Рим – Півстоліття тому у березні італійський режисер Федеріко Фелліні зняв перший кадр легендарного фільму «Дольче віта» («Солодке життя»). Донині це одна з найпомітніших стрічок світового кінематографа, володар «Золотої пальмової гілки» Каннського фестивалю.
Історія нового післявоєнного кіно зародилася у фонтані. У центрі Рима, у славнозвісному Фонтана ді Треві нічне купання акторів Аніти Екберг та Марчелло Мастроянні. Це найкрасивіша і найвідоміша сцена з кінофільму «Дольче віта».
У басейні водограю вона, розніжена прохолодною водою, із пишними формами, Екберг, і він, безнадійно закоханий до нестями, герой Мастроянні. Актори були одягнені, але півтори хвилини, сповнені еротизму і пристрасті, шокували тодішню аудиторію. Ватикан відразу засудив кінострічку, а більшість критиків її полюбили.
Режисер Фелліні почав руйнувати табу. Динамічні діалоги, життєрадісні характери, свіжа проблематика – все у фільмі виглядало сміливим та захопливим. Картина «Дольче віта» започаткувала шлях нового неореалістичного кіно. У фільмі, як на долоні, середовище італійської богеми 50-х років: веселе, безпечне і легковажне. Насправді Федеріко Фелліні через сатиричні характери показав, наскільки порожнім і самотнім був світ багатих та відомих людей.
Народження папарацці
Головний герой, популярний журналіст Марчелло Рубіні, улюбленець акторів та знаменитостей, купається у лаврах слави. Але розкішні вечірки та амурні пригоди не приносять йому задоволення. Молодий журналіст, роль якого блискуче зіграв Марчелло Мастроянні, сам не знає, чого шукає серед нових соціальних реалій постфашистської Італії.
У фільмі любов грає зі смертю, красу і розкіш супроводжує бридке та огидне. Ці всі моменти фіксує на фотокамеру всюдисущий набридливий персонаж Папараццо. Вже пізніше, після виходу картини, це прізвище почали вживати у множині стосовно фотографів, які знімають компромати на знаменитостей.
Стрічка також додала популярності вислову «дольче віта», що означає безтурботне, комфортне, одним словом, «солодке життя».
Сцени гумору і щастя переплітаються в картині зі зрадою, самогубством, убивством та депресією. Бо таким є справжнє життя, за переконанням режисера Федеріко Фелліні. Півстоліття тому він запропонував ідею «солодкого життя», але глядач отримує більше задоволення від його пародії на реальне життя.
(Рим–Київ–Прага)
У басейні водограю вона, розніжена прохолодною водою, із пишними формами, Екберг, і він, безнадійно закоханий до нестями, герой Мастроянні. Актори були одягнені, але півтори хвилини, сповнені еротизму і пристрасті, шокували тодішню аудиторію. Ватикан відразу засудив кінострічку, а більшість критиків її полюбили.
Режисер Фелліні почав руйнувати табу. Динамічні діалоги, життєрадісні характери, свіжа проблематика – все у фільмі виглядало сміливим та захопливим. Картина «Дольче віта» започаткувала шлях нового неореалістичного кіно. У фільмі, як на долоні, середовище італійської богеми 50-х років: веселе, безпечне і легковажне. Насправді Федеріко Фелліні через сатиричні характери показав, наскільки порожнім і самотнім був світ багатих та відомих людей.
Народження папарацці
Головний герой, популярний журналіст Марчелло Рубіні, улюбленець акторів та знаменитостей, купається у лаврах слави. Але розкішні вечірки та амурні пригоди не приносять йому задоволення. Молодий журналіст, роль якого блискуче зіграв Марчелло Мастроянні, сам не знає, чого шукає серед нових соціальних реалій постфашистської Італії.
У фільмі любов грає зі смертю, красу і розкіш супроводжує бридке та огидне. Ці всі моменти фіксує на фотокамеру всюдисущий набридливий персонаж Папараццо. Вже пізніше, після виходу картини, це прізвище почали вживати у множині стосовно фотографів, які знімають компромати на знаменитостей.
Стрічка також додала популярності вислову «дольче віта», що означає безтурботне, комфортне, одним словом, «солодке життя».
Сцени гумору і щастя переплітаються в картині зі зрадою, самогубством, убивством та депресією. Бо таким є справжнє життя, за переконанням режисера Федеріко Фелліні. Півстоліття тому він запропонував ідею «солодкого життя», але глядач отримує більше задоволення від його пародії на реальне життя.
(Рим–Київ–Прага)