Прага – Два напади упродовж доби на сході Узбекистану знову збудили розмови про ісламістський повстанчий рух у цій країні. Відповідальність за напади дійсно взяло на себе одне з ісламістських угруповань, але аналітики вважають, що ще зарано визначати (чи призначати) винних.
Перестрілка на кордоні Узбекистану з Киргизстаном у ніч на вівторок стала причиною для Ташкента посилити присутність свого війська в регіоні, але це не відвернуло другого нападу того ж дня – смертника з вибухівкою в обласному центрі Андижані.
Ташкент заявляє, що перестрілку на кордоні біля узбецького міста Ханабада спричинили нападники, які прийшли з киргизького боку; Бішкек це категорично відкидає.
Заступник голови Прикордонної служби Киргизстану Чолпонбек Турусбеков в інтерв’ю Радіо Свобода спростував твердження узбецької сторони. «Прикордонна служба Республіки Киргизстан офіційно заперечує цю інформацію. З території Киргизстану на територію Узбекистану ніяке угруповання не потрапляло. Всі події відбулися всередині Узбекистану», – заявив він.
Подробиці все ще не відомі
Точних даних про події досі немає. Узбецькі засоби інформації кажуть, що в перестрілці на кордоні ніхто не потерпів, киргизькі ж повідомляють про чотирьох загиблих узбецьких правоохоронців. Повідомляли також і про напад на райвідділ міліції в самому прикордонному узбецькому місті Ханабаді, ще й із вибухами, бо нападники стріляли з гранатомета. Там теж дані про жертви суперечливі – чи то без потерпілих, чи четверо поранених, чи четверо загиблих.
Пізніше того ж дня, у вівторок, смертник підірвав себе в Андижані, вбивши до того ж міліціонера й поранивши ще кілька осіб. За іншими повідомленнями, там стався не один вибух, а кілька.
Через це до Андижанської області Узбекистану, до якої належить і Ханабадський район, влада ввела додаткові війська. Військова техніка патрулює й на вулицях міст. А кордон Узбекистану з Киргизстаном у вівторок закривали через інцидент, а в середу перекрили його знову.
Ісламісти, злочинці чи силовики?
Узбецькі урядовці спершу списували напади на «Ісламський рух Узбекистану», ісламістське угруповання, яке в країнах Середньої Азії вважають за терористичне. Але відповідальність за них узяло на себе інше угруповання, «Союз ісламського джигаду», яке, як вважають, відкололося від першого.
Однак багато експертів мають сумніви в обох твердженнях. Вони пригадують, що «Ісламський рух Узбекистану» свого часу звинувачували в низці нападів в Узбекистані й Киргизстані, але ще в 1990-х роках його керівники і більшість членів перебралися до Афганістану. Там вони воювали на боці талібів і врешті переважно були знищені під час вторгнення західної коаліції під проводом США. Окремі члени, які залишилися від цього угруповання, за повідомленнями, нині переховуються в Пакистані.
Так само сумніваються оглядачі й у заявах від імені «Союзу ісламського джигаду». Це угруповання вже заявляло про свою відповідальність за низку нападів смертників і в Узбекистані, і навіть у Європі, але доказів жодного разу не було, як нема їх і зараз.
Вашингтонський експерт Алекс Ватанка каже Радіо Свобода, що складати вину за нинішні напади в Узбекистані на ісламістів іще зарано. Фахівець називає інших можливих, на його думку, винних: «Я б сказав, це організована злочинність, або окремі кримінальники, а, може, й якась суперечка за участі працівників силових структур Узбекистану і Киргизстану; до речі, злочинці й силовики бувають одні й ті ж люди».
(Прага – Київ)
Ташкент заявляє, що перестрілку на кордоні біля узбецького міста Ханабада спричинили нападники, які прийшли з киргизького боку; Бішкек це категорично відкидає.
Заступник голови Прикордонної служби Киргизстану Чолпонбек Турусбеков в інтерв’ю Радіо Свобода спростував твердження узбецької сторони. «Прикордонна служба Республіки Киргизстан офіційно заперечує цю інформацію. З території Киргизстану на територію Узбекистану ніяке угруповання не потрапляло. Всі події відбулися всередині Узбекистану», – заявив він.
Подробиці все ще не відомі
Точних даних про події досі немає. Узбецькі засоби інформації кажуть, що в перестрілці на кордоні ніхто не потерпів, киргизькі ж повідомляють про чотирьох загиблих узбецьких правоохоронців. Повідомляли також і про напад на райвідділ міліції в самому прикордонному узбецькому місті Ханабаді, ще й із вибухами, бо нападники стріляли з гранатомета. Там теж дані про жертви суперечливі – чи то без потерпілих, чи четверо поранених, чи четверо загиблих.
Пізніше того ж дня, у вівторок, смертник підірвав себе в Андижані, вбивши до того ж міліціонера й поранивши ще кілька осіб. За іншими повідомленнями, там стався не один вибух, а кілька.
Через це до Андижанської області Узбекистану, до якої належить і Ханабадський район, влада ввела додаткові війська. Військова техніка патрулює й на вулицях міст. А кордон Узбекистану з Киргизстаном у вівторок закривали через інцидент, а в середу перекрили його знову.
Ісламісти, злочинці чи силовики?
Узбецькі урядовці спершу списували напади на «Ісламський рух Узбекистану», ісламістське угруповання, яке в країнах Середньої Азії вважають за терористичне. Але відповідальність за них узяло на себе інше угруповання, «Союз ісламського джигаду», яке, як вважають, відкололося від першого.
Однак багато експертів мають сумніви в обох твердженнях. Вони пригадують, що «Ісламський рух Узбекистану» свого часу звинувачували в низці нападів в Узбекистані й Киргизстані, але ще в 1990-х роках його керівники і більшість членів перебралися до Афганістану. Там вони воювали на боці талібів і врешті переважно були знищені під час вторгнення західної коаліції під проводом США. Окремі члени, які залишилися від цього угруповання, за повідомленнями, нині переховуються в Пакистані.
Так само сумніваються оглядачі й у заявах від імені «Союзу ісламського джигаду». Це угруповання вже заявляло про свою відповідальність за низку нападів смертників і в Узбекистані, і навіть у Європі, але доказів жодного разу не було, як нема їх і зараз.
Вашингтонський експерт Алекс Ватанка каже Радіо Свобода, що складати вину за нинішні напади в Узбекистані на ісламістів іще зарано. Фахівець називає інших можливих, на його думку, винних: «Я б сказав, це організована злочинність, або окремі кримінальники, а, може, й якась суперечка за участі працівників силових структур Узбекистану і Киргизстану; до речі, злочинці й силовики бувають одні й ті ж люди».
(Прага – Київ)