Київ – 9–10 березня, у так звані Шевченківські дні – день народження і день смерті поета, – вшанування пам’яті Кобзаря відбувається традиційно: поклали квіти до пам’ятника, вручили Шевченківські премії у Національній опері, організували кілька мітингів у обласних центрах. Між тим, на думку дослідників життя і творчості Тараса Шевченка, переважна більшість людей мало що знають про нього як про Поета, Мислителя, Художника і, зрештою, про людину. Які грані його постаті залишаються непізнаними? Чим Тарас Шевченко може бути цікавий сучасним українцям?
Багатогранність таланту
Поезія Шевченка у різні часи сприймалася неоднозначно. Його вважали то поетом-романтиком, то ледь не буремним революціонером. Між тим, як каже літературний критик Костянтин Родик, це лише підтверджує геніальність кобзаревих рядків – простих і водночас глибоких, нерозшифрованих.
«Поезія – це не зовсім література, це – вид контактерства. А геніальність полягає в точній настройці на цю хвилю контакту, досі нами не пізнаного. Ми якось звикли вважати поезією все, що заримоване, хоч насправді римувати слова не така й складна річ, а от справжніх поетів не так і багато. І нічого дивного, що і в ХХІ столітті будуть намагатися розшифрувати ось ці послання, автором (і передатчиком) яких був Тарас Григорович Шевченко», – зазначає Костянтин Родик.
Талант Шевченка-поета не поступається його здібностям живописця, перш за все графіка, вважає художник Олексій Руденко. За мистецьке виконання офортів Тарас Шевченко одержав звання академіка імператорської Академії мистецтв.
«Його копії з офортів Рембрандта досі є еталонними в якості дослідження манери великого майстра. На замовлення імператорської академії мистецтв Шевченко виконав цілу серію портретів російських полководців. По класу офорту лише 2 особи було удостоєно звання академіка. Це були Мате і Шевченко. На жаль, у нього не було можливості шліфувати талант живописця, враховуючи його біографію», – каже Олексій Руденко.
Протягом багатьох років не змінюється вивчення творчості Шевченка у шкільній програмі, зазначає Галина Сінкало, викладач української мови та літератури Львівського коледжу міжнародних відносин. Просто нині його поезія трактується по-іншому. «Всі ті твори, – каже вчителька, – які вивчалися колись – 10, 15 років тому, – практично всі вони вивчаються і сьогодні. Я пам’ятаю, подавали Шевченка як атеїста. Тепер же ми дивимося на цю постать із сьогоднішньої точки зору, з національної. Перед смертю поет надіслав лист своєму товаришу, де написав: якщо я і помру, то помру від самотності. Тобто людина, як і всі, хотіла сімейного, родинного щастя».
Сучасний Шевченко
Тарас Шевченко може бути цікавий молодому українцю. Тільки не треба робити з нього ікону, наголошує співак Святослав Вакарчук. «Я вважаю, що це велика помилка (а, можливо, це навіть спеціально було кимсь зроблено в радянські часи) – іконізація Шевченка. Цікавого прогресивного поета перетворили на символ смутку України. Треба змінити вставлення до його образу, адже в його поезії багато життєствердних речей», – наголошує Святослав Вакарчук.
Веселий, добрий, любив танці і теплу компанію – таким залишився Тарас Шевченко в родинних спогадах, переповідає Наталія Шевченко, праправнучка поета по лінії брата Йосипа.
«Що згадують родичі? Що коли святкували день народження брата рідного, Трохима, то зібралася вся родина. І співали, і веселилися. Шевченко дуже любив танцювати, в його присутності не було і хвилини, щоб компанія не сміялася, бо він міг пожартувати з кожним, вмів знайти такі слова, щоб людина зрозуміла, що треба радіти життю. Тарас любив ходити на вечорниці, танцювати. Кажуть, жодної дівчини не було, з якою він не потанцював би», – каже Наталія Шевченко.
Хлопець-кріпак із селянської родини, вусатий чолов’яга у кудлатій шапці – такі стереотипні уявлення намертво приклеїлися до Шевченка, а між тим, за словами письменниці Оксани Забужко, чомусь ніхто не згадує, що викуплений з кріпацтва Тарас здобув у столиці Російської імперії гарну освіту, володів французькою і його запрошували до шляхетних товариств Петербурга.
«Те, що зробив Шевченко для України, – наголошує письменниця, – співставно з тим переворотом свідомості французького народу, який відбувся завдяки Великій французькій революції 1789 року. Якби грамотно та поправно написати біографію Шевченка, то така книжка могла б стати бестселером номер один у перекладах різними мовами. Кожна влада хотіла його привласнити собі, кожна влада хотіла інтерпретувати його на свій лад, кожна сила послуговувалася у своїх інтересах».
Тарас Шевченко, якби забажав, міг би без проблем зі своїм талантом прожити у Петербурзі, не втручаючись у політику. Недаремно творчістю українського митця захоплювалися чимало представників тодішнього російського бомонду. Але «Шевченкова хата» не була скраю, для нього важливими були не слава та гроші, а Україна. Чи багато таких прикладів можна знайти в сучасній політиці?
Поезія Шевченка у різні часи сприймалася неоднозначно. Його вважали то поетом-романтиком, то ледь не буремним революціонером. Між тим, як каже літературний критик Костянтин Родик, це лише підтверджує геніальність кобзаревих рядків – простих і водночас глибоких, нерозшифрованих.
«Поезія – це не зовсім література, це – вид контактерства. А геніальність полягає в точній настройці на цю хвилю контакту, досі нами не пізнаного. Ми якось звикли вважати поезією все, що заримоване, хоч насправді римувати слова не така й складна річ, а от справжніх поетів не так і багато. І нічого дивного, що і в ХХІ столітті будуть намагатися розшифрувати ось ці послання, автором (і передатчиком) яких був Тарас Григорович Шевченко», – зазначає Костянтин Родик.
Талант Шевченка-поета не поступається його здібностям живописця, перш за все графіка, вважає художник Олексій Руденко. За мистецьке виконання офортів Тарас Шевченко одержав звання академіка імператорської Академії мистецтв.
«Його копії з офортів Рембрандта досі є еталонними в якості дослідження манери великого майстра. На замовлення імператорської академії мистецтв Шевченко виконав цілу серію портретів російських полководців. По класу офорту лише 2 особи було удостоєно звання академіка. Це були Мате і Шевченко. На жаль, у нього не було можливості шліфувати талант живописця, враховуючи його біографію», – каже Олексій Руденко.
Протягом багатьох років не змінюється вивчення творчості Шевченка у шкільній програмі, зазначає Галина Сінкало, викладач української мови та літератури Львівського коледжу міжнародних відносин. Просто нині його поезія трактується по-іншому. «Всі ті твори, – каже вчителька, – які вивчалися колись – 10, 15 років тому, – практично всі вони вивчаються і сьогодні. Я пам’ятаю, подавали Шевченка як атеїста. Тепер же ми дивимося на цю постать із сьогоднішньої точки зору, з національної. Перед смертю поет надіслав лист своєму товаришу, де написав: якщо я і помру, то помру від самотності. Тобто людина, як і всі, хотіла сімейного, родинного щастя».
Сучасний Шевченко
Тарас Шевченко може бути цікавий молодому українцю. Тільки не треба робити з нього ікону, наголошує співак Святослав Вакарчук. «Я вважаю, що це велика помилка (а, можливо, це навіть спеціально було кимсь зроблено в радянські часи) – іконізація Шевченка. Цікавого прогресивного поета перетворили на символ смутку України. Треба змінити вставлення до його образу, адже в його поезії багато життєствердних речей», – наголошує Святослав Вакарчук.
Веселий, добрий, любив танці і теплу компанію – таким залишився Тарас Шевченко в родинних спогадах, переповідає Наталія Шевченко, праправнучка поета по лінії брата Йосипа.
«Що згадують родичі? Що коли святкували день народження брата рідного, Трохима, то зібралася вся родина. І співали, і веселилися. Шевченко дуже любив танцювати, в його присутності не було і хвилини, щоб компанія не сміялася, бо він міг пожартувати з кожним, вмів знайти такі слова, щоб людина зрозуміла, що треба радіти життю. Тарас любив ходити на вечорниці, танцювати. Кажуть, жодної дівчини не було, з якою він не потанцював би», – каже Наталія Шевченко.
Хлопець-кріпак із селянської родини, вусатий чолов’яга у кудлатій шапці – такі стереотипні уявлення намертво приклеїлися до Шевченка, а між тим, за словами письменниці Оксани Забужко, чомусь ніхто не згадує, що викуплений з кріпацтва Тарас здобув у столиці Російської імперії гарну освіту, володів французькою і його запрошували до шляхетних товариств Петербурга.
«Те, що зробив Шевченко для України, – наголошує письменниця, – співставно з тим переворотом свідомості французького народу, який відбувся завдяки Великій французькій революції 1789 року. Якби грамотно та поправно написати біографію Шевченка, то така книжка могла б стати бестселером номер один у перекладах різними мовами. Кожна влада хотіла його привласнити собі, кожна влада хотіла інтерпретувати його на свій лад, кожна сила послуговувалася у своїх інтересах».
Тарас Шевченко, якби забажав, міг би без проблем зі своїм талантом прожити у Петербурзі, не втручаючись у політику. Недаремно творчістю українського митця захоплювалися чимало представників тодішнього російського бомонду. Але «Шевченкова хата» не була скраю, для нього важливими були не слава та гроші, а Україна. Чи багато таких прикладів можна знайти в сучасній політиці?
| Процитуйте, будь ласка, напам’ять що-небудь з поезії Шевченка | |
| Ольга, безробітна: «Мені тринадцятий минало, Я пас ягнята за селом…» | |
| Микола, менеджер: «Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій…» | |
| Валентина, пенсіонерка: «Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий…» | |
| Євген Сергійович, пенсіонер: «На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать…» | |
| Тетяна, маркетолог: «Якби ви знали, паничі, Де люди плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне Бога б не хвалили, На наші сльози сміючись…» |
