Київ – Протистояння між Президентом Віктором Ющенком та Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко дедалі активніше проявляється в новому вимірі – зовнішньополітичному. На думку експертів-міжнародників, наразі Тимошенко вдається перемагати. Проте в таких умовах українська зовнішня політика залишається вкрай неефективною.
Боротьба між Президентом та головою уряду на зовнішньополітичному фронті здебільшого проявляється в дипломатичних контракціях.
Послів послали заперечувати
Одразу після скандального засідання РНБО, де розглядалися укладені в Москві газові домовленості, Тимошенко зібрала послів країн «великої сімки». Прем’єр поінформувала дипломатів про власне бачення газового питання та дала власну оцінку тієї критики, що лунала на її адресу на засіданні РНБО.
Натомість посли України в зазначених країнах отримали доручення поінформувати їхнє керівництво про точку зору РНБО щодо цього питання.
Зараз є різні версії щодо директив МЗС послам. Зокрема, українське зовнішньополітичне відомство спростовує, що послам наказали говорити про «неадекватні дії Прем’єр-міністра». Йшлося лише про рішення РНБО, без оцінок позиції Прем’єра, стверджують у МЗС.
У понеділок Юлія Тимошенко провела спільну прес-конференцію з віце-президентом Єврокомісії Гюнтером Фергойґеном. Тимошенко потрактувала його візит та цей спільний захід як довіру з боку ЄС до свого уряду.
Одна держава – два зовнішньополітичні відомства
За словами наукового директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка, на зовнішньополітичне поле конфлікт перекинувся ще минулого року, а зараз лише загострився. «Політики ще минулого року перетнули ту межу, яка відділяє їх від загальноприйнятих принципів ведення зовнішньої політики, – зазначає експерт. – Ці принципи не передбачають використання зовнішніх контактів для зведення рахунків».
Українська зовнішня політика зараз фактично децентралізована. Міністерство закордонних справ залишається у сфері впливу Президента та його Секретаріату.
Тому Тимошенко фактично має свою альтернативну зовнішньополітичну службу, яку очолює віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Григорій Немиря.
Експерти схиляються до думки, що Тимошенко переграє Ющенка на зовнішньополітичному фронті. Це пояснюється насамперед тим, що в неї наразі більші шанси перемогти на президентських виборах, які мають відбутися на початку наступного року, зазначає Олександр Сушко.
Проте зовнішня політика України в цій ситуації залишається розділеною, спрямованою на взаємопоборення, а тому й неефективною. «Важко сказати, хто має більший вплив: віце-прем’єр Григорій Немиря, який може вечеряти з Соросом, чи міністр Володимир Огризко, який може повечеряти з помічником Солани, – дещо саркастично коментує ситуацію директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін. – Але є два зовнішньополітичні відомства, які працюють на різні цілі. Дві геополітичні думки в державі нагадують геополітичну шизофренію».
Унікальність українського сценарію
Політолог-міжнародник Дмитро Видрін зазначає, що в часи глобалізації будь-який внутрішньополітичний конфлікт неминуче набуває зовнішньополітичного виміру. «В умовах глобалізованого світу майже не буває суто внутрішніх конфліктів, – зауважує він. – Всі ми бачили, що навіть конфлікт у Сомалі має зовнішню проекцію».
Проте, на думку експерта, українське протистояння до певної міри є унікальним. Бо, зазвичай, конфліктують влада і опозиція. Натомість в Україні йдеться про конфлікт всередині виконавчої влади, а опозиція при цьому відіграє другорядну роль.
Послів послали заперечувати
Одразу після скандального засідання РНБО, де розглядалися укладені в Москві газові домовленості, Тимошенко зібрала послів країн «великої сімки». Прем’єр поінформувала дипломатів про власне бачення газового питання та дала власну оцінку тієї критики, що лунала на її адресу на засіданні РНБО.
Натомість посли України в зазначених країнах отримали доручення поінформувати їхнє керівництво про точку зору РНБО щодо цього питання.
Зараз є різні версії щодо директив МЗС послам. Зокрема, українське зовнішньополітичне відомство спростовує, що послам наказали говорити про «неадекватні дії Прем’єр-міністра». Йшлося лише про рішення РНБО, без оцінок позиції Прем’єра, стверджують у МЗС.
У понеділок Юлія Тимошенко провела спільну прес-конференцію з віце-президентом Єврокомісії Гюнтером Фергойґеном. Тимошенко потрактувала його візит та цей спільний захід як довіру з боку ЄС до свого уряду.
Одна держава – два зовнішньополітичні відомства
За словами наукового директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка, на зовнішньополітичне поле конфлікт перекинувся ще минулого року, а зараз лише загострився. «Політики ще минулого року перетнули ту межу, яка відділяє їх від загальноприйнятих принципів ведення зовнішньої політики, – зазначає експерт. – Ці принципи не передбачають використання зовнішніх контактів для зведення рахунків».
Українська зовнішня політика зараз фактично децентралізована. Міністерство закордонних справ залишається у сфері впливу Президента та його Секретаріату.
Тому Тимошенко фактично має свою альтернативну зовнішньополітичну службу, яку очолює віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Григорій Немиря.
Експерти схиляються до думки, що Тимошенко переграє Ющенка на зовнішньополітичному фронті. Це пояснюється насамперед тим, що в неї наразі більші шанси перемогти на президентських виборах, які мають відбутися на початку наступного року, зазначає Олександр Сушко.
Проте зовнішня політика України в цій ситуації залишається розділеною, спрямованою на взаємопоборення, а тому й неефективною. «Важко сказати, хто має більший вплив: віце-прем’єр Григорій Немиря, який може вечеряти з Соросом, чи міністр Володимир Огризко, який може повечеряти з помічником Солани, – дещо саркастично коментує ситуацію директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін. – Але є два зовнішньополітичні відомства, які працюють на різні цілі. Дві геополітичні думки в державі нагадують геополітичну шизофренію».
Унікальність українського сценарію
Політолог-міжнародник Дмитро Видрін зазначає, що в часи глобалізації будь-який внутрішньополітичний конфлікт неминуче набуває зовнішньополітичного виміру. «В умовах глобалізованого світу майже не буває суто внутрішніх конфліктів, – зауважує він. – Всі ми бачили, що навіть конфлікт у Сомалі має зовнішню проекцію».
Проте, на думку експерта, українське протистояння до певної міри є унікальним. Бо, зазвичай, конфліктують влада і опозиція. Натомість в Україні йдеться про конфлікт всередині виконавчої влади, а опозиція при цьому відіграє другорядну роль.