Україна посідає друге місце - після Росії - серед країн Європи за кількістю хворих на туберкульоз, стверджують фтизіатри. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна увійшла в п’ятірку держав, де зафіксували один із найвищих рівнів захворюваності на мультирезистентну форму сухот, тобто форму, стійку до стандартних ліків. Чому Україна тримає високі показники за темпами поширення хвороби? Скільки коштів виділяє держава і куди вони ідуть?
У міжнародний день протидії туберкульозу
З середини 90-років, тобто від часу поширення епідемії туберкульозу в Україні, держава не мала системного підходу до лікування, не проводилася масових закупівель ліків, зазначає Богдана Щербак-Верлань, технічний радник програми боротьби з туберкульозом Всесвітньої організації охорони здоров’я. До того ж, за її словами, більшість протитуберкульозних препаратів, якими лікують українських хворих, існують уже понад 40 років і тому є неефективними. «Крім самих ліків важливим є те, як людина дотримується режиму лікування, схеми лікування, треба слідкувати, щоб людина повністю проходила курс лікування. Якщо ми говоримо про мультирезистентний туберкульоз, то лікування йде біля 2 років. Якщо говорити про такий туберкульоз, який піддається лікуванню першим рядом препаратів, то він коштує біля 100 доларів. А курс лікування мультирезистентного туберкульозу коштує в 10 разів більше».
Основні напрямки загальнодержавної програми боротьби з туберкульозом - це закупівля ліків і діагностичного обладнання, зазначає Світлана Черенько, голова Комітету з питань протидії соціально-небезпечним хворобам Міністерства охорони здоров’я. Це допомогло знизити кількість хворих по всій Україні. «У 2007 році виявили 37, 5 тисяч хворих, у цьому році - 35 тисяч. Смертність стабілізувалася. Зменшується захворюваність серед дітей і підлітків». Серед найбільш уражених на небезпечну для життя хворобу опинилися південно-східні регіони України, говорить голова комітету.
Поширення хвороби: ситуація в регіонах
Одещина - один із лідерів серед регіонів України за темпами поширення туберкульозу. Нині понад 1700 мешканців області хворі на активну форму сухот. Особливого загострення проблема набуває на фоні нинішньої економічної кризи, що супроводжується значним погіршенням рівня життя населення, зростанням безробіття. 70% виявлених на Одещині хворих належать саме до категорії соціально незахищених.
«Туберкульоз стає надзвичайно небезпечною хворобою, яка здатна позбавляти життя більше людей, ніж будь-яка інша інфекційна недуга. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я до 2020 року понад 200 мільйонів людей захворіють на туберкульоз і понад 70 мільйонів помре», - каже головний лікар Одеського міського центру здоров’я Ігор Ратовський.
На конференції фтизіатрів, що відбулася в Одесі з нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, її учасники наголошували, що для України епідемія цієї хвороби перейшла до категорії національних проблем. Якщо ще 3 роки тому медики в Одеській області мали можливість констатувати стабілізацію рівня захворюваності, то вже в 2008 році кількість хворих зросла з 695 до 719.
Один із найнижчих в Україні показників захворюваності населення на туберкульоз мають Рівненщина і Волинь. Згадуючи історію хвороби волинянки Лесі Українки, яка також страждала на сухоти, місцеві медики все ж стверджують: нині причиною захворюваності є не стільки вологий поліський клімат чи відсутність медикаментів, скільки недбале ставлення людей до власного здоров’я, а також соціальні фактори.
Вчасне виявлення хвороби та лікування минулого року дозволило повністю вилікувати 120 волинян. Тим часом на Волині 60 осіб з активною формою туберкульозу злісно ухиляються від лікування. Саме вони є найбільш небезпечними для довколишніх, розповідає генеральний директор Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання Василь Загорулько. «Вони не пускають до себе фтизіатрів. Ховаються, закриваються…Ви знаєте, ухвалений закон про примусове лікування туберкульозу. Підключаємо прокуратуру, суди…».
Неоднозначна ситуація на Рівненщині, котра могла б зайняти почесне останнє місце за рівнем захворюваності на туберкульоз серед областей України, адже у її південних районах захворюваність є достатньо низькою. Хоч і тут відсоток запущених форм туберкульозу щороку зростає.
Тим часом у північних Дубровицькому, Сарненському, Рокитнівському районах зафіксована просто таки епідемія: захворюваність перевищує сто осіб на сто тисяч населення. Причини соціальні і навіть психологічні, стверджує обласний фтизіатр Микола Ординський. Адже саме в цих районах найвищий в області і навіть у державі рівень безробіття. Як показав аналіз причин виявлення запущених форм туберкульозу на Рівненщині та Волині, усі виявлені хворі не проходили профогляди упродовж п’яти і більше років. До речі, у Європі вже давно відмовилися від загальної диспансеризації, розповідають лікарі. Просто тому, що люди там дбають про здоров’я, бо мають ще й економічний стимул – розвинене медичне страхування.
І Рівненщина, і Волинь стовідсотково профінансовані на лікування хворих на туберкульоз і задовільно – на їхнє харчування.
7 гривень на харчування
На харчування хворих на туберкульоз в Україні виділяють мізерні кошти, стверджує голова правління громадського руху «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко. Хоча всі потрібні ліки є, і медобладнання теж вистачає. «На харчування виділяє держава 7-10 гривень на добу. Це надзвичайно мало, адже хворим потрібне посилене харчування. Держава повинна взяти на себе більшу відповідальність. Також потрібна підтримка в період лікування, наприклад, додаткові якісь пайки. Це частково робить Червоний хрест України, деякі інші організації. Але проблема існує, а санаторії, дитячі заклади продовжують закриватися».
На сьогоднішній день в Україні зруйнована мережа функціональних туберкульозних лікарень, зазначає колишній заступник міністра охорони здоров’я Валерій Івасюк. У тих шпиталях, які має держава, лікування як такого немає. «Це не лікарні, це відстійники і бомжатники. Це місця, де роздають дешеві і недієві індійські ліки, найгірші аналоги брендів навіть радянських часів; де стоїть 40-их років рентгенівська апаратура, де медики отримують максимум 600 гривень на місяць. Там доживають свого фізичного віку старі фтизіатри».
Збудник недуги - паличка Коха (мікобактерії туберкульозу) на диво живучий. Якщо хворий на відкриту форму туберкульозу чхне, наприклад, в автобусі, бактерія оселиться там на кілька тижнів. Якщо недужий поп’є води, паличка Коха може мешкати у склянці півроку. Але якщо імунітет сильний, кажуть лікарі, велика ймовірність того, що хвороба омине людину. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, наразі у державі 81 хворий на 100 тисяч населення.
З середини 90-років, тобто від часу поширення епідемії туберкульозу в Україні, держава не мала системного підходу до лікування, не проводилася масових закупівель ліків, зазначає Богдана Щербак-Верлань, технічний радник програми боротьби з туберкульозом Всесвітньої організації охорони здоров’я. До того ж, за її словами, більшість протитуберкульозних препаратів, якими лікують українських хворих, існують уже понад 40 років і тому є неефективними. «Крім самих ліків важливим є те, як людина дотримується режиму лікування, схеми лікування, треба слідкувати, щоб людина повністю проходила курс лікування. Якщо ми говоримо про мультирезистентний туберкульоз, то лікування йде біля 2 років. Якщо говорити про такий туберкульоз, який піддається лікуванню першим рядом препаратів, то він коштує біля 100 доларів. А курс лікування мультирезистентного туберкульозу коштує в 10 разів більше».
Основні напрямки загальнодержавної програми боротьби з туберкульозом - це закупівля ліків і діагностичного обладнання, зазначає Світлана Черенько, голова Комітету з питань протидії соціально-небезпечним хворобам Міністерства охорони здоров’я. Це допомогло знизити кількість хворих по всій Україні. «У 2007 році виявили 37, 5 тисяч хворих, у цьому році - 35 тисяч. Смертність стабілізувалася. Зменшується захворюваність серед дітей і підлітків». Серед найбільш уражених на небезпечну для життя хворобу опинилися південно-східні регіони України, говорить голова комітету.
Поширення хвороби: ситуація в регіонах
Одещина - один із лідерів серед регіонів України за темпами поширення туберкульозу. Нині понад 1700 мешканців області хворі на активну форму сухот. Особливого загострення проблема набуває на фоні нинішньої економічної кризи, що супроводжується значним погіршенням рівня життя населення, зростанням безробіття. 70% виявлених на Одещині хворих належать саме до категорії соціально незахищених.
«Туберкульоз стає надзвичайно небезпечною хворобою, яка здатна позбавляти життя більше людей, ніж будь-яка інша інфекційна недуга. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я до 2020 року понад 200 мільйонів людей захворіють на туберкульоз і понад 70 мільйонів помре», - каже головний лікар Одеського міського центру здоров’я Ігор Ратовський.
На конференції фтизіатрів, що відбулася в Одесі з нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, її учасники наголошували, що для України епідемія цієї хвороби перейшла до категорії національних проблем. Якщо ще 3 роки тому медики в Одеській області мали можливість констатувати стабілізацію рівня захворюваності, то вже в 2008 році кількість хворих зросла з 695 до 719.
Один із найнижчих в Україні показників захворюваності населення на туберкульоз мають Рівненщина і Волинь. Згадуючи історію хвороби волинянки Лесі Українки, яка також страждала на сухоти, місцеві медики все ж стверджують: нині причиною захворюваності є не стільки вологий поліський клімат чи відсутність медикаментів, скільки недбале ставлення людей до власного здоров’я, а також соціальні фактори.
Вчасне виявлення хвороби та лікування минулого року дозволило повністю вилікувати 120 волинян. Тим часом на Волині 60 осіб з активною формою туберкульозу злісно ухиляються від лікування. Саме вони є найбільш небезпечними для довколишніх, розповідає генеральний директор Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання Василь Загорулько. «Вони не пускають до себе фтизіатрів. Ховаються, закриваються…Ви знаєте, ухвалений закон про примусове лікування туберкульозу. Підключаємо прокуратуру, суди…».
Неоднозначна ситуація на Рівненщині, котра могла б зайняти почесне останнє місце за рівнем захворюваності на туберкульоз серед областей України, адже у її південних районах захворюваність є достатньо низькою. Хоч і тут відсоток запущених форм туберкульозу щороку зростає.
Тим часом у північних Дубровицькому, Сарненському, Рокитнівському районах зафіксована просто таки епідемія: захворюваність перевищує сто осіб на сто тисяч населення. Причини соціальні і навіть психологічні, стверджує обласний фтизіатр Микола Ординський. Адже саме в цих районах найвищий в області і навіть у державі рівень безробіття. Як показав аналіз причин виявлення запущених форм туберкульозу на Рівненщині та Волині, усі виявлені хворі не проходили профогляди упродовж п’яти і більше років. До речі, у Європі вже давно відмовилися від загальної диспансеризації, розповідають лікарі. Просто тому, що люди там дбають про здоров’я, бо мають ще й економічний стимул – розвинене медичне страхування.
І Рівненщина, і Волинь стовідсотково профінансовані на лікування хворих на туберкульоз і задовільно – на їхнє харчування.
7 гривень на харчування
На харчування хворих на туберкульоз в Україні виділяють мізерні кошти, стверджує голова правління громадського руху «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко. Хоча всі потрібні ліки є, і медобладнання теж вистачає. «На харчування виділяє держава 7-10 гривень на добу. Це надзвичайно мало, адже хворим потрібне посилене харчування. Держава повинна взяти на себе більшу відповідальність. Також потрібна підтримка в період лікування, наприклад, додаткові якісь пайки. Це частково робить Червоний хрест України, деякі інші організації. Але проблема існує, а санаторії, дитячі заклади продовжують закриватися».
На сьогоднішній день в Україні зруйнована мережа функціональних туберкульозних лікарень, зазначає колишній заступник міністра охорони здоров’я Валерій Івасюк. У тих шпиталях, які має держава, лікування як такого немає. «Це не лікарні, це відстійники і бомжатники. Це місця, де роздають дешеві і недієві індійські ліки, найгірші аналоги брендів навіть радянських часів; де стоїть 40-их років рентгенівська апаратура, де медики отримують максимум 600 гривень на місяць. Там доживають свого фізичного віку старі фтизіатри».
Збудник недуги - паличка Коха (мікобактерії туберкульозу) на диво живучий. Якщо хворий на відкриту форму туберкульозу чхне, наприклад, в автобусі, бактерія оселиться там на кілька тижнів. Якщо недужий поп’є води, паличка Коха може мешкати у склянці півроку. Але якщо імунітет сильний, кажуть лікарі, велика ймовірність того, що хвороба омине людину. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, наразі у державі 81 хворий на 100 тисяч населення.
| Чи не боїтеся захворіти на туберкульоз? Коли востаннє Ви робили флюорографію? | |
| Всеволод, лікар: Я особисто не захворію. Я сам лікар, проходжу профогляди. У моєму роду ніхто не хворів, навіть коли була після війни епідемія туберкульозу, коли сусіди цілими родинами хворіли. | |
| Галина Михайлівна, пенсіонерка: Я боюся, звичайно. Але флюорографію давно вже не робила. | |
| Олександр Миколаєвич, інженер: Я не боюся, бо знаю, що мене береже Бог. Флюорографію не роблю зараз. Раніше робив – в армії, на роботі. | |
| Олена, в декретній відпустці: Я раніше робила кожного року, бо працювала в перукарні, і там вимагали. Потім робила у час вагітності. Тобто, останній раз флюорографію проходила 4 роки тому. | |
| Олександр, продавець-консультант: Треба берегтися, адже ніхто від цього не застрахований. Роблю флюорографію десь в раз у рік. | |
