Луцьк – Передноворічний подарунок українським ромам – буквар ромської мови, виданий на Волині. Його написав волинський ром Сергій Григориченко. Для того, щоб маленькі роми освоїли рідну мову, слова довелося написати кирилицею.
Переважна більшість волинських ромів рідної мови не знає. Писемності у них тут немає. А коли в Луцьку відкрили клас для ромів, де були зібрані діти різного віку, то він розпався через те, що діти майже не відвідували уроків.
Навчати дітлахів кочового народу рідної мови найлегше батькам, а все ж і вони з року в рік втрачають свій словниковий запас. Допомогти може тільки книга, вважає Сергій Григориченко.
«Асамблея ООН визнала, що в Україні караїмська, ромська мови пропадають. Я перевернув багато літератури, архівів, матеріали мені висилали з Києва, Москви, Софії, Будапешта, консультувався – ось і народився такий букварик», – розповідає він.
І буквар готували, і самі вчились
Дружина автора, голова ромської організації «Терне рома» Тетяна Логвинюк, каже: коли працювали над книгою, самі дізнавалися слова і вчили доньок.
«Тому що немає ромської писемної мови, вона передавалася з покоління в покоління в усній формі. У нас на Волині більше як 80 відсотків молодшого покоління ромського не розмовляють ромською мовою…», – скаржиться вона.
Донька Саша вивчає у школі українську й англійську. Рідної не знала. Доти, доки не з’явився букварик «Стежиною мудрості». Вона його перша читачка. І вже знає, як звучатимуть ромською мовою назви днів тижня, від понеділка до неділі: луя, марци, тетраді, жоя, параштуй, савато, курко.
Сергій Григориченко каже, що книжка викликала інтерес у волинських ромів, навіть у дорослих.
Меценатом книжки стала Волинська облдержадміністрація, котрі надала для її видавництва вісім тисяч гривень. Із Нового року тисяча цих книжок розійдеться по волинських бібліотеках.
(Луцьк – Прага – Київ)
Навчати дітлахів кочового народу рідної мови найлегше батькам, а все ж і вони з року в рік втрачають свій словниковий запас. Допомогти може тільки книга, вважає Сергій Григориченко.
«Асамблея ООН визнала, що в Україні караїмська, ромська мови пропадають. Я перевернув багато літератури, архівів, матеріали мені висилали з Києва, Москви, Софії, Будапешта, консультувався – ось і народився такий букварик», – розповідає він.
І буквар готували, і самі вчились
Дружина автора, голова ромської організації «Терне рома» Тетяна Логвинюк, каже: коли працювали над книгою, самі дізнавалися слова і вчили доньок.
«Тому що немає ромської писемної мови, вона передавалася з покоління в покоління в усній формі. У нас на Волині більше як 80 відсотків молодшого покоління ромського не розмовляють ромською мовою…», – скаржиться вона.
Донька Саша вивчає у школі українську й англійську. Рідної не знала. Доти, доки не з’явився букварик «Стежиною мудрості». Вона його перша читачка. І вже знає, як звучатимуть ромською мовою назви днів тижня, від понеділка до неділі: луя, марци, тетраді, жоя, параштуй, савато, курко.
Сергій Григориченко каже, що книжка викликала інтерес у волинських ромів, навіть у дорослих.
Меценатом книжки стала Волинська облдержадміністрація, котрі надала для її видавництва вісім тисяч гривень. Із Нового року тисяча цих книжок розійдеться по волинських бібліотеках.
(Луцьк – Прага – Київ)