Україна - Росія - ЄС - ситуація довкола газу...

Михайло Гончар

Михайло Гончар: Так, Ви правильно підмітили, що тут може бути мова про псевдоринкову чи квазіринкову ціну.

Насправді ринкової ціни на газ в континентальній Європі в цілому не існує. Вона визначається системою прямих домовленостей між монополістами: з одного боку — постачальником, а з іншого боку — його клієнтом, споживачем.

У цьому контексті це просто є до певної міри маніпуляція чи спекуляція на тему «ринковості» газових цін.

Можемо говорити, скажімо, про прив’язку до рівня європейських цін. У цьому контексті, звичайно, цифри будуть зовсім іншими, ніж ті, які називаються російською газовою монополією.

Якщо навіть звернутися до тієї інформації, яку надає російська сторона, зокрема Газпром», висловлюються фахівці «Газпрому» керівного рівня, то вони бачать модель газової торгівлі між Росією і Європою на 2009 рік подібною до 2006 року. У зв’язку з тим, що нинішній рівень цін на нафту і тенденції цих цін відповідають тому рівню чи прогнозуються, який був в 2006 році.

А в 2006 році експортна ціна російського газу при постачанні до країн ЄС складала, за офіційними даними того ж «Газпрому», 260,7 долара за тисячу кубічних метрів. Для України на той час тисяча кубічних метрів газу коштувала 95 доларів.

От це, власне кажучи, коридор…

- Я не сказав би, що це пільга. Це не пільга. Це «Газпром» продавав свій газ на європейському ринку.

- За 95? Тут дивлячись на те, як виходити. Себто, коли говорять зараз, чи раніше говорили, про необхідність 3-річного перехідного періоду, то практично Україна є в цьому періоді, починаючи з 2006 року. Перед цим ціна була 50 доларів. Потім 95. Тобто, це практично означає 90% зростання відразу. Потім 130. Потім 179,5.

При всьому тому тариф на транспортування мінявся мало. Тому виникли своєрідні такі ножиці, коли НАК «Нафтогаз», споживаючи все більш дорогий газ, зменшував свою дохідність, свою прибутковість за рахунок того, що тариф не зростав так інтенсивно.

Звичайно, тут не може йти мова про пряму пропорційність, але безперечно, що відповіддю української сторони на домагання так званих «ринкових» цін на газ має бути такий же європейський рівень тарифів, як на транзит, так і на зберігання газу у підземних сховищах.

- І є в монопольній залежності.

- Абсолютно вірно.

- Так.

- За умови, якщо буде виконана низка політичних вимог з боку Росії, зокрема по визнанню незалежності Південної Осетії і Абхазії, там подальша передача газотранспортної системи Білорусі у власність «Газпрому».

Тому звідси ми бачимо таке, що щодо ціни на газ для Білорусі до певної міри фігурує замовчування. Тобто, там досягли домовленостей, є певні індикативні позначки.

- Тим більше, я думаю, там є тимчасова домовленість на певний період.

«Газпром» виходить з тих міркувань, що динаміка цін на нафту зміниться, а відповідно, не варто зараз робити якісь довгострокові домовленості, а короткострокові, з тим, щоб потім можна було б повернутися до ескалації ціни.

- Маєте рацію, тому що ця ситуація показує, вона, власне, і раніше показувала, в 2006 році також, що всі ми на одній трубі, всі ми як споживачі в одному човні, незалежно від того, хто живе в європейській частині, хто в Україні.

Тому тут дійсно це вимога часу, це вимога необхідності створення механізмів по блокуванню виникнення навіть можливості ведення енергетичних воєн. І ця вимога – це створення необхідного рівня прозорості.

Тобто, починаючи від виробника чи від видобувника газу, щоб він чітко показував свої запаси, свій видобуток, свої потужності в трубах, які задіяні, вільні потужності.

Точно так транзитна країна. Точно так країни-споживачі показували те, який рівень споживання.

І це не повинні бути дані, закриті відповідними положеннями контрактів про конфіденційність. Так має бути, так може бути в тих контрактах, які стосуються, скажемо, торгівлі зброєю, де є обмежене коло продавців і клієнтів.

- Так, споживачів відповідно. Тут споживачами є всі ми.

У ЄС в цілому напрацьована достатньо непогана нормативно-правова база щодо забезпечення прозорості. Я не говорю зараз про її достатність. Вона також не є достатньою.

Зараз постає питання щодо необхідності імплементації цих положень до українського законодавства. Зараз є низка міжнародних ініціатив, пов’язаних з тим, щоб саме у видобувному секторі, в секторі видобутку енергоресурсів створити умови прозорості, особливо щодо отримуваних доходів і того, куди вони направляються, тобто, чи служать вони на користь державі і суспільству, чи вони є, так би мовити, живильним джерелом для поповнення кишень певного кола людей, корумпованих політиків, чиновників, які мають доступ до відповідного джерела доходів.