Київ – Інструмент Twinning у ЄС винайшли понад десять років тому, тоді, коли готувалися приймати до Європейського Союзу відразу десять нових країн-членів. Назва походить від англійського twin – близнюк. Брюссельські чиновники хотіли наблизити стандарти роботи державного апарату країн-кандидатів на вступ чи тих, які вже були в процесі вступу, до стандартів європейських «старожилів». Досвід виявився успішним, і тепер його хочуть перенести й на сусідів Європейського Союзу, про вступ яких наразі не йдеться. В Україні перший проект Twinning закінчився у Національній комісії регулювання електроенергетики.
Кабінети чиновників можна назвати «серцем» євроінтеграції: там готують закони, розподіляють кошти, контролюють виконання рішень. Якщо Україна колись стане членом Європейського Союзу, саме чиновники будуть розпоряджатися мільярдами євродопомоги. І філософія європейців проста: зміни ефективність державних служб – зміниш ефективність держави.
Головний стратег Національної комісії з регулювання електроенергетики Валерій Цаплін був основним партнером першого в Україні проекту Twinning із українського боку. Він звертає увагу, що бюрократичні культури в Європейському Союзі та Україні різні: за кордоном відповідальність за ухвалення рішень розподілена між різними рівнями влади, в Україні ж це ієрархічна система, де всі рішення ухвалює перша особа.
«Ми побачили, що може бути і не так, як у нас» – такий перший висновок представника НКРЕ з упровадженого проекту Twinning. Тепер, каже Цаплін, «у межах можливого, наскільки це не є порушенням писаних норм, ми теж намагаємося долучитися до цієї європейської бюрократичної культури, тобто не бюрократизувати надмірно всі процеси».
«Бюрократія – вона всюди бюрократія», – каже Лемлем Саїд Ісса, італійка, яка на два роки переїхала в Україну, щоб допомагати впроваджувати проект Twinning. Найгірший аспект української бюрократії, який вона відмітила для себе, – це відсутність комунікації.
«Дуже важко щось отримати, – каже пані Саїд Ісса. – Все дуже формально. Треба писати листи замість того, щоб підняти слухавку та безпосередньо спілкуватися або скинути щось електронною поштою. А ще треба ці листи перекладати. Все затягує час».
Twinning не вигадує нових проблем. Європейські чиновники приїздять і радять, як розв’язати завдання, яке занесене в план стратегічного розвитку державної установи. Обов’язкова умова – щоб, так би мовити, «спарювалися» відповідні інституції.
Конкурентне середовище ще далеко
Модель, яку пропонували Україні в цьому першому проекті в галузі електроенергетики, це щоб регулювальні органи, які встановлюють правила гри на ринку електроенергетики, були незалежними, їхні бюджети недержавними, а відтак бізнес-клімат у сфері електроенергетики прозорішим та привабливішим.
У цьому проекті Twinning брали участь чотири комісії електрорегулювання з боку ЄС: Італії та Австрії – як старших країн-членів та Чехії й Литви – як країн, які самі нещодавно пройшли ті ж самі реформи.
Раніше Національна комісія України з регулювання електроенергетики була підпорядкована Кабінетові Міністрів. За іронією долі, під час впровадження проекту Twinning вона була переведена під Міністерство палива та енергетики. А коли буде ухвалено закон про її відокремлення та унезалежнення, ніхто не знає.
Наступний проект Twinning планується в сфері регулювання газу. Лемлем Саїд Ісса вже зараз каже, що проект буде складнішим через особливості цього сектору економіки.
Будувати державну службу на європейський манер – це тривалий процес. А час – це гроші. І як у бізнесі: «немає прибутку – це втрата грошей», - так само і з реформами: «стояння на місці – це регрес». Організатори проекту сподіваються, що на бюрократичний Twinning не поширюються закони природи, за якими близнюками треба народитися.
(Київ – Прага)
Головний стратег Національної комісії з регулювання електроенергетики Валерій Цаплін був основним партнером першого в Україні проекту Twinning із українського боку. Він звертає увагу, що бюрократичні культури в Європейському Союзі та Україні різні: за кордоном відповідальність за ухвалення рішень розподілена між різними рівнями влади, в Україні ж це ієрархічна система, де всі рішення ухвалює перша особа.
«Ми побачили, що може бути і не так, як у нас» – такий перший висновок представника НКРЕ з упровадженого проекту Twinning. Тепер, каже Цаплін, «у межах можливого, наскільки це не є порушенням писаних норм, ми теж намагаємося долучитися до цієї європейської бюрократичної культури, тобто не бюрократизувати надмірно всі процеси».
«Бюрократія – вона всюди бюрократія», – каже Лемлем Саїд Ісса, італійка, яка на два роки переїхала в Україну, щоб допомагати впроваджувати проект Twinning. Найгірший аспект української бюрократії, який вона відмітила для себе, – це відсутність комунікації.
«Дуже важко щось отримати, – каже пані Саїд Ісса. – Все дуже формально. Треба писати листи замість того, щоб підняти слухавку та безпосередньо спілкуватися або скинути щось електронною поштою. А ще треба ці листи перекладати. Все затягує час».
Twinning не вигадує нових проблем. Європейські чиновники приїздять і радять, як розв’язати завдання, яке занесене в план стратегічного розвитку державної установи. Обов’язкова умова – щоб, так би мовити, «спарювалися» відповідні інституції.
Конкурентне середовище ще далеко
Модель, яку пропонували Україні в цьому першому проекті в галузі електроенергетики, це щоб регулювальні органи, які встановлюють правила гри на ринку електроенергетики, були незалежними, їхні бюджети недержавними, а відтак бізнес-клімат у сфері електроенергетики прозорішим та привабливішим.
У цьому проекті Twinning брали участь чотири комісії електрорегулювання з боку ЄС: Італії та Австрії – як старших країн-членів та Чехії й Литви – як країн, які самі нещодавно пройшли ті ж самі реформи.
Раніше Національна комісія України з регулювання електроенергетики була підпорядкована Кабінетові Міністрів. За іронією долі, під час впровадження проекту Twinning вона була переведена під Міністерство палива та енергетики. А коли буде ухвалено закон про її відокремлення та унезалежнення, ніхто не знає.
Наступний проект Twinning планується в сфері регулювання газу. Лемлем Саїд Ісса вже зараз каже, що проект буде складнішим через особливості цього сектору економіки.
Будувати державну службу на європейський манер – це тривалий процес. А час – це гроші. І як у бізнесі: «немає прибутку – це втрата грошей», - так само і з реформами: «стояння на місці – це регрес». Організатори проекту сподіваються, що на бюрократичний Twinning не поширюються закони природи, за якими близнюками треба народитися.
(Київ – Прага)