Брюссель – Протягом останнього року у Євросоюзі кожен третій мусульманин зазнав дискримінації через своє віросповідання. А 11 відсотків представників цієї релігійної спільноти були жертвами расових злочинів. Такі дані сьогодні оприлюднила у своєму звіті Агенція з фундаментальних прав Європейського Союзу. Радіо Свобода звернулося до представниці цієї організації Вольтруд Геллер із запитанням, чому ці дані набагато перевищують офіційні цифри щодо утисків етнічних та релігійних меншин, які щороку оприлюднюють європейські установи.
– Справа в тому, що донині у Європейському Союзі існували тільки офіційні дані, базовані на фактах, коли жертви утисків зверталися до поліції чи інших правоохоронних інстанцій. Тим часом, ми у цьому звіті відобразили результати опитувань власне серед представників цих меншин. Тому ці дані можна вважати ближчими до дійсності і, відповідно, вони набагато переважають офіційні цифри. Факти утисків мусульман зустрічаються практично у всіх країнах ЄС. Нажаль, більшість жертв расових злочинів та дискримінації не звертаються зі скаргами до компетентних органів.
– Говорячи про расові злочини... Чи є дані, в яких європейських країнах це трапляється найчастіше?
– Нажаль, у Євросоюзі є 6 країн, які взагалі не реєструють цих даних. І тільки 3 європейські держави дуже ретельно наглядають та фіксують всі випадки расових злочинів – це Великобританія, Швеція та Фінляндія.
– А як виглядає ситуація у країнах сходу, тих, що є новачками у європейській співдружності?
– Коли ці держави увійшли до ЄС, ми всі думали, що рівень дискримінації на релігійному чи етнічному ґрунті там буде значно вищим. Проте, згодом ми виявили, що це зовсім не так, бо проблема, загалом, однакова для всієї Європи. У цих країнах діють ті ж закони, що й у інших. Проте, все ж є різниця у групах населення, що стають мішенню для утисків. На сході це, насамперед, роми, бо саме вони там найчисельніші. Тим часом, у цих країнах немає великих спільнот мусульман.
– У державах Західної Європи, скажімо, Франції чи Бельгії, точиться багато дискусій навколо релігійних символів та одягу у публічних місцях і школах. Чи зазнають більшої дискримінації, скажімо, школярки-мусульманки, які за релігійними традиціями носять хустки?
– Ми вперше виявили, що носіння хусток чи інших релігійних ознак не має прямого зв’язку з рівнем утисків. Ми були досить здивовані цими даними опитувань і дійшли несподіваного висновку. Насправді, дискримінація пов’язана не з одягом і навіть не з релігією. Причина цього насамперед через етнічну приналежність.
– А які поради ви надаєте тим країнам-членам, де повага до фундаментальних прав людини не на найвищому рівні?
– Насамперед, ми закликаємо покращити ведення реєстру расистських злочинів та актів дискримінації. Адже для провадження ефективної політики проти цих проблем, слід знати їх справжню природу. З цим пов’язана інша рекомендація: інформуйте населення краще. Більшість представників меншин навіть не знають, що існують закони проти дискримінації, що це незаконно, що вони мають право на захист. Аж 79 відсотків опитаних мусульман не знали навіть куди слід звертатися у таких випадках.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Говорячи про расові злочини... Чи є дані, в яких європейських країнах це трапляється найчастіше?
– Нажаль, у Євросоюзі є 6 країн, які взагалі не реєструють цих даних. І тільки 3 європейські держави дуже ретельно наглядають та фіксують всі випадки расових злочинів – це Великобританія, Швеція та Фінляндія.
– А як виглядає ситуація у країнах сходу, тих, що є новачками у європейській співдружності?
– Коли ці держави увійшли до ЄС, ми всі думали, що рівень дискримінації на релігійному чи етнічному ґрунті там буде значно вищим. Проте, згодом ми виявили, що це зовсім не так, бо проблема, загалом, однакова для всієї Європи. У цих країнах діють ті ж закони, що й у інших. Проте, все ж є різниця у групах населення, що стають мішенню для утисків. На сході це, насамперед, роми, бо саме вони там найчисельніші. Тим часом, у цих країнах немає великих спільнот мусульман.
– У державах Західної Європи, скажімо, Франції чи Бельгії, точиться багато дискусій навколо релігійних символів та одягу у публічних місцях і школах. Чи зазнають більшої дискримінації, скажімо, школярки-мусульманки, які за релігійними традиціями носять хустки?
– Ми вперше виявили, що носіння хусток чи інших релігійних ознак не має прямого зв’язку з рівнем утисків. Ми були досить здивовані цими даними опитувань і дійшли несподіваного висновку. Насправді, дискримінація пов’язана не з одягом і навіть не з релігією. Причина цього насамперед через етнічну приналежність.
– А які поради ви надаєте тим країнам-членам, де повага до фундаментальних прав людини не на найвищому рівні?
– Насамперед, ми закликаємо покращити ведення реєстру расистських злочинів та актів дискримінації. Адже для провадження ефективної політики проти цих проблем, слід знати їх справжню природу. З цим пов’язана інша рекомендація: інформуйте населення краще. Більшість представників меншин навіть не знають, що існують закони проти дискримінації, що це незаконно, що вони мають право на захист. Аж 79 відсотків опитаних мусульман не знали навіть куди слід звертатися у таких випадках.
(Брюссель – Прага – Київ)