Київ – Росія має передати Україні всі документи щодо вбивства Головнокомандувача армії УНР Симона Петлюри. Відповідне звернення до російського уряду було ухвалене 22 травня у Києві, під час мітингу, приуроченого до 130-річчя від дня народження видатного діяча українського визвольного руху. Окрім того, учасники мітингу звернулися до всіх гілок української влади з вимогою визнання заслуг Симона Петлюри на державному рівні та використання його державотворчого досвіду в сучасній політиці української держави.
Близько 150 осіб із портретами Петлюри та прапорами зібралися на вулиці Володимирській, біля будинку, в якому свого часу розташовувалася Центральна Рада Української Народної Республіки. Учасники мітингу поклали квіти до меморіальної дошки, яка засвідчує, що тут із 1917 року працював Симон Петлюра: спочатку як член Центральної Ради, а згодом – як головнокомандувач української армії та голова Директорії УНР.
Учасники акції підготували запити до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з вимогою вшанувати пам’ять Симона Петлюри на державному рівні, зокрема – збудувати йому пам’ятник у Києві та запровадити державні відзнаки його імені.
На жодне прохання надати документи Росія не відповіла
Під час мітингу було зачитано відкритого листа до посла Російської Федерації Віктора Черномирдіна, в якому йдеться про надання українській стороні всіх документів, які стосуються загибелі Симона Петлюри 25 травня 1926 року в Парижі від руки Самуїла Шварцбарда.
Звернення до російського посла оприлюднив народний депутат, голова Української народної партії Юрій Костенко: «Шановний Вікторе Степановичу! Просимо вас посприяти наданню Україні справи про вбивство Голови Директорії та Головного отамана Української Народної Республіки Симона Петлюри з архівів колишнього КДБ СРСР. Симон Петлюра не є чужим і для Росії, оскільки його внесок у розбудову демократичної Російської держави є неоціненним...»
По завершенню мітингу представники Української народної партії передали це звернення до посольства Російської Федерації в Україні.
Це не перший подібний запит. Проте Україні досі відмовляють, хоча більшість документів які стосуються українського визвольного руху 20 століття, і зокрема – вбивства Симона Петлюри, знаходяться в архівах Російської Федерації, зазначає директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир Вятрович.
«Сумніваюся, що найближчим часом такі документи будуть надані, хоча ми впевнені, що вся справа щодо вбивства Петлюри перебуває в архівах ФСБ. Наша співпраця з архівістами ФСБ є на дуже низькому рівні. Ми обмінюємося якоюсь незначною інформацією. Натомість пропозиція України підписати угоду щодо обміну історичними документами, за аналогом тієї, яка в нас діє з Польщею, російськими колегами була відхилена», – зауважив Володимир Вятрович.
Зроблене в ім’я України забувати на можна
Але попри це Україна має наполягати на розсекреченні та наданні їй інформації про життя, діяльність та трагічну загибель Симона Петлюри. Адже вона дасть змогу краще зрозуміти історичні події того часу, каже академік, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України Ганна Скрипник.
«У нас часто за гучними фразами не помічають, що то була за особистість. Симону Петлюрі судилося закласти підмурівки української держави, і стати національним героєм. Він чітко стояв на сторожі інтересів своєї держави та народу», – зазначає Ганна Скрипник.
За її словами, Симон Петлюра, як жоден інший його сучасник зміг об’єднати всіх політичних та громадських діячів для боротьби за збереження української держави. І навіть пізніше, в еміграції він на дипломатичному рівні продовжував переконувати міжнародну спільноту, що Україна – не просто частина СРСР, що вона має власне майбутнє як незалежна держава.
(Київ – Прага)
Учасники акції підготували запити до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з вимогою вшанувати пам’ять Симона Петлюри на державному рівні, зокрема – збудувати йому пам’ятник у Києві та запровадити державні відзнаки його імені.
На жодне прохання надати документи Росія не відповіла
Під час мітингу було зачитано відкритого листа до посла Російської Федерації Віктора Черномирдіна, в якому йдеться про надання українській стороні всіх документів, які стосуються загибелі Симона Петлюри 25 травня 1926 року в Парижі від руки Самуїла Шварцбарда.
Звернення до російського посла оприлюднив народний депутат, голова Української народної партії Юрій Костенко: «Шановний Вікторе Степановичу! Просимо вас посприяти наданню Україні справи про вбивство Голови Директорії та Головного отамана Української Народної Республіки Симона Петлюри з архівів колишнього КДБ СРСР. Симон Петлюра не є чужим і для Росії, оскільки його внесок у розбудову демократичної Російської держави є неоціненним...»
По завершенню мітингу представники Української народної партії передали це звернення до посольства Російської Федерації в Україні.
Це не перший подібний запит. Проте Україні досі відмовляють, хоча більшість документів які стосуються українського визвольного руху 20 століття, і зокрема – вбивства Симона Петлюри, знаходяться в архівах Російської Федерації, зазначає директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир Вятрович.
«Сумніваюся, що найближчим часом такі документи будуть надані, хоча ми впевнені, що вся справа щодо вбивства Петлюри перебуває в архівах ФСБ. Наша співпраця з архівістами ФСБ є на дуже низькому рівні. Ми обмінюємося якоюсь незначною інформацією. Натомість пропозиція України підписати угоду щодо обміну історичними документами, за аналогом тієї, яка в нас діє з Польщею, російськими колегами була відхилена», – зауважив Володимир Вятрович.
Зроблене в ім’я України забувати на можна
Але попри це Україна має наполягати на розсекреченні та наданні їй інформації про життя, діяльність та трагічну загибель Симона Петлюри. Адже вона дасть змогу краще зрозуміти історичні події того часу, каже академік, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України Ганна Скрипник.
«У нас часто за гучними фразами не помічають, що то була за особистість. Симону Петлюрі судилося закласти підмурівки української держави, і стати національним героєм. Він чітко стояв на сторожі інтересів своєї держави та народу», – зазначає Ганна Скрипник.
За її словами, Симон Петлюра, як жоден інший його сучасник зміг об’єднати всіх політичних та громадських діячів для боротьби за збереження української держави. І навіть пізніше, в еміграції він на дипломатичному рівні продовжував переконувати міжнародну спільноту, що Україна – не просто частина СРСР, що вона має власне майбутнє як незалежна держава.
(Київ – Прага)