Київ – Приватизація Одеського припортового заводу (ОПЗ) знову на часі. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко запропонувала Лівії взяти участь у процесі приватизації ОПЗ. Але, зважаючи на наближення президентських виборів, і те, що це питання давно стало політичним, експерти сумніваються, що приватизація цього підприємства відбудеться цього року.
Одеський припортовий завод експлуатується з 1978 року. Він є одним із найбільших хімічних підприємств України. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду та перевантаженні хімічної продукції з країн СНД на експорт. Підприємство є монополістом на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг із прийому охолодження та перевантаження аміаку: на долю ОПЗ припадає половина експорту українського аміаку і на 20% карбаміду.
100% акцій Одеського припортоваго належать державі. Підприємство розташоване на березі моря, у кінці аміакопроводу з Тольяті. Це дає додаткові переваги для експорту. 88% всієї продукції експортується: аміак до Бельгії, Сполучених Штатів та Франції, а карбамід – до Швейцарії, Бельгії, США та Німеччини.
Продати Одеський припортовий завод намагався, як Кабінет Міністрів Віктора Януковича, так і уряд Юлії Тимошенко. Але, на заваді ставав Президент Віктор Ющенко, який чотири рази скасовував урядові рішення щодо приватизації ОПЗ.
Восени 2007 року, напередодні дострокових парламентських виборів, Президент видав указ, яким призупинив дію урядового розпорядження щодо приватизації ОПЗ. Мотивація – невідповідність закону «Про основи національної безпеки». В указі наголошувалося, що рішення про приватизацію цього підприємства за відсутності механізму узгодження тарифів у сфері перевантаження хімічної продукції може призвести до необґрунтованого завищення тарифів на ці послуги.
А от коли питання приватизації Одеського припортового порушив Кабінет Тимошенко, між Президентом та Прем’єром спалахнула справжня війна. Віктор Ющенко тричі скасовував урядові розпорядження щодо цього. Він наголошував, що не варто пускати з молотка «трубопровід та перевалочні потужності порту «Південний». Окрім цього, Президент звертався до Конституційного Суду. А Генеральна прокуратура порушила тоді кримінальну справу проти соратника Юлії Тимошенко Андрія Портнова, якого Прем’єр призначила керувати Фондом держмайна. Портнова звинувачували у перевищенні повноважень та спробі незаконної приватизації ОПЗ. Після цього у цій справі наступило затишшя.
Тимошенко пропонує ОПЗ лівійцям
Перебуваючи ж з візитом у Лівії, Юлія Тимошенко заявила, що наразі готується приватизація Одеського припортового заводу і запропонувала лівійській стороні взяти участь у процесі приватизації. Українська Прем’єр наголосила: розташування підприємства на Чорному морі і досить великий обсяг мінеральних добрив, які воно виробляє, мають зацікавити лівійських партнерів. На думку Тимошенко, Лівія з її запасами природного газу може стати добрим партнером для українських хімічних підприємств, які використовують його як сировину. У свою чергу керівник уряду Лівії заявив, що Тріполі готовий взяти участь у приватизації ОПЗ.
На думку голови парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики, представниці БЮТ Наталії Королевської, приватизацію ОПЗ можна провести до президентських виборів.
«Ми маємо світові родзинки, на які не падає ціна залежно від падіння фондових ринків. Чим далі ми відтягуємо приватизацію, тим ці об’єкти стають менш конкурентноздатними. Тож чому нам сьогодні не залучати кошти для модернізації та підтримки конкурентноздатної економіки?» – каже представниця БЮТ.
Немає програми – немає приватизації
Однак, екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко, яка свого часу готувала приватизацію ОПЗ, запевняє, що сьогодні є низка причин, які унеможливлюють продаж Одеського припортового.
«Коли йде падіння на фондовому ринку, то це, по-перше, дарування, а не приватизація. По-друге, не прийнята програма приватизації. По-третє, сьогодні діє Указ Президента № 200, на рішення РНБО, в якому чітко зазначено, що поки не буде ухвалено програми приватизації, не будуть внесені зміни до законодавства по приватизації, ніякої приватизації бути не може», – зазначила пані Семенюк-Самсоненко в інтерв’ю Радіо Свобода.
До виборів далі розмов не дійде?
Одеський припортовий завод і справді потребує інвестора, особливо такого, який допоможе знизити залежність ОПЗ від зростання цін на газ, зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода директор Міжнародного інституту приватизації Олександр Рябченко. Разом з тим, пан Рябченко висловлює сумніви, що продаж відбудеться до президентських виборів. Знайти інвестора, який запропонує достойну ціну, у період кризи буде проблематично, а взяти відповідальність і виставити ОПЗ за зниженою ціною не захоче ніхто. Тож, зазначає Олександр Рябченко, найімовірніше, приватизація відбудеться наступного року.
«Навколо приватизації ОПЗ, безумовно, будуть іти зустрічі та розмови. Але сама приватизація може відбутися наступного року, після президентських виборів, коли обраний Президент і Прем’єр будуть мати спільну позицію», – вважає пан Рябченко.
Раніше ж у конкурсі приватизації ОПЗ планувала взяти участь низка компаній, зокрема, естонський «Нітроферт», що входить до структур Дмитра Фірташа, компанія «Нортіма» Ігоря Коломойського, «Стирол» Миколи Янковського та російський «Єврохім».
(Київ – Прага)
100% акцій Одеського припортоваго належать державі. Підприємство розташоване на березі моря, у кінці аміакопроводу з Тольяті. Це дає додаткові переваги для експорту. 88% всієї продукції експортується: аміак до Бельгії, Сполучених Штатів та Франції, а карбамід – до Швейцарії, Бельгії, США та Німеччини.
Продати Одеський припортовий завод намагався, як Кабінет Міністрів Віктора Януковича, так і уряд Юлії Тимошенко. Але, на заваді ставав Президент Віктор Ющенко, який чотири рази скасовував урядові рішення щодо приватизації ОПЗ.
Восени 2007 року, напередодні дострокових парламентських виборів, Президент видав указ, яким призупинив дію урядового розпорядження щодо приватизації ОПЗ. Мотивація – невідповідність закону «Про основи національної безпеки». В указі наголошувалося, що рішення про приватизацію цього підприємства за відсутності механізму узгодження тарифів у сфері перевантаження хімічної продукції може призвести до необґрунтованого завищення тарифів на ці послуги.
А от коли питання приватизації Одеського припортового порушив Кабінет Тимошенко, між Президентом та Прем’єром спалахнула справжня війна. Віктор Ющенко тричі скасовував урядові розпорядження щодо цього. Він наголошував, що не варто пускати з молотка «трубопровід та перевалочні потужності порту «Південний». Окрім цього, Президент звертався до Конституційного Суду. А Генеральна прокуратура порушила тоді кримінальну справу проти соратника Юлії Тимошенко Андрія Портнова, якого Прем’єр призначила керувати Фондом держмайна. Портнова звинувачували у перевищенні повноважень та спробі незаконної приватизації ОПЗ. Після цього у цій справі наступило затишшя.
Тимошенко пропонує ОПЗ лівійцям
Перебуваючи ж з візитом у Лівії, Юлія Тимошенко заявила, що наразі готується приватизація Одеського припортового заводу і запропонувала лівійській стороні взяти участь у процесі приватизації. Українська Прем’єр наголосила: розташування підприємства на Чорному морі і досить великий обсяг мінеральних добрив, які воно виробляє, мають зацікавити лівійських партнерів. На думку Тимошенко, Лівія з її запасами природного газу може стати добрим партнером для українських хімічних підприємств, які використовують його як сировину. У свою чергу керівник уряду Лівії заявив, що Тріполі готовий взяти участь у приватизації ОПЗ.
На думку голови парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики, представниці БЮТ Наталії Королевської, приватизацію ОПЗ можна провести до президентських виборів.
«Ми маємо світові родзинки, на які не падає ціна залежно від падіння фондових ринків. Чим далі ми відтягуємо приватизацію, тим ці об’єкти стають менш конкурентноздатними. Тож чому нам сьогодні не залучати кошти для модернізації та підтримки конкурентноздатної економіки?» – каже представниця БЮТ.
Немає програми – немає приватизації
Однак, екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко, яка свого часу готувала приватизацію ОПЗ, запевняє, що сьогодні є низка причин, які унеможливлюють продаж Одеського припортового.
«Коли йде падіння на фондовому ринку, то це, по-перше, дарування, а не приватизація. По-друге, не прийнята програма приватизації. По-третє, сьогодні діє Указ Президента № 200, на рішення РНБО, в якому чітко зазначено, що поки не буде ухвалено програми приватизації, не будуть внесені зміни до законодавства по приватизації, ніякої приватизації бути не може», – зазначила пані Семенюк-Самсоненко в інтерв’ю Радіо Свобода.
До виборів далі розмов не дійде?
Одеський припортовий завод і справді потребує інвестора, особливо такого, який допоможе знизити залежність ОПЗ від зростання цін на газ, зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода директор Міжнародного інституту приватизації Олександр Рябченко. Разом з тим, пан Рябченко висловлює сумніви, що продаж відбудеться до президентських виборів. Знайти інвестора, який запропонує достойну ціну, у період кризи буде проблематично, а взяти відповідальність і виставити ОПЗ за зниженою ціною не захоче ніхто. Тож, зазначає Олександр Рябченко, найімовірніше, приватизація відбудеться наступного року.
«Навколо приватизації ОПЗ, безумовно, будуть іти зустрічі та розмови. Але сама приватизація може відбутися наступного року, після президентських виборів, коли обраний Президент і Прем’єр будуть мати спільну позицію», – вважає пан Рябченко.
Раніше ж у конкурсі приватизації ОПЗ планувала взяти участь низка компаній, зокрема, естонський «Нітроферт», що входить до структур Дмитра Фірташа, компанія «Нортіма» Ігоря Коломойського, «Стирол» Миколи Янковського та російський «Єврохім».
(Київ – Прага)