох інших діянь Президента важко зрозуміти звільнення Балоги. Справжні причини лежать в особистій площині, а також у помітному відстороненні від реальності, що завжди спостерігалась у Ющенка.
До останньої хвилини не було відомо, чи звільнить Ющенко Балогу, чи ні. Навпаки, Балога не очікував такого кроку, коли подав прохання про відставку ще у квітні, намагаючись таким чином тиснути на Президента. Подібний крок він робив і раніше. У день звільнення Балоги його заступник Ігор Пукшин, сказав в інтерв’ю, що «конфлікт вичерпано. Вони помирилися».
Рівномірно із стрімким падінням рейтингу Ющенка, його відносини з Балогою погіршувались і, погрожуючи відставкою, Балога, очевидно, вирішив поставити, в черговий раз, виклик Ющенку.
Але, як кажуть мудрі люди, «незамінних людей не буває». Здивування Балоги з приводу свого звільнення було очевидним, і після 19 травня він виступив публічно із жорсткою критикою Президента, якого він ліченими днями раніше вихваляв. Балога навіть опустився до особистого рівня, звинувачуючи Ющенка, його оточення і навіть його родичів у корупції.
Розірвавши відносини з Ющенком, Балога пішов прикладом іншого колишнього глави Секретаріату Президента, Олександра Зінченка, який восени 2005 року звинуватив оточення Ющенка, так званих «любих друзів», у корупції. Ще один близький соратник Ющенка, Давид Жванія, починаючи з осені 2006 року розсварився з Президентом настільки, що пізніше обізвав Ющенка «дурнем».
Віра Ульянченко – остання лінія оборони
Але для заміни Балоги Ющенко вибрав людину, яка залишиться з ним до останнього.
Вибір Ющенка впав на Віру Ульянченко, яка, напевно, серед людей, що не є його родичами, найбільш близька до Президента. Для Ющенка Ульянченко представляє останню лінію оборони, особу, зовсім не здатну налагодити серйозну роботу апарату, але з найширшою для Президента «зоною комфорту».
Взагалі-то, «мама Віра», як називають її прибічники, або «баба Віра», в користуванні тих, хто її не поважає, оповита певною мірою легендою.
Працюючи на зорі своєї кар’єри компартійним функціонером, вона служила в адміністрації Президента Леоніда Кравчука. Але справжній прорив з’явився для пані Ульянченко лише тоді, коли вона познайомилась із Віктором Ющенком. Вона помітила потенціал у майбутнього президента. Якийсь час Ульянченко служила помічником Ющенка із широкими, хоча не дуже й конкретизованими повноваженнями. Нарешті настав її зоряний час, коли 4 липня 2006 року Ющенко призначив Ульянченко головою Київської обласної держадміністрації.
Враховуючи те, що вже на час її призначення Київська область була справжнім «Клондайком» у сфері ринку землі, з того часу Ульянченко – як можна логічно уявити – стала дуже багатою людиною. Їй інкримінують покривання групи Богдана Губського, який відомий в області, як основний земельний рейдер.
На підмогу в своїх діяннях Ульянченко покликала свого старого знайомого, Віктора Вакараша, призначивши його своїм першим заступником. Існують обґрунтовані звинувачення, що тільки в одній операції з землею під містечком Українка Вакараш роздав 72 гектари вартістю понад 140 мільйонів доларів.
А прихильність Ульянченко до грошей, особливо до крупного капіталу, добре відома. Вона вважається кращим другом українських олігархів, яких Ульянченко вже встигла публічно пролобіювати, запропонувавши їм – вже перебуваючи на посаді голови Секретаріату Президента – співпрацю.
В іншому інтерв’ю Ульянченко сказала про Ющенка, що «отримавши посаду, він ніколи не розраховувався заводами, позиціями чи державним майном», що тільки доводить її чудове почуття гумору.
(Київ – Прага)
Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Балога довів свою дієздатність, коли в 2007 році пробив рішення Ющенка провести дострокові парламентські вибори. Правильно чи неправильно зі стратегічної точки зору Балога доволі ефективно здійснював тактику блокування Юлії Тимошенко, яка вважається головним опонентом Ющенка, на кожному кроці.
Але тепер, саме в той момент, коли президентська кампанія в Україні розігрівається, Ющенко звільнив єдину людину, якій дійсно вдалося чогось досягнути для Президента.
Як і щодо багатьох інших діянь Президента важко зрозуміти звільнення Балоги. Справжні причини лежать в особистій площині, а також у помітному відстороненні від реальності, що завжди спостерігалась у Ющенка.
До останньої хвилини не було відомо, чи звільнить Ющенко Балогу, чи ні. Навпаки, Балога не очікував такого кроку, коли подав прохання про відставку ще у квітні, намагаючись таким чином тиснути на Президента. Подібний крок він робив і раніше. У день звільнення Балоги його заступник Ігор Пукшин, сказав в інтерв’ю, що «конфлікт вичерпано. Вони помирилися».
Рівномірно із стрімким падінням рейтингу Ющенка, його відносини з Балогою погіршувались і, погрожуючи відставкою, Балога, очевидно, вирішив поставити, в черговий раз, виклик Ющенку.
Але, як кажуть мудрі люди, «незамінних людей не буває». Здивування Балоги з приводу свого звільнення було очевидним, і після 19 травня він виступив публічно із жорсткою критикою Президента, якого він ліченими днями раніше вихваляв. Балога навіть опустився до особистого рівня, звинувачуючи Ющенка, його оточення і навіть його родичів у корупції.
Розірвавши відносини з Ющенком, Балога пішов прикладом іншого колишнього глави Секретаріату Президента, Олександра Зінченка, який восени 2005 року звинуватив оточення Ющенка, так званих «любих друзів», у корупції. Ще один близький соратник Ющенка, Давид Жванія, починаючи з осені 2006 року розсварився з Президентом настільки, що пізніше обізвав Ющенка «дурнем».
Віра Ульянченко – остання лінія оборони
Але для заміни Балоги Ющенко вибрав людину, яка залишиться з ним до останнього.
Вибір Ющенка впав на Віру Ульянченко, яка, напевно, серед людей, що не є його родичами, найбільш близька до Президента. Для Ющенка Ульянченко представляє останню лінію оборони, особу, зовсім не здатну налагодити серйозну роботу апарату, але з найширшою для Президента «зоною комфорту».
Взагалі-то, «мама Віра», як називають її прибічники, або «баба Віра», в користуванні тих, хто її не поважає, оповита певною мірою легендою.
Працюючи на зорі своєї кар’єри компартійним функціонером, вона служила в адміністрації Президента Леоніда Кравчука. Але справжній прорив з’явився для пані Ульянченко лише тоді, коли вона познайомилась із Віктором Ющенком. Вона помітила потенціал у майбутнього президента. Якийсь час Ульянченко служила помічником Ющенка із широкими, хоча не дуже й конкретизованими повноваженнями. Нарешті настав її зоряний час, коли 4 липня 2006 року Ющенко призначив Ульянченко головою Київської обласної держадміністрації.
Враховуючи те, що вже на час її призначення Київська область була справжнім «Клондайком» у сфері ринку землі, з того часу Ульянченко – як можна логічно уявити – стала дуже багатою людиною. Їй інкримінують покривання групи Богдана Губського, який відомий в області, як основний земельний рейдер.
На підмогу в своїх діяннях Ульянченко покликала свого старого знайомого, Віктора Вакараша, призначивши його своїм першим заступником. Існують обґрунтовані звинувачення, що тільки в одній операції з землею під містечком Українка Вакараш роздав 72 гектари вартістю понад 140 мільйонів доларів.
А прихильність Ульянченко до грошей, особливо до крупного капіталу, добре відома. Вона вважається кращим другом українських олігархів, яких Ульянченко вже встигла публічно пролобіювати, запропонувавши їм – вже перебуваючи на посаді голови Секретаріату Президента – співпрацю.
В іншому інтерв’ю Ульянченко сказала про Ющенка, що «отримавши посаду, він ніколи не розраховувався заводами, позиціями чи державним майном», що тільки доводить її чудове почуття гумору.
(Київ – Прага)
Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.