Алієвські маневри

Росія - Президент Азербайджану Ільгам Алієв та його російський колега Дмитро Медведєв на спільній прес-конференції у Барвіхці, 17 квітня 2009 р.

Київ – Президент Азербайджану Ільгам Алієв відвідує з візитом російську столицю. Варто нагадати, що цей візит відбувається невдовзі після того, як азербайджанський лідер приймав у Баку свого українського колегу Віктора Ющенка.
Тоді було сказано чимало слів про енергетичну безпеку, співпрацю двох країн, зацікавленості азербайджанської сторони у спільних проектах із Україною… В Москві лунають такі ж важливі для двосторонніх відносин слова.

І те, що уявлення Росії про маршрути доставки енергоносіїв не збігаються з уявленнями України, азербайджанського президента не бентежить. Він звик маневрувати.

Перший президент Азербайджану, член політбюро ЦК КПРС Аяз Муталібов намагався орієнтуватися на Москву і був повалений союзом націонал-демократів і незадоволеної частини номенклатури.

Другий, лідер Народного фронту Абульфаз Ельчибей, був упевнений у необхідності прозахідного курсу своєї країни і участі західних корпорацій у розробці нафтових родовищ. Проте збройний виступ, в організації якого небезпідставно звинувачували Кремль, примусив азербайджанського романтика шукати притулку у рідному селі в горах Нахічевані.

З цієї ж Нахічевані до Баку прилетів третій президент країни і багаторічний керівник Азербайджанської РСР Гейдар Алієв, батько нинішнього, четвертого, Ільгама. Із цього часу і почалося знамените азербайджанське маневрування.

Азербайджан не йде «геть від Москви»

З одного боку, це участь західних компаній у нафтових проектах республіки (Москва завжди намагалася не допустити цього), з іншого – необхідність підтримання взаєморозуміння з Москвою.

І для цього є не тільки економічні, але й політичні передумови. В Україні не завжди пам’ятають, що Азербайджан – країна з неврегульованою територіальною проблемою, більше того, з Нагірного Карабаху все й починалося!

Однак, на відміну від сусідньої Грузії, президенти якої завжди намагалися зробити головною проблему територіальної цілісності, в Азербайджані поставили на економічний розвиток. Та цей розвиток передбачає відсутність ескалації на кордоні.

Чи варто пояснювати, що Росія здатна це організувати? Тим більш зараз, у час економічної кризи, коли надходження до азербайджанського бюджету зменшуються, а соціальні проблеми нарощуються…

(Київ – Прага)