Рівне – Етнографи і фольклористи з усієї України зустрілися вчора на «Музейних гостинах» у Рівному. Свято, започатковане 17 років тому, щороку стає все більш популярним і «молодшає» – нині середній вік його учасників, незважаючи на те, що багато хто з них представляє традиційні українські ремесла, становить близько 25 років.
Це свято покликане поєднати історію і сучасність волинського краю. На подвір’ї Рівненського краєзнавчого музею, як у вулику: відвідувачі оцінюють вироби з соломи і дерева, лози і глини, льон і народні іграшки. Таке розмаїття народних виробів, художніх картин, вишиванок, виданих місцевими видавцями книг та творів прикладного мистецтва можна побачити лише раз на рік.
Опішнянською керамікою та петриківським розписом, карпатською різьбою та поліськими тканими рушниками ткацтва від сьогодні ще поповняться рівненські оселі. Бо хоч місцеві народні умільці та художники влаштовують виставки часто, та гості з сусідніх областей знають: саме під час «Музейних гостин» можна продемонструвати свої доробки найбільшій кількості рівнян.
Мрії про майстерні і музеї
Майстриня з Луцька Жанна Миляшкевич переконана: її керамічні роботи сприяють українському єднанню, адже поєднують у собі традиції східних і західних областей – Волині і полтавського Миргорода, де довелося навчатися у відомих гончарів: «Ось хочемо показати в них, яка в нас Україна яскрава, гарна, багата. У кожному з цих сувенірів символ зашифрований: мальва – краса, мак – від усього лихого, ось які бузьки хороші – це для дому, щоб завжди були у парі – для діток… Свищики (свистить) – дітвора колись гралася ними, і все лихе відганяла… вношу в традиційні вироби сучасне бачення, щоб у наших сучасних квартирах і будинках приживалися національні мотиви і натуральні вироби»
Жанна Миляшкевич працює вдома, навчаючи своєму вмінню доньку і племінницю, і мріє про власну майстерню. А ось рівняни вже подумують про музей образотворчого мистецтва, бо художників і майстрів, котрі роблять дивовижні речі, ґрунтуючись на народних традиціях, тут вдосталь, розповідає рівненський етнограф Віктор Ковальчук. «Сучасні ідеї, якщо це стосується народно-вжиткового мистецтва, мають бути еклектичними, базуватися на традиціях регіону, тим і будуть цінними. Оптимальний розвиток мистецтва – це поєднання історії і сучасності».
Більше двохсот майстрів та митців взяли участь у «Музейних гостинах». Серед них і учасники клубу історичної реконструкції та рольового моделювання, котрі провели тренувальні бої на мечах та запросили гостей перевірити свою майстерність у стрільбі з арбалета.
Українському спідвею – 50
А тим часом всередині музею відкрилася не менш незвичайна експозиція, присвячена 50-річчю українського спідвею – тут і спортивні знаряддя гонщиків, і перші мотоцикли, і грамоти та кубки перемоги. Адже рівно півстоліття тому перший у Радянському Союзі мототрек з’явився саме у Рівному. Перші змагання тут відбулися 24 травня 1959 року.
Від того часу на рівненських теренах виросли чимало відомих спідвеїстів – таких, як Володимир і Віктор Трофимови, Ярослав Полюхович, Григорій Калиновський, Ігор Марко, Віктор Кузнецов, Олег Немчик, Володимир Козаков, Анатолій Жабчик, Володимир Тобіаш, Іван Хорват, Лев Дейч… Декого зі спортсменів уже немає в живих, окремі з них після спортивних травм прикуті до візка, однак переважна більшість у строю – вони навчають молодих, бо переконані: спідвей – спорт мужніх – повинен розвиватись в Україні. Нині вони прийшли до музею не лише згадати, а й спонукати рівнян до роздумів.
Адже для перемоги в спідвеї велику роль відіграє не лише людський, а й технічний фактор. Розвиткові цього виду спорту має сприяти музей, експонати для якого вже виставлені у виставковому залі, каже директор краєзнавчого музею Олександр Булига: «Відзначення 50-річчя українського спідвею має дати поштовх його розвиткові. Якзщо ми знайдемо місце й створимо ініціативну групу зі створення музею спідвею, справа піде, і там будуть збиратися вболівальники і спортсмени, які приїжджатимуть на змагання».
«Музейні гостини» не лише інформують, а й спонукають до активного життя, виховують патріотичну молодь. За тематикою та програмою вони не мають аналогів в Україні, а тому з року в рік набирають обертів і справді не залишають байдужими щоразу більшу кількість краян.
(Рівне – Київ – Прага)
Опішнянською керамікою та петриківським розписом, карпатською різьбою та поліськими тканими рушниками ткацтва від сьогодні ще поповняться рівненські оселі. Бо хоч місцеві народні умільці та художники влаштовують виставки часто, та гості з сусідніх областей знають: саме під час «Музейних гостин» можна продемонструвати свої доробки найбільшій кількості рівнян.
Мрії про майстерні і музеї
Майстриня з Луцька Жанна Миляшкевич переконана: її керамічні роботи сприяють українському єднанню, адже поєднують у собі традиції східних і західних областей – Волині і полтавського Миргорода, де довелося навчатися у відомих гончарів: «Ось хочемо показати в них, яка в нас Україна яскрава, гарна, багата. У кожному з цих сувенірів символ зашифрований: мальва – краса, мак – від усього лихого, ось які бузьки хороші – це для дому, щоб завжди були у парі – для діток… Свищики (свистить) – дітвора колись гралася ними, і все лихе відганяла… вношу в традиційні вироби сучасне бачення, щоб у наших сучасних квартирах і будинках приживалися національні мотиви і натуральні вироби»
Жанна Миляшкевич працює вдома, навчаючи своєму вмінню доньку і племінницю, і мріє про власну майстерню. А ось рівняни вже подумують про музей образотворчого мистецтва, бо художників і майстрів, котрі роблять дивовижні речі, ґрунтуючись на народних традиціях, тут вдосталь, розповідає рівненський етнограф Віктор Ковальчук. «Сучасні ідеї, якщо це стосується народно-вжиткового мистецтва, мають бути еклектичними, базуватися на традиціях регіону, тим і будуть цінними. Оптимальний розвиток мистецтва – це поєднання історії і сучасності».
Більше двохсот майстрів та митців взяли участь у «Музейних гостинах». Серед них і учасники клубу історичної реконструкції та рольового моделювання, котрі провели тренувальні бої на мечах та запросили гостей перевірити свою майстерність у стрільбі з арбалета.
Українському спідвею – 50
А тим часом всередині музею відкрилася не менш незвичайна експозиція, присвячена 50-річчю українського спідвею – тут і спортивні знаряддя гонщиків, і перші мотоцикли, і грамоти та кубки перемоги. Адже рівно півстоліття тому перший у Радянському Союзі мототрек з’явився саме у Рівному. Перші змагання тут відбулися 24 травня 1959 року.
Від того часу на рівненських теренах виросли чимало відомих спідвеїстів – таких, як Володимир і Віктор Трофимови, Ярослав Полюхович, Григорій Калиновський, Ігор Марко, Віктор Кузнецов, Олег Немчик, Володимир Козаков, Анатолій Жабчик, Володимир Тобіаш, Іван Хорват, Лев Дейч… Декого зі спортсменів уже немає в живих, окремі з них після спортивних травм прикуті до візка, однак переважна більшість у строю – вони навчають молодих, бо переконані: спідвей – спорт мужніх – повинен розвиватись в Україні. Нині вони прийшли до музею не лише згадати, а й спонукати рівнян до роздумів.
Адже для перемоги в спідвеї велику роль відіграє не лише людський, а й технічний фактор. Розвиткові цього виду спорту має сприяти музей, експонати для якого вже виставлені у виставковому залі, каже директор краєзнавчого музею Олександр Булига: «Відзначення 50-річчя українського спідвею має дати поштовх його розвиткові. Якзщо ми знайдемо місце й створимо ініціативну групу зі створення музею спідвею, справа піде, і там будуть збиратися вболівальники і спортсмени, які приїжджатимуть на змагання».
«Музейні гостини» не лише інформують, а й спонукають до активного життя, виховують патріотичну молодь. За тематикою та програмою вони не мають аналогів в Україні, а тому з року в рік набирають обертів і справді не залишають байдужими щоразу більшу кількість краян.
(Рівне – Київ – Прага)