Гість Свободи: Марина Ставнійчук, заступник голови Секретаріату Президента
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Сьогодні міністри закордонних справ Німеччини та Польщі на засіданні міністрів закордонних справ Ради ЄС звернулися до своїх колег з проханням вплинути і допомогти Україні вирішити свої політичні питання і «розрулити» внутрішню політичну ситуацію в країні, тому що інакше, на їхню думку, ми не зможемо отримати фінансову допомогу.
Звичайно, трохи так соромно виглядає це все, коли вже на такому рівні просять.
Це нагадує мені грудень 2004 року і ті круглі столи (пам’ятаєте?) за участі панів Кваснєвського, Солани.
Хай це ще не рівень президентів чи голів уряду, а лише міністрів закордонних справ, але все ж.
То наскільки реально, щоб було замирення? Чи будемо знову так, у соромі?
Марина Ставнійчук: Як на мене, ситуація дійсно доволі складна в Україні, але не безнадійна за будь-яких обставин. Я переконана про те, що питання, які сьогодні на часі, повинні вирішуватися у демократичний спосіб.
Безперечно, що якщо мова йде про серію, про черговий раунд якихось необхідних переговорів, якщо ми не здатні чи політичні сили
всередині країни не здатні домовлятися самі, то, можливо, потрібні і посередники.
Але мені здається, що демократичні процеси в Україні тривають вже 17 років. За цей період часу вже треба, зрештою, політикам бути відповідальними перед своїм народом в першу чергу і навчитися домовлятися самим без сторонньої допомоги.
Моє абсолютно бачення і відчуття того, що повинно бути так, щоб сідали і домовлялися всередині країни. Безперечно, що коли мова йде про надання якоїсь допомоги ззовні – будь ласка, готові, але треба навчитися домовлятися всередині країни.
Оце і чергове свідчення того, що необхідно міняти і правила гри, і тих людей, власне, ті команди, можливо, а може, і про персоналії конкретні навіть, від яких залежить розвиток держави.
Тому що реально сьогодні говорити про те, що коли країна, скажімо, стоїть чи перебуває у такому серйозному періоді, кризовому періоді, то хіба не є головне для держави - вирішення тих економічних питань, які є сьогодні в державі?
- Це правда. Але ж у нас економічні питання залишаються на узбіччі.
- От раз залишаються, значить абсолютно правильно діагностовано всі хвороби, які є сьогодні. Це зміна системи влади і відповідне кадрове оновлення.
Необхідно, щоб до влади прийшли люди патріотичні і незаангажовані на свої власні або політичні інтереси, люди, які свідомі того, що вони відповідальні перед тими людьми, які їх обрали, люди, які не просто мають собі якимсь чином входити в історію, а входити в історію як дійсно серйозні, відповідальні політики і державні діячі.
- Наступне моє питання буде дуже незручним, але коротким. А чи не спізнилися?
- Ви знаєте, важко мені сказати, бо для одного покоління, можливо, вже спізнилися, інші, можливо, якраз можуть використати той єдиний шанс, який надасть їм можливість залишитись в політиці, а для інших людей час тільки приходить. Тобто, для кожного свій час.
Єдине, що мене турбує в цій ситуації, це дійсно доля країни. І сьогодні, якщо не зможуть домовитися по цілому спектру і економічних питань, і політичних питань щодо розвитку країни, то безперечно, що це може вартувати якби долі країни.
- Зараз про те питання, яке буде питанням розгляду післязавтра на засіданні КСУ. Там почнеться розгляд в усній формі. Так? Питання стосовно того, наскільки конституційною є дата 25 жовтня для проведення виборів Президента…
Що скажете стосовно дати 23 серпня?
- Я вважаю, що сьогодні кожна сторона готується до розгляду в КСУ. Я виходжу з того, що позиція Президента України є абсолютно правовою і не містить жодного політичного підтексту.
Ви подивіться, яким чином регулюються питання призначення виборів в чинній Конституції України? Ми наполягаємо на тому, що після внесення змін у 2004 році і набуття відповідно чинності Конституції 1 січня 2006 року абсолютно змінилося правове регулювання порядку призначення президентських, до речі, і парламентських виборів так само, змінилася методологія.
Валерій Писаренко абсолютно правий, коли говорить, що це виключно повноваження ВР призначати Президента України. Але він не говорить, а я думаю, що свідомо не говорить про те, що, здійснюючи свої повноваження щодо призначення виборів Президента України, Конституція України передбачає, що це повноваження повинне реалізовуватися, як це встановлено прямо в пункті 7 частини 1 статті 85 Конституції України, тобто у строки, передбачені цією Конституцією. Цією! Тобто, чинною Конституцією України. І саме з цього виходимо й ми й у формуванні правової позиції.
- Голова ВР теж каже, що це виключно політичне рішення. Тут якби…
- Тому що голова ВР розуміє всю міру відповідальності і парламенту, і його як спікера за прийняття, скажімо, тих рішень, які містять серйозні ознаки неконституційності рішення.
Для мене очевидно, що Володимир Литвин серйозний політик, і свої речі він називає своїми іменами.
Я Вам нагадаю, що 1 квітня, цей першоквітневий жарт від одного з депутатів, який вносив постанову ВРУ на розгляду ВРУ, так от, за добу до цього всі керівники фракцій у ВРУ мали правову позицію, яка збігалась з позицією Президента України.
Більше того, профільний комітет за добу до 1 квітня приймає рішення щодо визначення конституційності виборів саме на 17 січня 2010 року, а 1 квітня голова профільного комітету, доповідаючи питання на засіданні ВРУ, говорить про те, що абсолютно конституційно 25 жовтня.
Так у мене виникає питання, або ми в парламенті будемо займатися законодавчою діяльністю абсолютно професійно, фахово, відповідально, або тоді давайте чітко вже говорити про те, що ні про яку конституційність не йдеться, що йдеться про питання політичної доцільності: якщо треба так, то будемо голосувати так, а якщо треба по-іншому, то будемо говорити по-іншому…
- Питання в тому, щоб прецеденти були. Бачите, зараз говорять про те, що…
- Це, до речі, питання відповідальності політиків.
От я Вам скажу, що ще один з народних депутатів України, даючи минулого тижня, інтерв’ю одному із поважних видань, журналу, каже: «Так а в КСУ повинні зважити на позицію 401 народного депутата України».
Так я хочу сказати, що мені здається, що в КСУ не ці аргументи кількісного голосування депутатів у ВР повинні бути аргументом, лише виключно правова позиція.
Я вважаю, що позиція Президента України в цьому є абсолютно обґрунтованою, вона ґрунтується на положеннях Конституції України, і в нас є всі шанси, вся можливість довести конституційність позиції Президента.
- Добре. Будемо вважати, що…
- Будемо сподіватися.
- Будемо прогнозувати, що КСУ може вирішити, що це буде 17 січня дата президентських виборів.
Однак стосовно дочасних виборів. Який ще час залишається у Президента до того, щоб мати можливість розпустити парламент?
Микола Оніщук сказав, що це 23 серпня.
Ви в одному зі своїх інтерв’ю найостанніших сказали, що ви хочете зберегти інтригу. Але, очевидно, Оніщук цю інтригу вже розкрив.
Що ж все-таки з цією датою, 23 серпня, пов’язано?
- Конституція чітко передбачає, що Глава держави не може достроково припинити повноваження парламенту за 6 місяців до дня чергових виборів Президента України.
Власне кажучи, арифметика, в тому числі й міністра юстиції, очевидно, як на мене, ґрунтується саме на положеннях Конституції України, який виходить, по-перше, з правильного правового обрахунку дати президентських виборів, і тоді відповідно визначення строку піврічного мораторію для призначення позачергових президентських виборів.
- Тобто, ВР може понервувати. Так?
- Краще не нервувати, а працювати просто, приймати закони. Маса питань, які треба вирішувати в державі законодавчим шляхом, вносити зміни до державного бюджету, вирішувати цілий ряд питань, пов’язаних з подоланням економічної кризи.
Тобто, чого нервувати? Краще було працювати…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Сьогодні міністри закордонних справ Німеччини та Польщі на засіданні міністрів закордонних справ Ради ЄС звернулися до своїх колег з проханням вплинути і допомогти Україні вирішити свої політичні питання і «розрулити» внутрішню політичну ситуацію в країні, тому що інакше, на їхню думку, ми не зможемо отримати фінансову допомогу.
Звичайно, трохи так соромно виглядає це все, коли вже на такому рівні просять.
Це нагадує мені грудень 2004 року і ті круглі столи (пам’ятаєте?) за участі панів Кваснєвського, Солани.
Хай це ще не рівень президентів чи голів уряду, а лише міністрів закордонних справ, але все ж.
То наскільки реально, щоб було замирення? Чи будемо знову так, у соромі?
Марина Ставнійчук: Як на мене, ситуація дійсно доволі складна в Україні, але не безнадійна за будь-яких обставин. Я переконана про те, що питання, які сьогодні на часі, повинні вирішуватися у демократичний спосіб.
Безперечно, що якщо мова йде про серію, про черговий раунд якихось необхідних переговорів, якщо ми не здатні чи політичні сили
всередині країни не здатні домовлятися самі, то, можливо, потрібні і посередники.
Але мені здається, що демократичні процеси в Україні тривають вже 17 років. За цей період часу вже треба, зрештою, політикам бути відповідальними перед своїм народом в першу чергу і навчитися домовлятися самим без сторонньої допомоги.
Марина Ставнійчук: Коли мова йде про надання якоїсь допомоги ззовні – будь ласка, готові, але треба навчитися домовлятися всередині країни.
Моє абсолютно бачення і відчуття того, що повинно бути так, щоб сідали і домовлялися всередині країни. Безперечно, що коли мова йде про надання якоїсь допомоги ззовні – будь ласка, готові, але треба навчитися домовлятися всередині країни.
Оце і чергове свідчення того, що необхідно міняти і правила гри, і тих людей, власне, ті команди, можливо, а може, і про персоналії конкретні навіть, від яких залежить розвиток держави.
Тому що реально сьогодні говорити про те, що коли країна, скажімо, стоїть чи перебуває у такому серйозному періоді, кризовому періоді, то хіба не є головне для держави - вирішення тих економічних питань, які є сьогодні в державі?
- Це правда. Але ж у нас економічні питання залишаються на узбіччі.
- От раз залишаються, значить абсолютно правильно діагностовано всі хвороби, які є сьогодні. Це зміна системи влади і відповідне кадрове оновлення.
Необхідно, щоб до влади прийшли люди патріотичні і незаангажовані на свої власні або політичні інтереси, люди, які свідомі того, що вони відповідальні перед тими людьми, які їх обрали, люди, які не просто мають собі якимсь чином входити в історію, а входити в історію як дійсно серйозні, відповідальні політики і державні діячі.
- Наступне моє питання буде дуже незручним, але коротким. А чи не спізнилися?
- Ви знаєте, важко мені сказати, бо для одного покоління, можливо, вже спізнилися, інші, можливо, якраз можуть використати той єдиний шанс, який надасть їм можливість залишитись в політиці, а для інших людей час тільки приходить. Тобто, для кожного свій час.
Єдине, що мене турбує в цій ситуації, це дійсно доля країни. І сьогодні, якщо не зможуть домовитися по цілому спектру і економічних питань, і політичних питань щодо розвитку країни, то безперечно, що це може вартувати якби долі країни.
- Зараз про те питання, яке буде питанням розгляду післязавтра на засіданні КСУ. Там почнеться розгляд в усній формі. Так? Питання стосовно того, наскільки конституційною є дата 25 жовтня для проведення виборів Президента…
Що скажете стосовно дати 23 серпня?
- Я вважаю, що сьогодні кожна сторона готується до розгляду в КСУ. Я виходжу з того, що позиція Президента України є абсолютно правовою і не містить жодного політичного підтексту.
Ви подивіться, яким чином регулюються питання призначення виборів в чинній Конституції України? Ми наполягаємо на тому, що після внесення змін у 2004 році і набуття відповідно чинності Конституції 1 січня 2006 року абсолютно змінилося правове регулювання порядку призначення президентських, до речі, і парламентських виборів так само, змінилася методологія.
Валерій Писаренко абсолютно правий, коли говорить, що це виключно повноваження ВР призначати Президента України. Але він не говорить, а я думаю, що свідомо не говорить про те, що, здійснюючи свої повноваження щодо призначення виборів Президента України, Конституція України передбачає, що це повноваження повинне реалізовуватися, як це встановлено прямо в пункті 7 частини 1 статті 85 Конституції України, тобто у строки, передбачені цією Конституцією. Цією! Тобто, чинною Конституцією України. І саме з цього виходимо й ми й у формуванні правової позиції.
- Голова ВР теж каже, що це виключно політичне рішення. Тут якби…
- Тому що голова ВР розуміє всю міру відповідальності і парламенту, і його як спікера за прийняття, скажімо, тих рішень, які містять серйозні ознаки неконституційності рішення.
Для мене очевидно, що Володимир Литвин серйозний політик, і свої речі він називає своїми іменами.
Я Вам нагадаю, що 1 квітня, цей першоквітневий жарт від одного з депутатів, який вносив постанову ВРУ на розгляду ВРУ, так от, за добу до цього всі керівники фракцій у ВРУ мали правову позицію, яка збігалась з позицією Президента України.
Більше того, профільний комітет за добу до 1 квітня приймає рішення щодо визначення конституційності виборів саме на 17 січня 2010 року, а 1 квітня голова профільного комітету, доповідаючи питання на засіданні ВРУ, говорить про те, що абсолютно конституційно 25 жовтня.
Так у мене виникає питання, або ми в парламенті будемо займатися законодавчою діяльністю абсолютно професійно, фахово, відповідально, або тоді давайте чітко вже говорити про те, що ні про яку конституційність не йдеться, що йдеться про питання політичної доцільності: якщо треба так, то будемо голосувати так, а якщо треба по-іншому, то будемо говорити по-іншому…
- Питання в тому, щоб прецеденти були. Бачите, зараз говорять про те, що…
- Це, до речі, питання відповідальності політиків.
От я Вам скажу, що ще один з народних депутатів України, даючи минулого тижня, інтерв’ю одному із поважних видань, журналу, каже: «Так а в КСУ повинні зважити на позицію 401 народного депутата України».
Так я хочу сказати, що мені здається, що в КСУ не ці аргументи кількісного голосування депутатів у ВР повинні бути аргументом, лише виключно правова позиція.
Я вважаю, що позиція Президента України в цьому є абсолютно обґрунтованою, вона ґрунтується на положеннях Конституції України, і в нас є всі шанси, вся можливість довести конституційність позиції Президента.
- Добре. Будемо вважати, що…
- Будемо сподіватися.
- Будемо прогнозувати, що КСУ може вирішити, що це буде 17 січня дата президентських виборів.
Однак стосовно дочасних виборів. Який ще час залишається у Президента до того, щоб мати можливість розпустити парламент?
Микола Оніщук сказав, що це 23 серпня.
Ви в одному зі своїх інтерв’ю найостанніших сказали, що ви хочете зберегти інтригу. Але, очевидно, Оніщук цю інтригу вже розкрив.
Що ж все-таки з цією датою, 23 серпня, пов’язано?
- Конституція чітко передбачає, що Глава держави не може достроково припинити повноваження парламенту за 6 місяців до дня чергових виборів Президента України.
Марина Ставнійчук: Глава держави не може достроково припинити повноваження парламенту за 6 місяців до дня чергових виборів Президента України. Арифметика міністра юстиції ґрунтується саме на положеннях Конституції України, який виходить, з правильного правового обрахунку дати президентських виборів, і тоді відповідно визначення строку піврічного мораторію для призначення позачергових президентських виборів.
Власне кажучи, арифметика, в тому числі й міністра юстиції, очевидно, як на мене, ґрунтується саме на положеннях Конституції України, який виходить, по-перше, з правильного правового обрахунку дати президентських виборів, і тоді відповідно визначення строку піврічного мораторію для призначення позачергових президентських виборів.
- Тобто, ВР може понервувати. Так?
- Краще не нервувати, а працювати просто, приймати закони. Маса питань, які треба вирішувати в державі законодавчим шляхом, вносити зміни до державного бюджету, вирішувати цілий ряд питань, пов’язаних з подоланням економічної кризи.
Тобто, чого нервувати? Краще було працювати…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)