У Камбоджі судять головного ката режиму «червоних кхмерів»

Камбоджа - Один із колишніх командирів «червоних кхмерів», 66-річний Дуч, чиє справжнє ім'я Канґ Кек Ієу, під час засідання суду. 17 лютого 2009 р.

Прага – У вівторок, через 30 років після падіння ультрамаоїстського комуністичного режиму «червоних кхмерів», один із їхніх лідерів Канґ Кек Ієу постав у Камбоджі перед трибуналом ООН за звинуваченням у злочинах проти людяності. Він причетний до вбивства щонайменше 14 тисяч камбоджійців.
66-річний Канґ Кек Ієу, більше відомий як Дуч, був головним катом режиму Пол Пота.

Колишній учитель математики керував «табором смерті» – пномпенською тюрмою S-21, або Туол Сленґ, за назвою столичного ліцею, в якому розміщувалась катівня.

Пок Хон – один із тих, кому вдалося вижити. Він заявив журналістам у вівторок, що його дуже неприємно вразило, коли він побачив Дуча. «Це відчуття було схоже на те, коли я побачив його вперше», – сказав Пок Хон.

У тюрмі, де начальником був Канґ Кек Ієу, по-звірячому були знищені щонайменше 14 тисяч осіб, в тому числі жінки і діти, яких «червоні кхмери» вважали ворогами комуністичного режиму.

Всього ж за час правління цього кривавого режиму з квітня 1975 до січня 1979 року були вбиті від 1,7 мільйона до трьох мільйонів осіб.

Комуністичний режим маоїстського спрямування оголосив поза законом релігію, науку, писемність, іноземні мови і гроші в намаганні створити аграрну утопію.

Довга дорога від злочинів – до християнства

Колишньому начальникові «табору смерті» Канґ Кек Ієу пред’явили офіційні звинувачення у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. На процесі проти нього свідчитимуть 18 в’язнів, яким вдалося вижити. Якщо Канґ Кек Ієу визнають винним, йому загрожує довічне ув’язнення.

У перебігу попереднього слідства Дуч визнав свою вину. Він після падіння режиму впродовж 20 років переховувався в джунглях під вигаданим ім’ям Ханґ Пін.

За повідомленнями, він прийняв християнство. За словами одного зі священиків, Канґ Кек Ієу повністю покаявся в гріхах і «здійснив поворот на 180 градусів».

У своєму селі колишній кат збудував церкву, а потім працював добровольцем в американській неурядовій організації з надання допомоги біженцям.

Канґ Кек Ієу викрив британський репортер Нік Данлоп, який упізнав його в 1999 році. Кат «червоних кхмерів» сприйняв появу журналіста «як Божу волю» і добровільно здався поліції. Він провів у попередньому ув’язненні 10 років.

«Не треба робити з нього цапа-відбувайла»

Директор камбоджійського неурядового Центру соціального розвитку Сенґ Теарі у перший день процесу заявила, що Канґ Кек Ієу не єдиний, хто має відповісти за колишні злочини.

За її словами, «ми не хочемо, що Дуч став цапом-відбувайлом. Він є одним із тисяч потенційних відповідачів, і ми не хочемо робити його єдиним винуватцем. Решту також треба судити публічно за участю міжнародних і камбоджійських спостерігачів та учасників».

Нинішнє засідання трибуналу стало можливим завдяки результатам 10-річної кропіткої роботи слідства, а також складних переговорів.

У вівторок на слуханні в трибуналі були присутні до 1000 осіб. Канґ Кек Ієу привезли на броньованому авто. Разом із ним перед судом постануть п’ятеро лідерів «червоних кхмерів».

Представник трибуналу Реач Самбат заявив, що це «великий день для всього камбоджійського народу, оскільки справедливість, якої чекали 30 років, усе ближче».

Звичайно, ООН найбільше хотіла б бачити на лаві підсудних Пол Пота – засновника і керівника «червоних кхмерів». Однак він помер 1998 року в таборі на кордоні з Таїландом. Тоді ж останні партизанські загони його колишніх прихильників вирішили скласти зброю.

Упродовж чотирьох років правління «червоних кхмерів» майже третина семимільйонного в той час населення «Демократичної Кампучії», як вони перейменували країну, була знищена. Загони бойовиків спустошували міста, насильницьки зганяли людей на працю в сільськогосподарські комуни.

Камбоджа звернулась до міжнародної спільноти за допомогою в проведенні судів над винуватцями геноциду понад 10 років тому.

Об’єднаний трибунал сформували лише 2006 року після довгих переговорів між представниками ООН і офіційним Пномпенем.

(Прага – Київ)