Прага – 88-річного нині українця, який нині живе у США під іменем Джон Дем’янюк, звинуватили в більш як 29 тисячах випадків надання допомоги в убивстві євреїв у нацистському таборі смерті Собібур. Прокуратура в Мюнхені оголосила, що працює разом із урядом Німеччини над запитом до Сполучених Штатів Америки про екстрадицію Дем’янюка.
Як стверджується в заяві прокуратури, Дем’янюк у березні-вересні 1943 року був охоронцем у таборі смерті Собібур на території Польщі і «таким чином брав участь у наданні допомоги в убивстві принаймні 29 тисяч осіб юдейської віри».
За словами прокуратури, офіційно звинувачення Дем’янюкові зачитають, коли він постане перед судом у Німеччині після екстрадиції зі США.
Тим часом речниця Міністерства юстиції Німеччини Ева Шмірер заявила, що ще не ясно, чи США самі депортують Дем’янюка, чи треба буде формально звертатися з проханням про екстрадицію.
Родичі відкидають звинувачення, єврейські організації задоволені
Син звинуваченого, Джон Дем’янюк-молодший, заявив агентству «Асошієйтед Прес» із Клівленда в штаті Огайо, що його батько має розлад кровообігу й гостру ниркову недостатність і не може здійснювати міжнародні подорожі.
За словами сина, родина Дем’янюка боротиметься за справедливість, бо «жодного надійного свідчення про його причетність хоч до одного вбивства, не кажучи про тисячі, не існує».
Натомість директор міжнародної єврейської організації «Центр імені Симона Візенталя», яка домагається розшуку й переслідування нацистських злочинців, Ефраїм Зурофф висловив «велике задоволення» тим, що німецька влада «пішла на цей крок».
Він теж заявив про майбутню «перемогу справедливості» й висловив сподівання, що процес вдасться прискорити, щоб «злочинець, причетний до Голокосту, був нарешті належно покараний».
Іван Дем’янюк записаний на другому місці в переліку, який оприлюднив нещодавно «Центр імені Симона Візенталя», десяти чільних іще живих на той час нацистських злочинців.
Сполучені Штати теж не люблять Дем’янюка
У США, де живе Іван Дем’янюк, відомий там як Джон Дем’янюк, його в травні минулого року остаточно позбавили американського громадянства й постановили депортувати з країни, якщо якась інша погодиться прийняти його.
Його визнали винним у тому, що він здобув громадянство США незаконно, бо приховав свою службу в нацистських концтаборах за часів Другої світової війни.
Дем’янюк заперечував ці звинувачення й заявляв, що ніколи не був охоронцем у таборах смерті, хоча як радянський військовополонений був змушений до служби на німців.
Після закінчення Другої світової війни Іван Дем’янюк, залишившись у Німеччині, в 1951 році кілька місяців прожив у таборі для переміщених осіб під Мюнхеном, перш ніж емігрував до США. Тому, як вирішив раніше Федеральний суд Німеччини, нині за його справу взялися мюнхенські органи правосуддя.
Прокурори заявляли, що Дем’янюк під час служби охоронцем у таборі смерті Собібур особисто конвоював євреїв до газових камер. Відтак Дем’янюка звинувачують у причетності до смерті всіх в’язнів, яких знищили в таборі за цей час, відповідно до списків страчених.
Про можливість домагатися екстрадиції Івана Дем’янюка заявляли минулого року і в Іспанії – за чинним у цій країні принципом усесвітньої юрисдикції іспанських судів у справах, пов’язаних із геноцидом, воєнними злочинами, злочинами проти людяності, тероризмом, тортурами тощо, незалежно від того, де ці злочини були скоєні.
Перша справа проти Дем’янюка розвалилася
У 1980–90-х роках справа Івана Дем’янюка набула всесвітнього розголосу, коли його звинуватили в тому, ніби він був сумнозвісним своєю жорстокістю охоронцем концтабору Треблінка на прізвисько «Іван Грозний».
Тоді його вже позбавляли громадянства США і видали до Ізраїлю, де засудили до кари смерті.
Але, коли Дем’янюк відбув два роки під вартою протягом судового процесу і ще п’ять років в ізраїльській в’язниці після вироку смерті, під час перегляду справи з’ясувалося, що сторона звинувачення – Міністерство юстиції США – свідомо приховала свідчення, які виправдовували його.
Після того він повернувся до США, де його громадянство відновили.
Та невдовзі проти Івана Дем’янюка знову висунули вже нові звинувачення, які й привели нещодавно до нової втрати американського громадянства.
(Прага – Київ)
За словами прокуратури, офіційно звинувачення Дем’янюкові зачитають, коли він постане перед судом у Німеччині після екстрадиції зі США.
Тим часом речниця Міністерства юстиції Німеччини Ева Шмірер заявила, що ще не ясно, чи США самі депортують Дем’янюка, чи треба буде формально звертатися з проханням про екстрадицію.
Родичі відкидають звинувачення, єврейські організації задоволені
Син звинуваченого, Джон Дем’янюк-молодший, заявив агентству «Асошієйтед Прес» із Клівленда в штаті Огайо, що його батько має розлад кровообігу й гостру ниркову недостатність і не може здійснювати міжнародні подорожі.
За словами сина, родина Дем’янюка боротиметься за справедливість, бо «жодного надійного свідчення про його причетність хоч до одного вбивства, не кажучи про тисячі, не існує».
Натомість директор міжнародної єврейської організації «Центр імені Симона Візенталя», яка домагається розшуку й переслідування нацистських злочинців, Ефраїм Зурофф висловив «велике задоволення» тим, що німецька влада «пішла на цей крок».
Він теж заявив про майбутню «перемогу справедливості» й висловив сподівання, що процес вдасться прискорити, щоб «злочинець, причетний до Голокосту, був нарешті належно покараний».
Іван Дем’янюк записаний на другому місці в переліку, який оприлюднив нещодавно «Центр імені Симона Візенталя», десяти чільних іще живих на той час нацистських злочинців.
Сполучені Штати теж не люблять Дем’янюка
У США, де живе Іван Дем’янюк, відомий там як Джон Дем’янюк, його в травні минулого року остаточно позбавили американського громадянства й постановили депортувати з країни, якщо якась інша погодиться прийняти його.
Його визнали винним у тому, що він здобув громадянство США незаконно, бо приховав свою службу в нацистських концтаборах за часів Другої світової війни.
Дем’янюк заперечував ці звинувачення й заявляв, що ніколи не був охоронцем у таборах смерті, хоча як радянський військовополонений був змушений до служби на німців.
Після закінчення Другої світової війни Іван Дем’янюк, залишившись у Німеччині, в 1951 році кілька місяців прожив у таборі для переміщених осіб під Мюнхеном, перш ніж емігрував до США. Тому, як вирішив раніше Федеральний суд Німеччини, нині за його справу взялися мюнхенські органи правосуддя.
Прокурори заявляли, що Дем’янюк під час служби охоронцем у таборі смерті Собібур особисто конвоював євреїв до газових камер. Відтак Дем’янюка звинувачують у причетності до смерті всіх в’язнів, яких знищили в таборі за цей час, відповідно до списків страчених.
Про можливість домагатися екстрадиції Івана Дем’янюка заявляли минулого року і в Іспанії – за чинним у цій країні принципом усесвітньої юрисдикції іспанських судів у справах, пов’язаних із геноцидом, воєнними злочинами, злочинами проти людяності, тероризмом, тортурами тощо, незалежно від того, де ці злочини були скоєні.
Перша справа проти Дем’янюка розвалилася
У 1980–90-х роках справа Івана Дем’янюка набула всесвітнього розголосу, коли його звинуватили в тому, ніби він був сумнозвісним своєю жорстокістю охоронцем концтабору Треблінка на прізвисько «Іван Грозний».
Тоді його вже позбавляли громадянства США і видали до Ізраїлю, де засудили до кари смерті.
Але, коли Дем’янюк відбув два роки під вартою протягом судового процесу і ще п’ять років в ізраїльській в’язниці після вироку смерті, під час перегляду справи з’ясувалося, що сторона звинувачення – Міністерство юстиції США – свідомо приховала свідчення, які виправдовували його.
Після того він повернувся до США, де його громадянство відновили.
Та невдовзі проти Івана Дем’янюка знову висунули вже нові звинувачення, які й привели нещодавно до нової втрати американського громадянства.
(Прага – Київ)