Ужгород – Два дні тому у найбільшому з верховинських сіл Закарпаття – Колочаві – відбулася акція національного примирення ветеранів, які під час Другої Світової війни воювали по різні боки фронту. А завтра вже в іншому кінці краю селищі Буштино освятять пам’ятник жертвам Другої світової війни, які також мали спільне коріння, але воювали у ворожих арміях. Чиновники кажуть, таким чином хочуть примирити дітей та онуків тих односельчан, які за різних обставин воювали один проти одного.
Насправді, повернувшись з війни, закарпатці давно примирилися. Незалежно від того, хто в якій армії воював, вони збираються в День Перемоги, згадують фронтові будні, нерідко вип’ють келих вина за те, щоб більше не було такої братовбивчої війни. Але той факт, що закарпатцям у роки Другої Світової доводилося воювати одним проти одного, є беззаперечним. Нерідко виходило навіть так, що брат воював проти рідного чи двоюрідного брата, дядька, кума.
Наскільки жителів Закарпаття, яке в часи війни опинилося в складі Гортистської Угорщини, розкидало по різні боки фронтів, розповів історик, викладач Ужгородського національного університету Федора Шандора: «Дуже багато закарпатців, які були заарештовані у Радянському Союзі, у 1943 році були звільнені з-під варти в Кулагах, і була створена окрема чехословацька бригада Людовіка Свободи у складі І українського фронту. Крім того, були закарпатці, які воювали в українському фронті генерала Петрова. Крім того, закарпатці воювали у складі І угорської дивізії, це лінія Арпада. Дуже багато закарпатців воювали в румунській армії, у словацькій армії «Тиса», яка була фашистською. Були закарпатці, які воювали в УПА. У багатьох сім’ях жили напівугорці, напівчехи, напівсловаки, напівукраїнці – все це були родичі, одні воювали на стороні Радянського Союзу, інші – на стороні нацистських держав».
На відкриття пам’ятника на знак примирення зійдуться угорці, словаки та українці
У суботу, 9 травня, у селі Буштино, що в Тячівському районі Закарпаття, освячуватимуть монумент, на меморіальних плитах якого викарбувані імена та прізвища усіх воїнів, які воювали на протилежних фронтах: на Красному полі, в угорських та словацьких арміях, в румунській чи ще якійсь. Тут же згадують всіх замучених у радянських, угорських, німецьких таборах.
На цих акціях очікують участь представників Угорського та Словацького консульств в Ужгороді, їх офіційно запросили і на ці урочистості вони пообіцяли обов’язково приїхати.
Крім того, панахиду служитимуть священики різних конфесій, що також має на меті факт примирення.
До речі, в ці дні в Закарпатті також згадують євреїв, котрі жили практично в кожному селі області, і переважну більшість яких винищили. На згадку про євреїв, котрі загинули у фашистських застінках, навіть споруджений пам’ятник у Колочаві.
(Ужгород – Київ – Прага)
Наскільки жителів Закарпаття, яке в часи війни опинилося в складі Гортистської Угорщини, розкидало по різні боки фронтів, розповів історик, викладач Ужгородського національного університету Федора Шандора: «Дуже багато закарпатців, які були заарештовані у Радянському Союзі, у 1943 році були звільнені з-під варти в Кулагах, і була створена окрема чехословацька бригада Людовіка Свободи у складі І українського фронту. Крім того, були закарпатці, які воювали в українському фронті генерала Петрова. Крім того, закарпатці воювали у складі І угорської дивізії, це лінія Арпада. Дуже багато закарпатців воювали в румунській армії, у словацькій армії «Тиса», яка була фашистською. Були закарпатці, які воювали в УПА. У багатьох сім’ях жили напівугорці, напівчехи, напівсловаки, напівукраїнці – все це були родичі, одні воювали на стороні Радянського Союзу, інші – на стороні нацистських держав».
На відкриття пам’ятника на знак примирення зійдуться угорці, словаки та українці
У суботу, 9 травня, у селі Буштино, що в Тячівському районі Закарпаття, освячуватимуть монумент, на меморіальних плитах якого викарбувані імена та прізвища усіх воїнів, які воювали на протилежних фронтах: на Красному полі, в угорських та словацьких арміях, в румунській чи ще якійсь. Тут же згадують всіх замучених у радянських, угорських, німецьких таборах.
На цих акціях очікують участь представників Угорського та Словацького консульств в Ужгороді, їх офіційно запросили і на ці урочистості вони пообіцяли обов’язково приїхати.
Крім того, панахиду служитимуть священики різних конфесій, що також має на меті факт примирення.
До речі, в ці дні в Закарпатті також згадують євреїв, котрі жили практично в кожному селі області, і переважну більшість яких винищили. На згадку про євреїв, котрі загинули у фашистських застінках, навіть споруджений пам’ятник у Колочаві.
(Ужгород – Київ – Прага)