Лондон – Чи можна поєднати трагедію з відзначенням перемоги? За деякими підрахунками майже сім мільйонів жителів України загинули під час Другої світової війни. А скільки калік, у яких досить драматично склалося життя? А скільки моральних травм завдала ця міжнародна бойня?.. Як не крути, а усі розрахунки йдуть на мільйони людських життів.
Нещастя кожної практично родини радянська пропаганда замішала зі святом перемоги над нацизмом. Комуністична жадоба до помпезності надала Дневі Смутку характер Великого Свята.
А чи не відтіняла ця величність глибину горя? Чи не розчиняла ця ідеологічна феєричність свята 9 травня неймовірну і незбагненну ціну людських втрат. Чи оті рудименти радянської фальші не донеслися і до сьогоднішніх часів?
Невмирущий радянський досвід
Облдержадміністрація Житомирщини оприлюднила плани відзначення 9 травня. Ліпше б цих планів ніхто не бачив. Один із пасажів цього документу слід процитувати без купюр:
«... в усіх населених пунктах області відбудуться урочисті заходи, вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни з врученням їм вітальних листівок та пам’ятних сувенірів з нагоди дня Перемоги. Уже ведеться робота щодо впорядкування військових кладовищ, братських Меморіальних комплексів, пам’ятників та пам’ятних знаків».
У цій , здавалося б, конструктивній цитаті закладена колосальна безнадійність сьогодення. Слава Богу, що є таке свято. А то прийшов би повний капут і ветеранам, і військовим кладовищам і братським комплексам із усіма пам’ятними знаками.
Радянська традиція помпезної звітності, за якою нічого нема, окрім «галочки», яку ставили собі місцеві і центральні партійні бонзи.
Зроби сьогодні – забудь завтра
Радянські гасла, придумані ще Леніним із товаришами, як правило розраховані на одномоментність ситуації, приурочені до одного дня, чи до суботника, чи до тижня. Після цього процес щезає.
Бо наступають нові дати, нові заклики – і вже 10 травня нема нікому діла до отих семи мільйонів жертв війни. Кожне горе знову повертається в кожну окрему родину.
Можливо хтось призабув оті тріскотливі урядові концерти на відзначення Дня Перемоги за участі головних партійно-державних мандаринів.
Через цю ідеологічно спрямовану мішанину вельми важко було сконцентруватися власне на одному із найсуттєвіших моментів цього дня – на вшануванні пам’яті мільйонів людей, котрі загинули під час війни.
Талант місцевих ініціаторів
Виявляється і досі із цього дня, який уособлює в собі одну з найбільших катастроф України, хтось намагається вичавити якісь політичні дивіденди.
У Чернігівській області райрада міста Прилуки ухвалила рішення, згідно з яким під час святкування Дня Перемоги у Прилуках на будівлях офіційних установ вивісять червоні прапори. Ні, не просто червоні прапори, а прапори СРСР.
І це зовсім не поодинокий винахід народних обранців Прилук. Прапори Радянського Союзу 9 травня в День Перемоги і 14 жовтня (день визволення Запоріжжя) має намір вивісити Запорізька міська рада.
Тим часом із усіх боків обстрілюють Президента Віктора Ющенка з вимогою провести військовий парад у Києві на зразок того, до якого зараз активно готуються в Москві.
Там у День Перемоги залпи святкового салюту дадуть із 14 майданчиків. Війська проводили тренування на військовому полігоні. Генеральна репетиція призначена на 7 травня вже в місті. Всього в Москві визначено 14 точок, із яких здійснюватимуть артилерійські салюти.
Чи не порушена у цьому міра щодо вшанування людей, яких забрало з собою лихоліття війни? Звісно, що знайдуться тисячі аргументів на захист відзначення Дня Перемоги по-переможному. І так, щоб чути було по усьому світу.
Але якось не дуже прийнято кричати на цвинтарі. Коли згадуєш про загиблих близьких і знайомих. Не дуже-то тягне галасувати, як кажуть, «на усю іванівську». Якось більше схиляєшся до мовчання. До тиші. Як там , у «Заповіті» писав великий поет: «не забудьте пом’янути незлим тихим словом»
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
А чи не відтіняла ця величність глибину горя? Чи не розчиняла ця ідеологічна феєричність свята 9 травня неймовірну і незбагненну ціну людських втрат. Чи оті рудименти радянської фальші не донеслися і до сьогоднішніх часів?
Невмирущий радянський досвід
Облдержадміністрація Житомирщини оприлюднила плани відзначення 9 травня. Ліпше б цих планів ніхто не бачив. Один із пасажів цього документу слід процитувати без купюр:
«... в усіх населених пунктах області відбудуться урочисті заходи, вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни з врученням їм вітальних листівок та пам’ятних сувенірів з нагоди дня Перемоги. Уже ведеться робота щодо впорядкування військових кладовищ, братських Меморіальних комплексів, пам’ятників та пам’ятних знаків».
У цій , здавалося б, конструктивній цитаті закладена колосальна безнадійність сьогодення. Слава Богу, що є таке свято. А то прийшов би повний капут і ветеранам, і військовим кладовищам і братським комплексам із усіма пам’ятними знаками.
Радянська традиція помпезної звітності, за якою нічого нема, окрім «галочки», яку ставили собі місцеві і центральні партійні бонзи.
Зроби сьогодні – забудь завтра
Радянські гасла, придумані ще Леніним із товаришами, як правило розраховані на одномоментність ситуації, приурочені до одного дня, чи до суботника, чи до тижня. Після цього процес щезає.
Бо наступають нові дати, нові заклики – і вже 10 травня нема нікому діла до отих семи мільйонів жертв війни. Кожне горе знову повертається в кожну окрему родину.
Можливо хтось призабув оті тріскотливі урядові концерти на відзначення Дня Перемоги за участі головних партійно-державних мандаринів.
Через цю ідеологічно спрямовану мішанину вельми важко було сконцентруватися власне на одному із найсуттєвіших моментів цього дня – на вшануванні пам’яті мільйонів людей, котрі загинули під час війни.
Талант місцевих ініціаторів
Виявляється і досі із цього дня, який уособлює в собі одну з найбільших катастроф України, хтось намагається вичавити якісь політичні дивіденди.
У Чернігівській області райрада міста Прилуки ухвалила рішення, згідно з яким під час святкування Дня Перемоги у Прилуках на будівлях офіційних установ вивісять червоні прапори. Ні, не просто червоні прапори, а прапори СРСР.
І це зовсім не поодинокий винахід народних обранців Прилук. Прапори Радянського Союзу 9 травня в День Перемоги і 14 жовтня (день визволення Запоріжжя) має намір вивісити Запорізька міська рада.
Тим часом із усіх боків обстрілюють Президента Віктора Ющенка з вимогою провести військовий парад у Києві на зразок того, до якого зараз активно готуються в Москві.
Там у День Перемоги залпи святкового салюту дадуть із 14 майданчиків. Війська проводили тренування на військовому полігоні. Генеральна репетиція призначена на 7 травня вже в місті. Всього в Москві визначено 14 точок, із яких здійснюватимуть артилерійські салюти.
Чи не порушена у цьому міра щодо вшанування людей, яких забрало з собою лихоліття війни? Звісно, що знайдуться тисячі аргументів на захист відзначення Дня Перемоги по-переможному. І так, щоб чути було по усьому світу.
Але якось не дуже прийнято кричати на цвинтарі. Коли згадуєш про загиблих близьких і знайомих. Не дуже-то тягне галасувати, як кажуть, «на усю іванівську». Якось більше схиляєшся до мовчання. До тиші. Як там , у «Заповіті» писав великий поет: «не забудьте пом’янути незлим тихим словом»
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.