Київ – Росія відмовила Білорусі у кредиті на 100 мільярдів рублів, які Мінськ попросив ще наприкінці минулого року. У відповідь білоруське керівництво виступило із новим проханням – надати Білорусі гарантії під банківський кредит на 2 мільярди доларів. Як вважають у російській столиці, це прохання, швидше за все, також буде проігнороване.
Коли нещодавно російський президент Дмитро Медведєв сказав, що не впевнений у наданні кредитів Україні, він мотивував це насамперед недружньою політикою українського керівництва. Незадоволення почалося після брюссельських домовленостей про модернізацію української газотранспортної системи. Із гострою критикою цих домовленостей виступили і Медведєв, і російський прем’єр Володимир Путін, і представники «Газпрому».
Однак не тільки вони. Із критикою рішення українського Президента і Прем’єр-міністра звернутися за допомогою до Євросоюзу виступили також представники української опозиції.
Однак навряд чи політика Віктора Януковича – якби він обіймав посади президента чи прем’єра України – була б більш дружньою до Росії, ніж політика Олександра Лукашенка. Як відомо, білоруський лідер здійснив чимало кремлівських мрій – аж до створення Союзної держави Росії і Білорусі. Про співробітництво у галузі енергетики та оборони я й не згадую...
Хочете грошей? Приєднуйтесь «областями»
Проте, коли мова йде про гроші – навіть про кредитні гроші – Москва висуває нові умови. В білоруському випадку – це підтримка рішення Росії про визнання незалежності бунтівних грузинських автономій а також (а може, й насамперед) передання «Газпрому» контрольного пакету акцій «Бєлтрансгазу». Лукашенко не поспішає з цими рішеннями, а Москва не поспішає із кредитами. Як бачимо, всі розмови про братню дружбу, допомогу громадянам Союзної держави та інші красиві гасла закінчуються, як тільки виявляється, що у «братів» є хоча б спроба замислитись про власні національні інтереси.
Можна, звичайно, виступати із критикою української зовнішньої політики. Проте водночас треба усвідомлювати, що із сучасним російським керівництвом не можна домовитися не з політичної, а ментальної точки зору. Приклад із Білорусією це доводить. І не треба тут нічого домислювати. Адже взаємини Москви і Мінська почали погіршуватися після того, як тоді ще президент Володимир Путін запропонував «братам» приєднуватися до власної країни «областями» – а Олександр Лукашенко відмовився.
Якщо Україна приєднається до сусідньої держави «областями», хай навіть тільки східними – в Кремлі це сприймуть із розумінням. А от в жодному іншому разі не варто чекати від Росії Медведєва і Путіна великої симпатії. І великих грошей також.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Однак не тільки вони. Із критикою рішення українського Президента і Прем’єр-міністра звернутися за допомогою до Євросоюзу виступили також представники української опозиції.
Однак навряд чи політика Віктора Януковича – якби він обіймав посади президента чи прем’єра України – була б більш дружньою до Росії, ніж політика Олександра Лукашенка. Як відомо, білоруський лідер здійснив чимало кремлівських мрій – аж до створення Союзної держави Росії і Білорусі. Про співробітництво у галузі енергетики та оборони я й не згадую...
Хочете грошей? Приєднуйтесь «областями»
Проте, коли мова йде про гроші – навіть про кредитні гроші – Москва висуває нові умови. В білоруському випадку – це підтримка рішення Росії про визнання незалежності бунтівних грузинських автономій а також (а може, й насамперед) передання «Газпрому» контрольного пакету акцій «Бєлтрансгазу». Лукашенко не поспішає з цими рішеннями, а Москва не поспішає із кредитами. Як бачимо, всі розмови про братню дружбу, допомогу громадянам Союзної держави та інші красиві гасла закінчуються, як тільки виявляється, що у «братів» є хоча б спроба замислитись про власні національні інтереси.
Можна, звичайно, виступати із критикою української зовнішньої політики. Проте водночас треба усвідомлювати, що із сучасним російським керівництвом не можна домовитися не з політичної, а ментальної точки зору. Приклад із Білорусією це доводить. І не треба тут нічого домислювати. Адже взаємини Москви і Мінська почали погіршуватися після того, як тоді ще президент Володимир Путін запропонував «братам» приєднуватися до власної країни «областями» – а Олександр Лукашенко відмовився.
Якщо Україна приєднається до сусідньої держави «областями», хай навіть тільки східними – в Кремлі це сприймуть із розумінням. А от в жодному іншому разі не варто чекати від Росії Медведєва і Путіна великої симпатії. І великих грошей також.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.