ГАЗ: Друга російсько-українська енергетична війна. Потерпає Європа.

Олександр Чалий: Ні. Для людей, які свідомі в цій проблемі, абсолютно зрозуміло, що сьогодні Україна вимагає свого місця під сонцем в газовій європейській політиці. До цього наша держава має певний напівколоніальний статус у газових відносинах на панєвропейському континенті.

Поки ми системно не знайдемо відповідь про статус України в газових відносинах у Європі, до цього часу я не використовував би слово «війна»...

- Мені більше подобається «суперечка»…

- Якщо ви, журналісти, більше схильні до емоцій, якщо хочете використати це слово, то використовуйте.

Але в чому зараз суть? «Газпром» хоче перейти на економічно обґрунтовані ціни, які визначаються за європейською формулою. Це справедливо.

Проте «Газпром» хоче взяти лише один елемент європейської системи постачання і споживання газу, а абсолютно не бачить інших елементів, які, якщо ми переходимо системно на європейські підходи до газової політики, треба врахувати. Це європейські тарифи за транзит, це європейські тарифи за зберігання і це європейські правила гри – верховенство права у всіх газових відносинах. А ці правила «Газпром» не хоче застосовувати до наших відносин, між Україною та Росією.

- По-перше, зараз дуже багато діє угод, причому угод на міжурядовому рівні. Я можу послатися на останній меморандум міжурядовий, який був підписаний декілька місяців назад, де чітко вказано, що сторони домовилися протягом 3-річного періоду поступово, починаючи з 2009 року, перейти на економічно обґрунтовані ціни на транзит і на вартість газу.

Тобто, є деклароване урядами двох країн бажання зробити цю трансформацію. Тому посилання росіян на існуючий контракт має певне юридичне підґрунтя.

Однак якщо Росія сьогодні не постачає нам газ і відмовляється підписати одномоментно угоду на постачання Україні газу за економічно обґрунтованою ціною, то в України, безперечно, виникає питання і з транзитом газу по території України.

Я вважав би, що найбільш цивілізоване вирішення суперечки було б наступне. Сторони домовилися б, що вони зберігають постачання газу в Україну в обсягах, які були попередньо….

- Ні. Чому? Ми потребуємо постачання газу. У нас є певні запаси, але вони не такі великі.

Росія продовжує постачати газ в Україну в обсягах, які були в попередньому році, ми транзитуємо газ в Європу в обсягах попереднього року, і ми продовжуємо переговори відносно ціни на газ і ціни на транзит.

Всі суперечки, які існують, ми їх вирішуємо через встановлений в контрактах судовий арбітражний процес і чекаємо рішення. Рішення будуть прийняті, тоді всі цінові параметри будуть перераховані.

Наприклад, зараз така ж ситуація відбувається між Туркменистаном і РФ. Не врегульоване питання ціни по поставках газу туркменського в РФ, але поставки йдуть і є розуміння, що після того, якщо ціна буде встановлена, то вона буде перерахована.

На жаль, в українсько-російських газових відносинах дуже присутній політичний елемент. Це сьогодні відмічали і в Брюсселі.

Тобто, по європейських стандартах не тільки норма транзиту, не тільки норма тарифів по зберіганню, але в європейських традиціях не можна припинити постачання газу.

- Ні. Безперечно не можна припинити. Тим більше, якщо дійсно відносно поставок газу в Україну на сьогодні немає контракту на 2009 рік, але є контракти по транзиту газу через територію України, тому дії «Газпрому», я тут не хочу казати про РФ, «Газпром» як господарчий суб’єкт фактично порушив європейські правила гри…

- Є. Я абсолютно з Вами згоден. Навіть сьогодні те, що Ви процитували, що Міллер каже, що європейські країни можуть подати на Україну в суд, то справа в тому, що навіть сьогодні Україна не є стороною, яка транзитує для європейських споживачів газ по контрактах з ними. Тобто, судові, юридичні відносини можуть тільки виникнути між Україною і РФ, де є міжурядові угоди, і між «Газпромом» НАК і «Нафтогазом». Тому це абсолютно маніпуляція.Я з Вами згоден.

- Це був цивілізований підхід до цієї суперечки.

- У цій газовій суперечці є одне для України принципово важливе питання: це відстояти наші національні інтереси в цій газовій суперечці.

Я Вам хочу сказати, що в деяких моментах вони також будуть входити в конфлікт інтересів з ЄС, бо ЄС – це споживач цього газу, а ціна транзиту територією України є складовою ціни цього газу на європейських ринках.

Тому в України досить складна дипломатична задача – і «Газпром», і європейські газові фірми, які займаються газом, «Рургаз» чи «Газ де Франс», вони зацікавлені, щоб Україна якнайменше отримала за транзит, тому що це буде складова ціни.

Тому у нас є наші національні інтереси. Вони полягають у тому, що ми повинні змусити поважати як РФ і «Газпром», так і країни ЄС та господарюючі суб’єкти, що Україна готова грати по європейських правилах, беручи економічну ставку обґрунтовану за транзит і відповідно ЄС…

- І я хотів би сказати, що якщо ми використовуємо термінологію «друга російсько-українська газова війна», то якщо в першому випадку, в 2006 році, на жаль, була дуже непрофесійна команда на боці українців, на жаль, ми фактично здали позиції, якщо Ви пам’ятаєте, тоді назвав це «Перл-Харбор української енергетичної дипломатії», то сьогодні ми маємо гідність вищих гілок української влади.

Я привернув би увагу, що сьогодні також Юлія Тимошенко і Президент України Віктор Ющенко підписали спільний лист, де запросили європейських спостерігачів прибути в Україну.

У нас є професійна команда в НАК «НАфтогазі». У нас сьогодні всі гілки влади демонструють єдність. І це дуже серйозно відрізняє ту ситуацію, яка була в 2006 році.

Друга дуже суттєва різниця. У нас сьогодні дійсно в сховищах є достатньо газу, щоб ми могли продовжувати вести з РФ переговори і не поставити свій внутрішній ринок під загрозу…