Олексій Плотніков
Київ – Розвиток світової фінансової кризи 2008 року не може не охоплювати Україну. Як і під час світової фінансової кризи 1997-98 років, Україна має свої власні обтяжуючи чинники у вигляді внутрішньої економічної і політичної кризи.
Якщо аналізувати безпосередньо розвиток подій в Україні, то тут ситуація, яку не можна визначити однозначно. По-перше, за всі роки незалежності саме на 2008 рік Україна володіє ринковою економікою з максимально розвиненими атрибутами і відповідним ступенем інтегрованості в економіку світову. По-друге, внутрішня економічна і політична криза почалася задовго до найбільш знакових проявів світової фінансової кризи, у тому числі й безпосередньо на Україну. По-третє, фактичне невизнання вищим політичним і економічним керівництвом країни впливу світової фінансової кризи на Україну є одним із чинників, який не дозволив оперативно виробити заходи з пом'якшення такого впливу.
Саме протікання внутрішніх кризових явищ в Україні дещо завуалювало вплив кризи світової. Крім усього іншого, Україна зустріла осінь 2008 року непідготовленою до серйозних дій зовнішніх кризових явищ. Із незрозумілих причин Національний банк ще з вересня почав згортати роботу з підтримки курсу гривні. Попри наявність на той час приблизно 35 мільярдів доларів золотовалютних резервів, які необхідно використовувати для відповідних валютних інтервенцій, Нацбанк чомусь вирішив подивитися, чим усе це закінчиться без його участі.
Тоді ж почалися проблеми зі зняттям грошей з рахунків фізичних осіб, включаючи отримання грошей за пластиковими картками із зарплатних проектів. Тільки 11 жовтня 2008 року відбулося спільне засідання Ради і Правління Національного банку України, де були зроблені якісь спроби нормалізувати ситуацію. Ще в кінці вересня 2008 року, під час візиту в США Президент України переконував представників американської сторони, що в Україні «економічний ренесанс», а реальне визнання впливу світової фінансової кризи на Україну Прем'єр-міністром країни було зроблене тільки 18 жовтня 2008 року.
Перша негативна статистика – вересень 2008-го
Перші серйозні впливи світової фінансової кризи прийшли до України ще в кінці літа минулого року. І тут ідеться про експортні галузі – металургія, хімія, тощо. При цьому, український експорт вельми специфічний як для Європи. Якщо коректно назвати те, що складає експорт (упродовж усіх років незалежності понад 50% експорту), – це раніше необроблена продукція. Тоді як для розвинених економічно країн приблизно 80% їхнього експорту – це продукція оброблена. Фактично структура українського експорту характерна для країн Африки, але не для держави, яка розташована в Європі і прагне стати членом ЄС.
Перша негативна статистика, пов'язана зі світовою фінансовою кризою, з'явилася ще за підсумками вересня 2008 року, – падіння на 4,5% промислового виробництва. У жовтні ситуація стала погіршуватися. А якщо подивитися на вражаюче падіння січня-лютого 2009 року, то перші показники кінця минулого року взагалі можна розглядати як досягнення. На середину березня 2009 року є цілком реалістичним падіння ВВП на кінець 2009 року в 10% та рівень інфляції, який би перевищив 20%.
Крім розглянутих окремих моментів, пов'язаних зі впливом світової фінансової кризи на Україну і українських кризових реалій, існує той необхідний загальнодержавний рівень, на якому можна впливати на розвиток подій.
Країні необхідне розуміння того, що крім внутрішніх економічних і політичних проблем, руйнівними чинниками виступають дії зовнішні.
1. На соціально-політичному рівні слід чесно сказати народу України, що ситуація не просто складна, а така, яка, можливо, ще посилюватиметься. Судячи по динаміці і внутрішніх, і зовнішніх процесів, Україна ще не досягла нижчої точки кризових процесів (так званого «дна»). При цьому залишається складно прогнозованим, як довго країна буде в стані депресії, коли почнеться пожвавлення і підйом.
2. Необхідно зробити все можливе для пом'якшення соціальних наслідків кризи для найширших верств населення. Паніка на наявному ринку іноземної валюти є не тільки не обґрунтованою економічно, але й штучно підтримуваною. У рівній мірі проблеми з низкою комерційних банків і загальні обмеження на повернення депозитів, зовсім не сприяють довірі громадян країни до її політичного і економічного керівництва.
3. Крім відсутності загальної стратегії подолання поточної кризи, в Україні відсутні розрахунки можливого зростання безробітних, необхідного об'єму фінансових ресурсів для їх підтримки на час безробіття і джерел покриття таких ресурсів. Також необхідним є аналіз наслідків зниження фінансування соціально-культурної сфери з державного бюджету.
4. Держава повинна чітко усвідомлювати, що постраждалі експортоорієнтовані галузі дають більше 47% ВВП країни. І підтримка цих галузей повинна стати першочерговим завданням, що перевершує які-небудь політичні симпатії і антипатії керівництва країни.
5. На загальнодержавному рівні повинні бути вирішені питання захисту національної економічної безпеки, в першу чергу, включаючи зовнішні чинники – від цін на енергоносії до захищеності національної банківської системи (з урахуванням питомої ваги іноземного капіталу, представленою в цій системі).
6. Нарешті, заходи щодо мінімізації наслідків світової фінансової кризи і внутрішніх кризових явищ потрібно перевести в площину їх можливостей практичної реалізації, а не представляти виключно як політичний (вдалий або невдалий, але політичний) проект.
З урахуванням того, що відбувається в світі зараз, із урахуванням всієї глибини економічних і політичних потрясінь, дуже складно спрогнозувати нову розстановку сил. І для України важливо не тільки мінімізувати негативні впливи світової фінансової кризи, але й постаратися знайти своє адекватне місце в кризовій ситуації.
Олексій Плотніков,
доктор економічних наук, професор,
Голова підкомітету з питань міжнародної економічної політики Верховної Ради України, народний депутат від Партії регіонів.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Київ – Розвиток світової фінансової кризи 2008 року не може не охоплювати Україну. Як і під час світової фінансової кризи 1997-98 років, Україна має свої власні обтяжуючи чинники у вигляді внутрішньої економічної і політичної кризи.
Якщо аналізувати безпосередньо розвиток подій в Україні, то тут ситуація, яку не можна визначити однозначно. По-перше, за всі роки незалежності саме на 2008 рік Україна володіє ринковою економікою з максимально розвиненими атрибутами і відповідним ступенем інтегрованості в економіку світову. По-друге, внутрішня економічна і політична криза почалася задовго до найбільш знакових проявів світової фінансової кризи, у тому числі й безпосередньо на Україну. По-третє, фактичне невизнання вищим політичним і економічним керівництвом країни впливу світової фінансової кризи на Україну є одним із чинників, який не дозволив оперативно виробити заходи з пом'якшення такого впливу.
Саме протікання внутрішніх кризових явищ в Україні дещо завуалювало вплив кризи світової. Крім усього іншого, Україна зустріла осінь 2008 року непідготовленою до серйозних дій зовнішніх кризових явищ. Із незрозумілих причин Національний банк ще з вересня почав згортати роботу з підтримки курсу гривні. Попри наявність на той час приблизно 35 мільярдів доларів золотовалютних резервів, які необхідно використовувати для відповідних валютних інтервенцій, Нацбанк чомусь вирішив подивитися, чим усе це закінчиться без його участі.
Тоді ж почалися проблеми зі зняттям грошей з рахунків фізичних осіб, включаючи отримання грошей за пластиковими картками із зарплатних проектів. Тільки 11 жовтня 2008 року відбулося спільне засідання Ради і Правління Національного банку України, де були зроблені якісь спроби нормалізувати ситуацію. Ще в кінці вересня 2008 року, під час візиту в США Президент України переконував представників американської сторони, що в Україні «економічний ренесанс», а реальне визнання впливу світової фінансової кризи на Україну Прем'єр-міністром країни було зроблене тільки 18 жовтня 2008 року.
Перша негативна статистика – вересень 2008-го
Перші серйозні впливи світової фінансової кризи прийшли до України ще в кінці літа минулого року. І тут ідеться про експортні галузі – металургія, хімія, тощо. При цьому, український експорт вельми специфічний як для Європи. Якщо коректно назвати те, що складає експорт (упродовж усіх років незалежності понад 50% експорту), – це раніше необроблена продукція. Тоді як для розвинених економічно країн приблизно 80% їхнього експорту – це продукція оброблена. Фактично структура українського експорту характерна для країн Африки, але не для держави, яка розташована в Європі і прагне стати членом ЄС.
Перша негативна статистика, пов'язана зі світовою фінансовою кризою, з'явилася ще за підсумками вересня 2008 року, – падіння на 4,5% промислового виробництва. У жовтні ситуація стала погіршуватися. А якщо подивитися на вражаюче падіння січня-лютого 2009 року, то перші показники кінця минулого року взагалі можна розглядати як досягнення. На середину березня 2009 року є цілком реалістичним падіння ВВП на кінець 2009 року в 10% та рівень інфляції, який би перевищив 20%.
Крім розглянутих окремих моментів, пов'язаних зі впливом світової фінансової кризи на Україну і українських кризових реалій, існує той необхідний загальнодержавний рівень, на якому можна впливати на розвиток подій.
Країні необхідне розуміння того, що крім внутрішніх економічних і політичних проблем, руйнівними чинниками виступають дії зовнішні.
1. На соціально-політичному рівні слід чесно сказати народу України, що ситуація не просто складна, а така, яка, можливо, ще посилюватиметься. Судячи по динаміці і внутрішніх, і зовнішніх процесів, Україна ще не досягла нижчої точки кризових процесів (так званого «дна»). При цьому залишається складно прогнозованим, як довго країна буде в стані депресії, коли почнеться пожвавлення і підйом.
2. Необхідно зробити все можливе для пом'якшення соціальних наслідків кризи для найширших верств населення. Паніка на наявному ринку іноземної валюти є не тільки не обґрунтованою економічно, але й штучно підтримуваною. У рівній мірі проблеми з низкою комерційних банків і загальні обмеження на повернення депозитів, зовсім не сприяють довірі громадян країни до її політичного і економічного керівництва.
3. Крім відсутності загальної стратегії подолання поточної кризи, в Україні відсутні розрахунки можливого зростання безробітних, необхідного об'єму фінансових ресурсів для їх підтримки на час безробіття і джерел покриття таких ресурсів. Також необхідним є аналіз наслідків зниження фінансування соціально-культурної сфери з державного бюджету.
4. Держава повинна чітко усвідомлювати, що постраждалі експортоорієнтовані галузі дають більше 47% ВВП країни. І підтримка цих галузей повинна стати першочерговим завданням, що перевершує які-небудь політичні симпатії і антипатії керівництва країни.
5. На загальнодержавному рівні повинні бути вирішені питання захисту національної економічної безпеки, в першу чергу, включаючи зовнішні чинники – від цін на енергоносії до захищеності національної банківської системи (з урахуванням питомої ваги іноземного капіталу, представленою в цій системі).
6. Нарешті, заходи щодо мінімізації наслідків світової фінансової кризи і внутрішніх кризових явищ потрібно перевести в площину їх можливостей практичної реалізації, а не представляти виключно як політичний (вдалий або невдалий, але політичний) проект.
З урахуванням того, що відбувається в світі зараз, із урахуванням всієї глибини економічних і політичних потрясінь, дуже складно спрогнозувати нову розстановку сил. І для України важливо не тільки мінімізувати негативні впливи світової фінансової кризи, але й постаратися знайти своє адекватне місце в кризовій ситуації.
Олексій Плотніков,
доктор економічних наук, професор,
Голова підкомітету з питань міжнародної економічної політики Верховної Ради України, народний депутат від Партії регіонів.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.