Угорщина – Тема Голокосту і винищення ромів в Угорщині під час Другої світової війни загострила останнім часом стосунки між тими громадянами країни, які засуджують ці злочини нацизму, і тими угорцями, що воліють не ворушити «незручні» питання недавнього історичного минулого. Соціологи, зокрема, вказують на таку тенденцію: що нижчим є соціальний і суспільний статус опитаних, то більшими стають їхні задавнені національні образи в подібних питаннях.
Згідно з висновками відомого в Угорщині дослідника Голокосту історика Ласла Каршаї, упродовж 1943-44 років, за сприяння пронацистського режиму Ференца Салаші, до нацистських концтаборів потрапило понад півмільйона угорських євреїв і до 70 тисяч місцевих ромів. Понад 5 тисяч циган зазнали різноманітних, безпричинних, як стверджує цей учений, утисків тодішньої влади.
У посткомуністичну добу Угорщини ця статистика постійно уточнюється. З’являються нові документи і свідчення тієї епохи. Тому цілком логічною у цьому зв’язку стала ухвала Національної асамблеї країни про віздначення дня пам’яті жертв Голокосту та винищення циган в Угорщині. Більше того, соціалістична фракція в угорському парламенті виступає за те, щоб притягати до кримінальної відповідальності тих осіб, які заперечують ці злочини.
Коли ж соціологи почали вивчати громадську думку щодо цієї законодавчої ініціативи лівих, то дійшли доволі невтішного висновку. Річ у тім, що з понад півмільйона респондентів на інтернеті 66 відсотків опитаних зізналися, що не хочуть, щоб їхні співвітчизники потрапляли за ґрати через те, що заперечують Голокост і геноцид циган.
Дивну толерантність до такого підходу демонструє молодь.
«Я вважаю, що кожен має право висловлювати свої погляди. На мою думку, не грає ролі, хто ти – расист чи ксенофоб», – каже молодий чоловік із провінції. Він так само виступає за дотримання свободи слова громадян, незалежно від того, симпатиками яких моральних та ідеологічних цінностей вони є. «Має бути можливість публічного самовисловлення особи. Проте я думаю, що все-таки є правові та етичні межі, яких обов’язково мусимо дотримуватись», – каже він.
Та люди старшого віку, що зазнали лихоліть Другої світової війни, не проти того, щоб застосувати каральну дію закону до симпатиків расизму.
Влада не воліє говорити і про злочини комунізму
Між тим серед опитаних не бракує і тих, хто обурюється пасивністю демократичної влади у питанні замовчування злочинів комунізму. Один із респондентів, Деметер Коцка, наприклад, закликав політиків займатися цією проблемою так само багато і скрупульозно, як і у випадку з винищенням євреїв.
Інший опитаний, що назвав себе просто Андрашем, заявив: «Заперечувати Голокост не можна. Але ми багато про це говоримо. Тепер не слід цим займатися. Угорщина зараз і так потрапила у велику халепу. Мого рідного діда по війні росіяни забрали до Сибіру. Тут у діда залишилося п’ятеро дітей. Ми навіть не знаємо, де він помер. Ганьба й сором, але ніхто й ніколи не вибачився перед нами за діда», – сказав онук колишнього угорського репресованого.
(Угорщина – Прага – Київ)
У посткомуністичну добу Угорщини ця статистика постійно уточнюється. З’являються нові документи і свідчення тієї епохи. Тому цілком логічною у цьому зв’язку стала ухвала Національної асамблеї країни про віздначення дня пам’яті жертв Голокосту та винищення циган в Угорщині. Більше того, соціалістична фракція в угорському парламенті виступає за те, щоб притягати до кримінальної відповідальності тих осіб, які заперечують ці злочини.
Коли ж соціологи почали вивчати громадську думку щодо цієї законодавчої ініціативи лівих, то дійшли доволі невтішного висновку. Річ у тім, що з понад півмільйона респондентів на інтернеті 66 відсотків опитаних зізналися, що не хочуть, щоб їхні співвітчизники потрапляли за ґрати через те, що заперечують Голокост і геноцид циган.
Дивну толерантність до такого підходу демонструє молодь.
«Я вважаю, що кожен має право висловлювати свої погляди. На мою думку, не грає ролі, хто ти – расист чи ксенофоб», – каже молодий чоловік із провінції. Він так само виступає за дотримання свободи слова громадян, незалежно від того, симпатиками яких моральних та ідеологічних цінностей вони є. «Має бути можливість публічного самовисловлення особи. Проте я думаю, що все-таки є правові та етичні межі, яких обов’язково мусимо дотримуватись», – каже він.
Та люди старшого віку, що зазнали лихоліть Другої світової війни, не проти того, щоб застосувати каральну дію закону до симпатиків расизму.
Влада не воліє говорити і про злочини комунізму
Між тим серед опитаних не бракує і тих, хто обурюється пасивністю демократичної влади у питанні замовчування злочинів комунізму. Один із респондентів, Деметер Коцка, наприклад, закликав політиків займатися цією проблемою так само багато і скрупульозно, як і у випадку з винищенням євреїв.
Інший опитаний, що назвав себе просто Андрашем, заявив: «Заперечувати Голокост не можна. Але ми багато про це говоримо. Тепер не слід цим займатися. Угорщина зараз і так потрапила у велику халепу. Мого рідного діда по війні росіяни забрали до Сибіру. Тут у діда залишилося п’ятеро дітей. Ми навіть не знаємо, де він помер. Ганьба й сором, але ніхто й ніколи не вибачився перед нами за діда», – сказав онук колишнього угорського репресованого.
(Угорщина – Прага – Київ)