Лондон – Вперше Україна звернула увагу на свою юність і відзначила День молодіжних та дитячих організацій. В свою чергу реакція на це свято з боку Президента і Прем’єр-міністра надали йому ледве не стратегічного значення. Нинішнє керівництво України захотіло побачити в наступних поколіннях реальне джерело нового наповнення владної еліти.
Не тільки Президент і голова уряду в країні опікуються питанням про необхідність зміни, ймовірно, навіть докорінної зміни політичної еліти. Проблема полягає в тому – чи настав реальний час таких змін?
Чи посунеться існуючий управлінський і політичний ешелон влади і дасть місце для поповнення вивільненого простору силами молодшого покоління?
Молодь кидають у минуле
А як виглядає оце молодше покоління? Що там діється? Чи можна на них розраховувати? Сусідня з Україною держава продовжує робити свої певні експерименти з молоддю.
Там поставлено на ледве не індустріальний рівень підготовку молоді стати затятою підпорою існуючому ладові. А зовсім молодшим доводиться переживати справжні потрясіння. Щось є містичне в недавньому повідомлення інтернет-ресурсу Лента.ру: «Близько трьох тисяч школярів з центральних областей Росії отримали піонерські галстуки і поклали квіти до мавзолею на Красній площі в Москві... У традиційній церемонії прийняття дітей з Московської, Володимирської і Тульської областей та Москви до піонерської організації взяв участь лідер Комуністичної партії Російської Федерації Геннадій Зюганов, депутати російського парламенту і Московської міської думи».
Можна лише уявити якими кадрами поповнюватиметься російська політична еліта у недалекому майбутньому. А чи має щеплення Україна від подібної зарази? Якщо є імунітет, то від яких болячок ще не знайдено необхідної ін’єкції? Щоб не вийшло знамените – міняємо шило на мило.
Хто врятує ситуацію
Однак, повернемось до дійсності. Наскільки усвідомили існуючі політичні групи і клани, що вони не змогли розпорядитися владою ефективно і результативно? Чи відчувають вони свій програш? Чи готові вони відійти в бік і віддати владу комусь іншому?
При чому це запитання стосується не лише владних партій, а й усього масиву опозиційних сил. Бо і ті й інші вже побували при владі. І від тих і від інших суспільство отримало суттєву дозу великих і малих розчарувань.
Але впертий український люд продовжує очікувати дива. У свідомості переважної більшості людей існуюча влада разом із опозицією так чи інакше пов’язані з бізнесом і залежні від нього.
Влада і досі не спромоглася відділити себе від невеликої і заможної частини українського суспільства. Люди розуміють, що існуюче покоління політиків ледве чи зможе здобути необхідну для владарювання незалежність, і очікування в основному пов’язані з надією, що до влади прийдуть нові лідери, не завантажені ярмом умовностей і залежностей.
Геть старих – давай інших
Звісно, цих нових лідерів очікують із лав молодшого покоління. Із лав тих, котрі не були в комсомолі. Із лав тих, котрі не варили собі гроші за допомогою, як правило, сумнівних бізнесів. Словом, із лав тих, про кого Віктор Ющенко сказав таке: «Невдовзі нове покоління формуватимете політичне, економічне й духовне майбутнє Батьківщини. Покладаюся на вашу заповзятливість, віру в ідеали, прагнення служити рідному народові».
В цих словах між рядками є великий сум. Адже Президент ледве чи може сказати такі слова про існуючу політичну еліту.
У казки немає кінця
При цьому не менш сумною загадкою є й те, коли саме нинішня армія політичного та економічного управління в країні дозволить новому поколінню взятися за справи. І чи дозволить взагалі?
Юлія Тимошенко навіть висловлювала готовність очолити рух за зміну еліт. «Ви, як нова генерація, повинні бути готові принести нові ідеї та замінити нинішнє покоління політиків та громадських діячів. А я, як Прем’єр-міністр, підтримаю всі ваші позитивні ідеї» – зазначила вона.
Красиві слова. Не менш красиві та в чомусь ризиковані побажання і пропозиції. Але щось у цьому є фатально нездійсненним. Як у казці, доля якої завжди залишатися казкою...
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Чи посунеться існуючий управлінський і політичний ешелон влади і дасть місце для поповнення вивільненого простору силами молодшого покоління?
Молодь кидають у минуле
А як виглядає оце молодше покоління? Що там діється? Чи можна на них розраховувати? Сусідня з Україною держава продовжує робити свої певні експерименти з молоддю.
Там поставлено на ледве не індустріальний рівень підготовку молоді стати затятою підпорою існуючому ладові. А зовсім молодшим доводиться переживати справжні потрясіння. Щось є містичне в недавньому повідомлення інтернет-ресурсу Лента.ру: «Близько трьох тисяч школярів з центральних областей Росії отримали піонерські галстуки і поклали квіти до мавзолею на Красній площі в Москві... У традиційній церемонії прийняття дітей з Московської, Володимирської і Тульської областей та Москви до піонерської організації взяв участь лідер Комуністичної партії Російської Федерації Геннадій Зюганов, депутати російського парламенту і Московської міської думи».
Можна лише уявити якими кадрами поповнюватиметься російська політична еліта у недалекому майбутньому. А чи має щеплення Україна від подібної зарази? Якщо є імунітет, то від яких болячок ще не знайдено необхідної ін’єкції? Щоб не вийшло знамените – міняємо шило на мило.
Хто врятує ситуацію
Однак, повернемось до дійсності. Наскільки усвідомили існуючі політичні групи і клани, що вони не змогли розпорядитися владою ефективно і результативно? Чи відчувають вони свій програш? Чи готові вони відійти в бік і віддати владу комусь іншому?
При чому це запитання стосується не лише владних партій, а й усього масиву опозиційних сил. Бо і ті й інші вже побували при владі. І від тих і від інших суспільство отримало суттєву дозу великих і малих розчарувань.
Але впертий український люд продовжує очікувати дива. У свідомості переважної більшості людей існуюча влада разом із опозицією так чи інакше пов’язані з бізнесом і залежні від нього.
Влада і досі не спромоглася відділити себе від невеликої і заможної частини українського суспільства. Люди розуміють, що існуюче покоління політиків ледве чи зможе здобути необхідну для владарювання незалежність, і очікування в основному пов’язані з надією, що до влади прийдуть нові лідери, не завантажені ярмом умовностей і залежностей.
Геть старих – давай інших
Звісно, цих нових лідерів очікують із лав молодшого покоління. Із лав тих, котрі не були в комсомолі. Із лав тих, котрі не варили собі гроші за допомогою, як правило, сумнівних бізнесів. Словом, із лав тих, про кого Віктор Ющенко сказав таке: «Невдовзі нове покоління формуватимете політичне, економічне й духовне майбутнє Батьківщини. Покладаюся на вашу заповзятливість, віру в ідеали, прагнення служити рідному народові».
В цих словах між рядками є великий сум. Адже Президент ледве чи може сказати такі слова про існуючу політичну еліту.
У казки немає кінця
При цьому не менш сумною загадкою є й те, коли саме нинішня армія політичного та економічного управління в країні дозволить новому поколінню взятися за справи. І чи дозволить взагалі?
Юлія Тимошенко навіть висловлювала готовність очолити рух за зміну еліт. «Ви, як нова генерація, повинні бути готові принести нові ідеї та замінити нинішнє покоління політиків та громадських діячів. А я, як Прем’єр-міністр, підтримаю всі ваші позитивні ідеї» – зазначила вона.
Красиві слова. Не менш красиві та в чомусь ризиковані побажання і пропозиції. Але щось у цьому є фатально нездійсненним. Як у казці, доля якої завжди залишатися казкою...
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.