(Скорочена версія. Повну версію Вечірньої Свободи слухайте в аудіозапису)
Роман Скрипін: В одному з телеефірів нещодавно Ви висловили тверду впевненість, що «Євро-2012» в Україні відбудеться. Це виглядало радше як політичний крок для того, щоб був позитивний імідж у міністра, позитивний імідж у влади. Тим більше це було в присутності Президента.
На чому ця впевненість або цей оптимізм ґрунтуються?
Юрій Павленко: Я цю позицію висловив ще в квітні 2005 року, коли ми формували першу досьє-заявку для УЄФА і боролися за право провести «Євро-2012». І тоді команда міністерства, команда Федерації футболу України вірили, що ми переможемо і проведемо «Євро-2012».
Воно ґрунтується насамперед на можливостях України, на тому, що футбол є однією з популярних ігор в Україні, на тому, що ми маємо дуже багато ресурсів і можливостей, з однієї сторони, використати «Євро» як серйозний євроінтеграційний шлях для України, а з іншої сторони, підтягнути свою інфраструктуру, підвести її до рівня європейських стандартів.
У нас все для цього є. Головне – це завдання. І це сьогодні звучало на парламентських слуханнях. Це цілісна, єдина робота всіх гілок влади, влади і опозиції, а також громадськості. І сьогодні теж кожен на своєму рівні демонструє не тільки готовність це робити, але й результати своєї роботи.
І згадуючи той же «Троїцький»… Головне – це не процес. Так, це було нелегко зробити. Головне – це результат. Ми досягли мети, яку перед собою поставили. Задіяні були всі, але знайшли, як вирішити проблему, якої в Україні не вирішували. Це вперше.
Чесно кажучи, дуже багато з того, що відбувається сьогодні у підготовці до «Євро-2012», в Україні робиться вперше, починаючи з процесу реконструкції…
– Вперше, можливо, аж після Олімпіади 1980 року, яка відбувалася в СРСР. Якщо пригадати, як тоді ця величезна країна будувала свої об’єкти, готувалася до Олімпіади, а потім користувалася цими ж об’єктами упродовж 20–30 наступних років, то…
– Без сумніву.
Якщо ми говоримо про спортивну інфраструктуру, то після Олімпіади-80 вперше Україна почала масштабне і дороге будівництво спортивних об’єктів.
Я впевнений, що стадіони, які сьогодні будуються, вони за собою потягнуть і іншу інфраструктуру для інших видів спорту, формування центрів олімпійської підготовки і розвиток мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, зміну системи фізичного виховання в школі… І взагалі, як наслідок, - здорова нація.
Тому «Євро» – це не просто спортивний захід, це не просто змагання, це насправді унікальний проект розвитку нації в цілому.
Але ми маємо сьогодні чітку гарантію і чітку впевненість, що Україна буде мати відповідно до термінів і вимог УЄФА 6 стадіонів, 32 тренувальні бази і всю іншу інфраструктуру для забезпечення вболівальників. Як можна говорити і по інших напрямках, за які відповідають інші міністерства.
– Хотілося б, щоб все було і відразу, звичайно. Проте так не відбувається. Поки що те, що ми бачимо, то це реконструкція «Олімпійського» в Києві. Це факт.
Якщо говорити про події останніх днів, то пан Ахметов водив американського посла на екскурсію на стадіон у Донецьку. І пан посол поділився враженнями.
На жаль, по телебаченню цього ми не бачили і вживу не чули. Але те, що можна було прочитати в ЗМІ, що пан посол сказав, що ось який класний стадіон, нарешті щось є.
У решті міст… Я так розумію, у Львові тільки почалася розбудова стадіону…
– Ми говоримо про те, що в Дніпропетровську вже введений в експлуатацію стадіон, він уже приймає матчі. Там є маленька технічна проблема. Треба додатково 2 тисячі чистих місць посадкових на стадіоні. Але вона вирішується. Тому Дніпропетровськ уже має стадіон.
Донецьк – 1 липня, я впевнений, ми будемо його відкривати.
Більше того, цього року відбувається в Донецькій області «Євро-2009» для юнаків до 17 років, чемпіонат Європи. Я думаю, що це буде тест, це буде репетиція для України проводити змагання такого масштабу вперше за нашу історію.
Далі ми беремо Харків, Харків, який сьогодні дуже швидкими темпами реконструює стадіон «Металіст». І вони навіть перенесли терміни введення його в експлуатацію з середини 2010 року на грудень 2009 року.
Тому вже в цьому році ми будемо мати три стадіони, які будуть відповідати…
– Ну, ще Одеса і Львів…
– …стандартам УЄФА.
Далі – Львів. Слава Богу, роботи розпочалися, врегульовані всі там проблеми, пов’язані з попереднім підрядником і проектантом. Львівська обласна адміністрація отримала спеціальні повноваження щодо дозвільної системи, все необхідне, щоб швидко приймати рішення, необхідні для швидкого будівництва стадіону.
Кошти? Сьогодні мер міста Садовий підтвердив, що кошти на будівництво нового стадіону необхідні є, протягом будівництва будуть. І стадіон в грудні 2010 року буде.
В Одесі теж йде реконструкція стадіону.
Ну, і без сумніву, головний, ключовий об’єкт «Євро», причому не тільки спортивної інфраструктури, то це НСК «Олімпійський», бо УЄФА визначило НСК «Олімпійський» як певний індикатор спроможності, взагалі спроможності української влади робити масштабні, великі проекти.
Найбільший інфраструктурний проект для України за бюджетні кошти – це НСК «Олімпійський». Сьогодні ТО передбачає 2 мільярди 114 мільйонів гривень. У минулому році ми витратили 247 мільйонів, а це 12% від всієї вартості і 95% від того, що було заплановано в минулому році.
Роботи йдуть у постійному режимі. Всі графіки виконуються. І я впевнений, що буде забезпечене (є гарантія Мінфіну) безперебійне фінансування. І в цьому році ми виконаємо те завдання, яке поставлене, тобто в грудні 2010 році завершимо будівельно-монтажні роботи, і вже в першій половині наступного 2011 року відбудеться перший офіційний матч.
Таким чином Україна буде мати 6 стадіонів. Хоча ми розуміємо, що наша партнерська домовленість із поляками – це паритетний розподіл приймаючих міст. УЄФА визначило 8, тому 4 на 4.
– Так, і 2 запасні міста.
– Так.
Тому фактично ми будемо мати не просто спортивну інфраструктуру необхідну, ми будемо мати ще й запас…
– Добре було б, пане міністре, щоб у нас в Україні було 25 міст, готових прийняти будь-яку гру, для «Євро-2012». Насправді було б добре.
Я от зараз по кількості обласних центрів…
– Все починається в житті з малого. Тому ми сьогодні почали з 6 міст.
І я впевнений, що прийде той час, він буде дуже скоро, коли на прикладі міст, які сьогодні готуються до «Євро-2012», а це спортивна інфраструктура, це транспортна інфраструктура, це аеропорти, це дороги, це робота комунальних служб, житлово-комунальний комплекс, тому що все це підняло на-гора проблеми, які не просто останні 18 років в незалежній Україні не вирішувалися, які не вирішувалися в багатьох моментах ще з часів Магдебурзького права, коли його міста ці отримували.
Тому все це змусило сьогодні активізуватися владу всіх рівнів. Тому ці перші 6 міст як експериментатори, вони пробивають, ламають оцю стіну не завжди сприйняття і приховування проблем. Сьогодні вони всі на поверхні.
– Проблема лишається, я так думаю.
– Я впевнений, що всі 6 міст потягнуть за собою не просто 25 міст, потягнуть за собою 490 районів і всі інші 28 тисяч населених пунктів України.
– А ще було б добре, щоб у нас не було фетишизації «Євро-2012» і не імітувалася певна робота, що ось ми робимо щось для «Євро-2012», а більше говоримо, а можна просто зробити певний ремонт чогось там, щось там підрихтувати, десь щось причепити, а ґрунтовно так нічого й не поміняти насправді. Це називається елементарно: освоєння коштів або розкрадання.
– Ви коли-небудь пробували робити ремонт в будь-якому приміщенні чи в себе в квартирі?
– Хіба про мене зараз йдеться, що я робив би ремонт? Я зараз говорю про всю державу…
– Ми робимо для себе, ми робимо для країни…
(Скорочена версія. Повну версію Вечірньої Свободи слухайте в аудіозапису)