Київ – Борги із зарплати у приватному секторі економіки України вже сягнули одного мільярда гривень. За словами міністра праці і соціальної політики Людмили Денисової, «ситуація критична». Навіть на економічно активних недержавних підприємствах працівники недоотримали понад 490 мільйонів гривень. Уряд очікує пропозицій працедавців, а профспілки радять вступати у колективні трудові спори із керівництвом підприємств.
Приватний сектор вже перетягнув на себе 70% суми загальної заборгованості із заробітної плати. Сума боргу у недержавній сфері сягнула мільярда гривень.
Власники порушують законодавство та Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими організаціями роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями, заявила міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова.
За її словами, жорсткий контроль уряду призвів до скорочення заборгованості на державних підприємствах, у той час як «на недержавних – борги продовжують зростати».
«Ми маємо намір і надалі перевіряти, контролювати і спільними діями з Генпрокураторую примушувати роботодавців оплачувати труд працівників», – пригрозила пані міністр.
Водночас заступник міністра Віктор Онищук, під час спільної наради урядовців і роботодавців, зізнався, що «прямого впливу на погашення заборгованості на недержавних підприємствах уряд не має». Тому Кабінет міністрів очікує пропозицій від власників для пошуку шляхів вирішення проблеми.
Державні чи недержавні – маніпулюють усі
Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газизулін зазначає, що насправді немає великої різниці між підприємствами-боржниками державної і недержавної форми власності.
На його думку, менеджмент цих підприємств просто користується кризою і залежністю робітників для затримки виплат заробітної плати. Швидше існує регіональна та галузева різниця, переконаний експерт.
Приватний сектор більшості регіонів, на рівні невеликих підприємств та компаній іде на те, щоб відправляти працівників у неоплачувані відпустки, звільняти, але не збільшувати борги із зарплати.
Зате у промислово розвинутих регіонах, на великих підприємствах, власники користуються важкою ситуацією і використовують працю робітників, не оплачуючи її.
Роботодавці знають, що люди так бояться втратити роботу, що готові довго терпіти відсутність зарплати.
Найбільші борги із заробітної плати мають підприємства Донецька, Києва та Харківщини.
Колективний спір або суд – краще графіка погашення зарплати
Найкращий спосіб боротьби за заробітну плату, каже голова Об'єднання профспілок Харківської області Сергій Тесленко, – це розпочинати колективні трудові спори із керівництвом підприємства і в разі потреби доводити справу до суду.
Позитивний результат така практика отримала на Харківському тракторному заводі, який перебуває у недержавній власності. Справа не дійшла до суду – проблему вирішили ще на етапі перемов між колективом і роботодавцями, долучивши Національну службу примирення і посередництва. Борг із зарплати у 27 мільйонів гривень виплатили.
Тож профспілки радять уряду стимулювати відкриті спори трудових колективів і власників та в жодному разі не йти на те, щоб домовлятися із роботодавцями про поетапне «погашення боргів» та створення відповідних графіків повернення заробітної плати.
Ця практика не лише давно себе вичерпала, вона, наголошує Сергій Тесленко, заклала підґрунтя теперішніх проблем. Роботодавці зрозуміли, що можуть бути безкарними при прямому порушенні законів та трудових угод.
(Київ – Прага)
Власники порушують законодавство та Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими організаціями роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями, заявила міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова.
За її словами, жорсткий контроль уряду призвів до скорочення заборгованості на державних підприємствах, у той час як «на недержавних – борги продовжують зростати».
«Ми маємо намір і надалі перевіряти, контролювати і спільними діями з Генпрокураторую примушувати роботодавців оплачувати труд працівників», – пригрозила пані міністр.
Водночас заступник міністра Віктор Онищук, під час спільної наради урядовців і роботодавців, зізнався, що «прямого впливу на погашення заборгованості на недержавних підприємствах уряд не має». Тому Кабінет міністрів очікує пропозицій від власників для пошуку шляхів вирішення проблеми.
Державні чи недержавні – маніпулюють усі
Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газизулін зазначає, що насправді немає великої різниці між підприємствами-боржниками державної і недержавної форми власності.
На його думку, менеджмент цих підприємств просто користується кризою і залежністю робітників для затримки виплат заробітної плати. Швидше існує регіональна та галузева різниця, переконаний експерт.
Приватний сектор більшості регіонів, на рівні невеликих підприємств та компаній іде на те, щоб відправляти працівників у неоплачувані відпустки, звільняти, але не збільшувати борги із зарплати.
Зате у промислово розвинутих регіонах, на великих підприємствах, власники користуються важкою ситуацією і використовують працю робітників, не оплачуючи її.
Роботодавці знають, що люди так бояться втратити роботу, що готові довго терпіти відсутність зарплати.
Найбільші борги із заробітної плати мають підприємства Донецька, Києва та Харківщини.
Колективний спір або суд – краще графіка погашення зарплати
Найкращий спосіб боротьби за заробітну плату, каже голова Об'єднання профспілок Харківської області Сергій Тесленко, – це розпочинати колективні трудові спори із керівництвом підприємства і в разі потреби доводити справу до суду.
Позитивний результат така практика отримала на Харківському тракторному заводі, який перебуває у недержавній власності. Справа не дійшла до суду – проблему вирішили ще на етапі перемов між колективом і роботодавцями, долучивши Національну службу примирення і посередництва. Борг із зарплати у 27 мільйонів гривень виплатили.
Тож профспілки радять уряду стимулювати відкриті спори трудових колективів і власників та в жодному разі не йти на те, щоб домовлятися із роботодавцями про поетапне «погашення боргів» та створення відповідних графіків повернення заробітної плати.
Ця практика не лише давно себе вичерпала, вона, наголошує Сергій Тесленко, заклала підґрунтя теперішніх проблем. Роботодавці зрозуміли, що можуть бути безкарними при прямому порушенні законів та трудових угод.
(Київ – Прага)