Забезпечити мобільним поштовим зв’язком мешканців української глибинки вирішило Міністерство транспорту і зв’язку України. Для цього воно запровадило пересувні поштові відділення. 5 таких уже працює у Сумській області, 27 - у Житомирській. На черзі - Чернівецька область. Як кажуть зв’язківці, пошта на колесах пропонує той самий спектр послуг, що і звичайна, крім цього вона дозволяє економити - не треба платити за оренду приміщення і комунальні платежі. Чи рентабельна нині українська пошта? Які переваги традиційного зв’язку над електронним і які новітні послуги пропонують своїм клієнтам українська і латвійська пошти?
Пересувні поштові відділення – уже реальність
Пересувні поштові відділення запроваджуються перш за все з метою економії фінансів, говорить Костянтин Голишев, речник «Укрпошти». Ані плати за оренду приміщення, ані комунальних рахунків. «У сільській місцевості дуже збитково утримувати будівлю, тому начальник відділення виконує обов’язки і водія, і безпосередньо листоноші. Весь спектр послуг надає пересувне відділення. Мало того, зараз пенсіонерам не потрібно йти до відділення пошти, вона сама приїде і привезе бандероль».
Будні українського листоноші
Мати 3 дітей Валентина вже 4 роки працює листоношею в селі на Полтавщині. За її словами, поштар, особливо у глибинці, не лише розносить газети чи листи, але й певною мірою виконує функції журналіста чи психолога - розкаже новини, зарадить добрим словом. Мінуси її професії - це постійне фізичне навантаження, великі обсяги роботи при малій зарплаті у 700 гривень. «Я працюю на 0,6 ставки (700 гривень), повна ж ставка – 1200 гривень. До нас люди звертаються з будь-якими питаннями, найчастіше – пенсіонери і ми, чим можемо, тим допомагаємо. Без пошти не можна прожити на селі - це листи, газети, кореспонденція, телеграми, посилки, перекази і пенсія. Ми повинні багато знати і в цей час поспілкуватися з людьми».
Державне підприємство «Укрпошта», в якому працює понад 100 тисяч осіб, заборгованостей із зарплат немає, запевняє Олена Нікольська, виконувач обов’язків генерального директора. «Ми працюємо на мінімальних можливостях прибутку. У листонош дуже низька зарплата. Середня зарплата у виробничого штату - 1000 гривень. Обсяги роботи скорочуються, тому що активність підприємств падає. Але ми шукаємо інші види діяльності: на селі -торгівля, а в місті - комунальні та банківські послуги. Брак листонош спостерігається тільки в сільській місцевості».
«Рукописні листи були, є і будуть»
Рукописні листи несуть позитивну енергетику, вважає 24-річна Вікторія. Дівчина працює в одному зі столичних рекламних агенцій, кілька років живе у Києві й з близькими людьми бажає переписуватися традиційним способом. Паперові листи, розповідає дівчина, більш зворушливі й ніжні, ніж електронні. «Я обираю традиційне листування з рідними, не дивлячись на те, що зараз більшість людей користуються Інтернетом. Я пишу мамі від руки, таким чином передаю емоції. По почерку вона може визначити мій настрій. Рукописні листи пройдуть через віки. Вони були, є і будуть».
Юрист Руслан переважно опрацьовує робочу кореспонденцію, приватні листи, говорить він, писав всього декілька разів у житті. «На роботі за місяць через мої руки проходять сотні листів, оскільки все має бути офіційно. Але особисті листи я взагалі не пишу, бо вважаю це пережитком».
Переважно електронною поштою звик листуватися і письменник Андрій Курков. Тепер люди вже не пишуть тих розлогих листів, як це було у 19-20 столітті, говорить він. На той час припав розквіт епістолярного жанру, зазначає письменник. «У листах велися суперечки, дискутували. Листи цитувалися в журналах і газетах. Була стилістика і навіть наука про те, як писати листи, як правильно звертатися. Частина цієї науки увійшла в сьогоднішній курс ділового етикету».
Оригінальність латвійської пошти
У час новітніх інформаційних технологій більшість латвійців також призвичаїлися до електронної пошти і мобільного зв’язку. Відтак, щоб привабити клієнтів, державне акціонерне товариство «Latvijas Pasts» розширило перелік своїх послуг, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип. «Напереді свят у Латвії збільшується потік охочих поздоровити родичів та близьких листівкою. Проаналізувавши ситуацію, «Latvijas Pasts» вирішила запровадити нову послугу – персоналізовані поштові листівки, тобто клієнт може створити свою індивідуальну листівку, використовуючи фотографії чи малюнки, і надіслати її адресату. До цього вдалим проектом було створення персоналізованих поштових марок «Моя поштова марка», який сьогодні став найбільш популярною з послуг латвійської пошти».
З 6 квітня запрацювали нові правила поштового зв’язку, зокрема, з’явилася водна пошта. До цього кореспонденцію можна було пересилати повітряним шляхом або наземним. Нові норми передбачають також і комбінований спосіб відправлення листів і переказів.
Пересувні поштові відділення запроваджуються перш за все з метою економії фінансів, говорить Костянтин Голишев, речник «Укрпошти». Ані плати за оренду приміщення, ані комунальних рахунків. «У сільській місцевості дуже збитково утримувати будівлю, тому начальник відділення виконує обов’язки і водія, і безпосередньо листоноші. Весь спектр послуг надає пересувне відділення. Мало того, зараз пенсіонерам не потрібно йти до відділення пошти, вона сама приїде і привезе бандероль».
Будні українського листоноші
Мати 3 дітей Валентина вже 4 роки працює листоношею в селі на Полтавщині. За її словами, поштар, особливо у глибинці, не лише розносить газети чи листи, але й певною мірою виконує функції журналіста чи психолога - розкаже новини, зарадить добрим словом. Мінуси її професії - це постійне фізичне навантаження, великі обсяги роботи при малій зарплаті у 700 гривень. «Я працюю на 0,6 ставки (700 гривень), повна ж ставка – 1200 гривень. До нас люди звертаються з будь-якими питаннями, найчастіше – пенсіонери і ми, чим можемо, тим допомагаємо. Без пошти не можна прожити на селі - це листи, газети, кореспонденція, телеграми, посилки, перекази і пенсія. Ми повинні багато знати і в цей час поспілкуватися з людьми».
Державне підприємство «Укрпошта», в якому працює понад 100 тисяч осіб, заборгованостей із зарплат немає, запевняє Олена Нікольська, виконувач обов’язків генерального директора. «Ми працюємо на мінімальних можливостях прибутку. У листонош дуже низька зарплата. Середня зарплата у виробничого штату - 1000 гривень. Обсяги роботи скорочуються, тому що активність підприємств падає. Але ми шукаємо інші види діяльності: на селі -торгівля, а в місті - комунальні та банківські послуги. Брак листонош спостерігається тільки в сільській місцевості».
«Рукописні листи були, є і будуть»
Рукописні листи несуть позитивну енергетику, вважає 24-річна Вікторія. Дівчина працює в одному зі столичних рекламних агенцій, кілька років живе у Києві й з близькими людьми бажає переписуватися традиційним способом. Паперові листи, розповідає дівчина, більш зворушливі й ніжні, ніж електронні. «Я обираю традиційне листування з рідними, не дивлячись на те, що зараз більшість людей користуються Інтернетом. Я пишу мамі від руки, таким чином передаю емоції. По почерку вона може визначити мій настрій. Рукописні листи пройдуть через віки. Вони були, є і будуть».
Юрист Руслан переважно опрацьовує робочу кореспонденцію, приватні листи, говорить він, писав всього декілька разів у житті. «На роботі за місяць через мої руки проходять сотні листів, оскільки все має бути офіційно. Але особисті листи я взагалі не пишу, бо вважаю це пережитком».
Переважно електронною поштою звик листуватися і письменник Андрій Курков. Тепер люди вже не пишуть тих розлогих листів, як це було у 19-20 столітті, говорить він. На той час припав розквіт епістолярного жанру, зазначає письменник. «У листах велися суперечки, дискутували. Листи цитувалися в журналах і газетах. Була стилістика і навіть наука про те, як писати листи, як правильно звертатися. Частина цієї науки увійшла в сьогоднішній курс ділового етикету».
Оригінальність латвійської пошти
У час новітніх інформаційних технологій більшість латвійців також призвичаїлися до електронної пошти і мобільного зв’язку. Відтак, щоб привабити клієнтів, державне акціонерне товариство «Latvijas Pasts» розширило перелік своїх послуг, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип. «Напереді свят у Латвії збільшується потік охочих поздоровити родичів та близьких листівкою. Проаналізувавши ситуацію, «Latvijas Pasts» вирішила запровадити нову послугу – персоналізовані поштові листівки, тобто клієнт може створити свою індивідуальну листівку, використовуючи фотографії чи малюнки, і надіслати її адресату. До цього вдалим проектом було створення персоналізованих поштових марок «Моя поштова марка», який сьогодні став найбільш популярною з послуг латвійської пошти».
З 6 квітня запрацювали нові правила поштового зв’язку, зокрема, з’явилася водна пошта. До цього кореспонденцію можна було пересилати повітряним шляхом або наземним. Нові норми передбачають також і комбінований спосіб відправлення листів і переказів.
| Як часто Ви пишете листи і кому (традиційні паперові чи електронною поштою)? | |
| Вікторія, студентка: Електронною поштою користуюся щодня, обов’язково пишу рідним та співробітникам. А про традиційні листи вже й забула, чесно кажучи. | |
| Володимир, менеджер: Зазвичай з рідними та близькими я листуюся традиційною поштою, тому що не у всіх є Інтернет. Правда, пишу листи дуже рідко. | |
| Лариса, перекладач: Листи пишу родичам, друзям, однокласникам лише електронною поштою. Напевне тому, що на це потрібно набагато менше часу. | |
| Сергій, журналіст: Майже щодня переписуюся через Інтернет, оскільки це набагато швидше, з колегами та знайомими. Але привітання коректніше відправляти традиційною поштою. | |
| | Ольга, вчителька: Електронною поштою листуюся декілька разів на тиждень. А листівки відправляю в паперових конвертах лише на свята. |
