Гість Свободи: Олексій Гарань - політолог, політконсультант
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Віталій Портников: Мені важко знайти відразу щось таке приємне в підсумках українського політичного року, тому що те, що приємно для одного, воно не приємно для іншого.
Віталій Портников: Мені важко знайти відразу щось таке приємне в підсумках українського політичного року, тому що те, що приємно для одного, воно не приємно для іншого.
Скажімо, позачергові вибори не відбулися, то це приємно для Юлії Тимошенко, але неприємно для Віктора Януковича і для Віктора Ющенка також неприємно.
Олексій Гарань: Я думаю, що насправді підсумки минулого року неприємні певною мірою для всіх, тому що є розчарування у всіх політичних силах. І безумовно в цій сварці між Ющенком і Тимошенко страждав імідж обох, але страждав імідж і Партії регіонів, яка весь час коливалася чи туди, чи сюди, чи йти на коаліцію з Ющенком, чи йти на коаліцію з Тимошенко.
Тобто, я думаю, що це рік розчарувань. І якби певною мірою постраждав імідж всіх політичних сил.
Олексій Гарань: Якщо ми будемо говорити про підсумок, хто ж втримався на Олімпі, хто втримав владу, то якраз Юлії Тимошенко це вдалося.
Хоча знову ж таки я думаю, що для значної частини її електорату вже немає цієї харизми, яка була, що це лідер Майдану, людина з чіткою ідеологією. Цього немає.
- Але, можливо, їй не дуже було потрібно втримувати владу в цей дуже непростий для української економіки період? Тут знову виникає питання стратегічного бачення політиків, яке, мені здається, відсутнє в Україні.
Тому що, ну, зараз складна ситуація. У Юлії Тимошенко немає більшості в парламенті. Проводити якісь серйозні рішення їй буде важко. Тим більше, що вона знаходиться у стані прямої конфронтації з президентом Віктором Ющенком.
Відповідальність за всі соціальні наслідки цієї економічної кризи, яка розгортається на наших очах, вона буде все ж таки на пані Юлії. Вона впевнена, що вона зможе перекласти відповідальність…
- Вона впевнена в цьому.
- …але невідомо, чи їй це вдасться.
- Я думаю, що це дійсно серйозна загроза для неї. Ви абсолютно праві. І ряд політологів говорили про те, що, можливо, їй дійсно краще йти в опозицію.
Ну, очевидно, дійсно тут є розрахунок на те, що, по-перше, вона зможе скористатися ситуацією, перекласти і мати в руках доступ до інформаційного ресурсу та перекласти відповідальність на іншого, набрати додаткові очки, а, можливо, дійсно розрахунок на те, що хтозна, що будуть дострокові вибори президентські. Принаймні, про це почали говорити.
І що цікаво? Що Партія регіонів це теж підтримує. Хоча Партія регіонів підтримує дострокової одночасні і президентські, і парламентські, а БЮТ поки що тільки за президентські.
- Ну, це знов-таки… Воно знову нагадує нам про таку Україну, в якій всі рішення ухвалюють лише ціною політичної потрібності, які не узгоджені законом.
При чому, що цікаво? Що самі люди, які захищали закони, а я це чув напередодні Нового року від депутатів Партії регіонів, коли їм кажуть, що одночасне проведення президентських і парламентських виборів не відповідає чинному законодавству, а вони кажуть: «Ну, і що?» А третій тур виборів президента 2004 року теж не відповідав чинному законодавству.
Олексій Гарань: Оминути в дострокових президентських виборах правовий момент неможливо. Вони можуть виникнути тільки в результаті політичного тиску, що буде такий політичний тиск, і Ющенко змушений буде погодитися на проведення цих виборів. Хоча, враховуючи впертість президента, мені важко це уявити.
Ну, аналогія з Кравчуком, коли теж не було правових підстав. Він міг продовжувати перебувати на посаді, але він погодився на дострокові…
- Але це зовсім різні люди. До того ж є одна невеличка деталь, яка відрізняє ситуацію 1994 року від ситуації 2009 року.
Леонід Кравчук (я точно це пам’ятаю з часу тих подій з розмов з ним, з розмов з його радниками) був абсолютно впевнений, що він переможе, в нього навіть і гадки…
Я не розумію, звідки була така впевненість, тому що було чимало інформації, яка показувала, що в Леоніда Кучми непогані шанси…
- Ну, соціологія показувала, що Кравчук має перемогти. Але…
- Так. Але разом із цим у Віктора Ющенка такої впевненості, очевидно, немає. Саме тому він має триматися за посаду, тому що для нього позачергові вибори – це програш влади.
Якщо буде досягнуте порозуміння між БЮТ і Партією регіонів про те, що так, ми домовляємося, ми проводимо дострокові президентські вибори, тобто є якась домовленість, кожен розраховує на перемогу, той, хто програє, отримує якийсь приз за домовленістю, то тоді Ющенкові буде складно опиратися. Тобто, ресурс є, але складнувато.
- Але давайте подивимося на те, що буде, якщо дострокові президентські вибори відбудуться, а парламентські ні.
- Я не кажу, що це найкращий вихід…
- Ні-ні. Я маю на увазі з точки зору гравців.
От, скажімо, Юлія Тимошенко перемагає на позачергових президентських виборах, а парламентські не проводяться.
Ми прекрасно розуміємо, що ті в парламенті, хто ще не перейшов на бік Юлії Тимошенко з НУНС, дрейфують у свій бік…
- І хтось з Регіонів теж.
- Так. Ми знаємо, що президента в країні люблять. І є більшість, вона вже є, і є президент, який спирається на цю більшість і на свій уряд. Що Партії регіонів залишається? Пасти задніх. Тобто, їй такі вибори не дуже потрібні.
Тепер давайте подивимося, що буде, якщо, скажімо, Віктор Янукович перемагає. У Юлії Тимошенко достатньо сил, щоб заважати Партії регіонів отримати ще й парламент, вона буде залишатися на посаді прем’єра. Ми знаємо, як вона вміє це робити до останнього.
Коаліцію з Партією регіонів утворювати не буде. Буде боротися з Віктором Януковичем так, як вона боролася з Віктором Ющенком. Просто, що це буде новий президент.
Але ж ясно, що його не обере 70% населення. Там буде між ним і Юлією Тимошенко кілька відсотків різниця. Вона буде казати: «Я за тих, хто за мене голосував. Ідеали Майдану… Я не дам їх зрадити». Будуть блокувати трибуну…
- І тоді я думаю, що їм треба буде шукати якогось компромісу, якого вони ледь не досягли в кінці минулого року.
- Тобто, вони можуть правити тільки разом.
- В цій ситуації, яку Ви намалювали, їм доведеться шукати компроміс, щоб правити разом.
- Вони не здатні знайти нормальний компроміс, як ми бачимо. Вони його весь час шукають, шукають і не можуть знайти.
Це ж, до речі, теж підсумок 2008 року – вони весь час домовлялися, домовлялися, вже дійшли майже до остаточних домовленостей, а результатів не видно.
Олексій Гарань: В нинішній ситуації є третій, тобто є Ющенко, який все-таки такі ролі «разводящєва», він втручається у всі ці розклади, і ми знаємо, що натиснули на Януковича, щоб він відмовився від коаліції з Тимошенко.
Якщо ми уявляємо ситуацію (знову ж таки ми зараз спекулюємо, гіпотетичний малюємо сценарій), що Ющенка вже не буде, фактично його сили як третьої сили…
- Значить не буде чинника, проти якого вони об’єднуються. Вони ж об’єднуються не за, а проти.
- Сценарій «президент Янукович (що було б, як на мене, дуже погано для іміджу України, все-таки враховуючи минуле Віктора Федоровича і його красномовність) і Тимошенко – прем’єр», то в цій ситуації, я думаю, неминуче їм доведеться домовлятися.
А як інакше? А інакше ступор. А як його розв’язати?
- Значить, ступор ще на 4 роки. Подумаєш. Ну, вони ж звикли жити в ступорі.
Я навіть не впевнений, що всі ці політики, якщо вони залишаться на арені, здатні жити в ситуації нормального розвитку країни.
- Бізнес же якийсь за ними, то він не звик жити в ступорі, йому потрібна все-таки стабільність. Тим більше після економічної кризи або в ході економічної кризи, в ході рецесії, в ході депресії, яка буде тривати. Мені здається, що це потужний фактор.
Олексій Гарань: Один з факторів, чому дострокові вибори не відбулися в минулому році. Спонсори всіх партій… Почали їхні кишені порожніти…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)