Лондон – На Заході увесь час пробують прораховувати, як розвиватиметься економічна криза у найближчій перспективі. Не залишають поза увагою можливі варіанти розвитку і на 6–10 місяців наперед. Натомість Україна живе за іншими вимірами і ритмами. Тут просто нема фізичного часу і місця займатися цими розрахунками і тим більше пошуками шляхів пом’якшення можливих ударів.
У Лондоні намагаються укласти фінансові плани допомоги банкам і промисловості, вийти із економічного піке і від згортання виробництва через кілька місяців перейти на процес розбудови.
В Америці ухвалюють амбітний багатомільярдний план поступового видужання банків і головних галузей господарства. На допомогу своїй економіці американський уряд надає майже 800 мільярдів доларів.
Натомість Україна зайнята чварами і боротьбою за тих чи інших кандидатів на ті чи інші посади. Україна затикає дірки. Україні просто не до того. Напрямок уваги абсолютно інший.
Берлін заклопотаний тим, як створювати нові робочі місця, а офіційний Київ повністю занурений у майже апокаліптичному кипінні навколо, скажімо, обставини – як довго буде «новопризначений» Валентин Наливайченко на чолі Служби безпеки України.
У пошуках виходу з кризи
Яке незбігання жанрів у двох світів під час однієї і тієї ж кризи! Конкретні події ще більше увиразнюють це провалля.
Є в британському місті Дюремі дуже поважний y світовому освітньому товаристві університет. Відомий він своєю науково-викладацькою базою і дуже потужними результатами.
Випускники цього престижного вузу конкурують із такими визнаними центрами освіти, як Кембрідж і Оксфорд. І ось Дюремський університет уже сьогодні оголошує додатковий осінній набір в аспірантуру на спеціальну програму. Мета набору – дати найліпшим і найуспішнішим своїм випускникам перечекати кризовий рік і продовжити навчання.
Це перший університет у Британії, який хоче допомогти своїм випускникам не панікувати в доволі безуспішних за нинішніх умов пошуках праці і дочекатися зміни кон’юнктури, поліпшення якої за багатьма прогнозами може початися лише наступного року. Випускникам пропонують додаткову допомогу у 2000 фунтів. Програмою можуть скористатися не лише британці, а й іноземні випускники університету.
Якісь такі, або подібні до них, заходи можна нині спостерігати в Україні? Хтось прораховує, як криза буде розпоряджатися українським суспільством влітку, восени цього року? Які шанси українських випускників знайти собі робочі місця у вересні, жовтні? На що їм доведеться розраховувати? Чи готуються уже зараз заходи, щоб пом’якшити сьогоднішнім студентам останнього курсу їхню першу зустріч із реальним життям, яке збіглося за часом із кризовим лихоліттям? Якщо переглянути українські новини, то суспільно-політичні інтереси зараз перебувають у зовсім іншій площині.
Тим часом більшість людей, що шукають роботи в центрах зайнятості, це люди з вищою освітою.
Щонайменше 102 випускники університету в Дюремі матимуть змогу перечекати кризу. Вони стартуватимуть за інших, ліпших умов пошуку праці восени 2010 року.
Тим більше, що аспірантський час не буде проведений формально. Уже підготовлена спеціальна програма, в якій випускники зможуть істотно закріпити свої знання, при цьому маючи доступ до широкої дослідницької праці. Можна припускати, що інновацію підхоплять в тих чи інших формах інші британські виші.
Чим заклопотані в Україні…
Цілими тижнями українська політична і адміністративна еліта займається темою міністра закордонних справ України. Ламають списи партії, парламентарі, численні армії помічників, асистентів, спостерігачів і, звісно, радників. І, звісно, не обходиться без політологів, бо без них нічого не діється в країні.
Або раптом кидаються усі ці державники і апаратники у суперечку – хто кому продався або хто кого за скільки купив. Або раптом починають рахувати чужі гроші.
Тим часом шляхи подолання економічної кризи вирішуються, як правило, традиційним способом, який винайшли і апробували в Москві ще за «славетних» часів безпосередньо перед розпадом СРСР і в процесі самого розпаду. Саме тоді вперше спробували не платити зарплату.
Комусь спало на думку просте рішення. Не заплатили місяць. Нічого надзвичайного не сталося. Припинили платити далі. Так роблять і зараз. Затримують зарплати або взагалі не платять. Пострадянський винахід.
Звісно, на Заході такої розкоші нікому не дозволять. Полетять голови аж до прем’єрських і президентських. Тут просто сокирним способом не пройде. Тут можливі лише дуже обережні і м’які схеми.
Недавно керівництво британської газети «Файненшл Таймз» у програмі очікування скрутніших часів запропонувало редакції план літньої економії, щоб пережити черговий виток кризи і уникнути радикальніших заходів. Співробітникам газети запропонували піти у додаткові відпустки зі зменшеною оплатою і упродовж трьох літніх місяців працювати в режимі триденного робочого тижня.
А тепер порівняйте цю історію з сотнями ситуацій, які висуває українська практика діалогу тих, що наймають, із найманцями.
Феодально-кріпосницькі стосунки пережили комунізм, переживуть і комп’ютерну еру. Треба чесно визнати, що навіть всемогутня доба високих технологій схиляється перед невмирущою заразою української панщини.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
В Америці ухвалюють амбітний багатомільярдний план поступового видужання банків і головних галузей господарства. На допомогу своїй економіці американський уряд надає майже 800 мільярдів доларів.
Натомість Україна зайнята чварами і боротьбою за тих чи інших кандидатів на ті чи інші посади. Україна затикає дірки. Україні просто не до того. Напрямок уваги абсолютно інший.
Берлін заклопотаний тим, як створювати нові робочі місця, а офіційний Київ повністю занурений у майже апокаліптичному кипінні навколо, скажімо, обставини – як довго буде «новопризначений» Валентин Наливайченко на чолі Служби безпеки України.
У пошуках виходу з кризи
Яке незбігання жанрів у двох світів під час однієї і тієї ж кризи! Конкретні події ще більше увиразнюють це провалля.
Є в британському місті Дюремі дуже поважний y світовому освітньому товаристві університет. Відомий він своєю науково-викладацькою базою і дуже потужними результатами.
Випускники цього престижного вузу конкурують із такими визнаними центрами освіти, як Кембрідж і Оксфорд. І ось Дюремський університет уже сьогодні оголошує додатковий осінній набір в аспірантуру на спеціальну програму. Мета набору – дати найліпшим і найуспішнішим своїм випускникам перечекати кризовий рік і продовжити навчання.
Це перший університет у Британії, який хоче допомогти своїм випускникам не панікувати в доволі безуспішних за нинішніх умов пошуках праці і дочекатися зміни кон’юнктури, поліпшення якої за багатьма прогнозами може початися лише наступного року. Випускникам пропонують додаткову допомогу у 2000 фунтів. Програмою можуть скористатися не лише британці, а й іноземні випускники університету.
Якісь такі, або подібні до них, заходи можна нині спостерігати в Україні? Хтось прораховує, як криза буде розпоряджатися українським суспільством влітку, восени цього року? Які шанси українських випускників знайти собі робочі місця у вересні, жовтні? На що їм доведеться розраховувати? Чи готуються уже зараз заходи, щоб пом’якшити сьогоднішнім студентам останнього курсу їхню першу зустріч із реальним життям, яке збіглося за часом із кризовим лихоліттям? Якщо переглянути українські новини, то суспільно-політичні інтереси зараз перебувають у зовсім іншій площині.
Тим часом більшість людей, що шукають роботи в центрах зайнятості, це люди з вищою освітою.
Щонайменше 102 випускники університету в Дюремі матимуть змогу перечекати кризу. Вони стартуватимуть за інших, ліпших умов пошуку праці восени 2010 року.
Тим більше, що аспірантський час не буде проведений формально. Уже підготовлена спеціальна програма, в якій випускники зможуть істотно закріпити свої знання, при цьому маючи доступ до широкої дослідницької праці. Можна припускати, що інновацію підхоплять в тих чи інших формах інші британські виші.
Чим заклопотані в Україні…
Цілими тижнями українська політична і адміністративна еліта займається темою міністра закордонних справ України. Ламають списи партії, парламентарі, численні армії помічників, асистентів, спостерігачів і, звісно, радників. І, звісно, не обходиться без політологів, бо без них нічого не діється в країні.
Або раптом кидаються усі ці державники і апаратники у суперечку – хто кому продався або хто кого за скільки купив. Або раптом починають рахувати чужі гроші.
Тим часом шляхи подолання економічної кризи вирішуються, як правило, традиційним способом, який винайшли і апробували в Москві ще за «славетних» часів безпосередньо перед розпадом СРСР і в процесі самого розпаду. Саме тоді вперше спробували не платити зарплату.
Комусь спало на думку просте рішення. Не заплатили місяць. Нічого надзвичайного не сталося. Припинили платити далі. Так роблять і зараз. Затримують зарплати або взагалі не платять. Пострадянський винахід.
Звісно, на Заході такої розкоші нікому не дозволять. Полетять голови аж до прем’єрських і президентських. Тут просто сокирним способом не пройде. Тут можливі лише дуже обережні і м’які схеми.
Недавно керівництво британської газети «Файненшл Таймз» у програмі очікування скрутніших часів запропонувало редакції план літньої економії, щоб пережити черговий виток кризи і уникнути радикальніших заходів. Співробітникам газети запропонували піти у додаткові відпустки зі зменшеною оплатою і упродовж трьох літніх місяців працювати в режимі триденного робочого тижня.
А тепер порівняйте цю історію з сотнями ситуацій, які висуває українська практика діалогу тих, що наймають, із найманцями.
Феодально-кріпосницькі стосунки пережили комунізм, переживуть і комп’ютерну еру. Треба чесно визнати, що навіть всемогутня доба високих технологій схиляється перед невмирущою заразою української панщини.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода