Київ – Утворена в парламенті коаліція трьох не лише посилила напруження у стосунках між Прем’єр-міністром і Президентом. На цьому ґрунті сваряться уже другий тиждень усі парламентарії. Однак найбільш проблемною у цій ситуації стала пропрезидентська фракція НУНС, яка продемонструвала глибокий розкол та політичну безнадійність як партії «Наша Україна», так і блоку загалом. Новонароджена коаліція виявила також і справжні почуття та наміри Президента Віктора Ющенка, який багато разів декларував свою прихильність до різного роду «демократичних союзів» у парламенті. Обурення Глави держави входженням частини членів «Нашої України» до коаліції є дуже показовим. А його ідея відшмагати публічно відступників на партійному з’їзді засвідчила глибоку кризу в очолюваній ним партії і очевидно кризу жанру в Секретаріаті Президента.
Покарати «некерованих» депутатів Віктор Ющенко хотів би негайно і демонстративно. «Ми на тому тижні проводимо другий етап з’їзду, і, переконаний, що з’їзд визначиться по тому, як віднестися до тих людей, які підтримали коаліцію всупереч з’їзду, як цих людей виключити з партії, як цих людей виключити зі списку народних депутатів. Це будь-яка політична сила зробила б», – сказав Ющенко в інтерв’ю українським друкованим виданням, наголосивши, що затіяне ним є ніщо інше, як процес очищення.
«Це гарний процес, це процес очищення. Я давно чекав, щоб у нас люди визначилися у своєму політичному виборі, у своєму партійному місці. Вони це зробили, я шаную їхній вибір», – сказав Глава держави і лідер партії «Наша Україна» за сумісництвом.
Показовими є висловлювання Віктора Ющенка і про новоутворену коаліцію БЮТ, НУНС і Блоку Литвина. Основним мотивом такого альянсу, за його словами, є виключно збереження посади Прем’єра для Юлії Тимошенко, яка, на його думку, нездатна впоратися з економічною кризою.
Ющенко також звинуватив коаліціянтів у політичній корупції.
«Те, що сьогоднішня так звана коаліція відбулася на політичній корупції, це факт», – заявляє Глава держави, наголосивши при цьому на неприпустимості спільного голосування з коаліцією комуністів.
Такі заяви Президента, на думку багатьох експертів, виглядають спекулятивними. Оскільки найбільше опирався створенню такої коаліції саме Глава держави, і у разі, якби підопічна йому фракція, а саме «Наша Україна» віддала усі голоси за нову коаліцію, послуговуватися голосами комуністів і під час обрання Литвина спікером і в голосуваннях за окремі законопроекти, не довелося б.
Суперечливими виглядають такі закиди Ющенка і в контексті його заяв про те, що парламент має сконсолідуватися і працювати над законопроектами з подолання кризи. Зараз Ющенко наполягає на тому, що законодавцям не конче об’єднуватися в якусь коаліцію, а усім парламентом думати про долю країни.
У цьому контексті Глава держави не виділяє окремо комуністів як таких, котрих не можна брати до союзу. Не було такої різкої критики на адресу «червоних» і тоді, коли вони входили в коаліцію з Партією регіонів, кандидатуру лідера якої він особисто подав до парламенту на затвердження Прем’єром.
Президент не проти комуністів ситуативно?
Не виокремлює місію та функції комуністів Віктор Ющенко у своєму баченні роботи парламенту надалі. У згаданому інтерв’ю кільком українським газетам Президент повторив, що в парламенті потрібна не коаліція, а ситуативна більшість.
«Треба думати не про те, як збудувати коаліцію, щоб розірвати Верховну Раду і знову розбурхати політичне протистояння, а про те, як сконцентруватися на прагматичних питаннях. Тобто поставити планку трохи нижче: замість поляризувати парламент, створити в ньому ситуативну більшість, яка не затягне нас ні вправо, ні вліво, а сконцентрується на розв’язанні поточних проблем», – йдеться зокрема в інтерв’ю Президента, яке надрукувала «Україна молода».
Зовсім недавно, під час обрання Голови Верховної Ради, Глава держави, вітаючи Литвина, висловлював сподівання на плідну роботу парламенту та утворення там дієвої більшості. А тепер Ющенко заговорив про ситуативну більшість.
Цікаво, що про ситуативну більшість раніше говорила й сама Тимошенко, яка закликала парламентаріїв об’єднатися у таку більшість всіма фракціями для спільної боротьби з кризою. Однак Глава держави таку ініціативу своєї партнерки по Майдану не підтримав. Ба більше, піддав її різкій критиці.
Продовжує у такому стилі критикувати її він і зараз. На його думку, виховані на ідеології «Нашої України» депутати не можуть поділяти економічний курс, який проводить Тимошенко.
«У нас просто по-людськи немає довіри. Коаліційні угоди підписуються не для того, щоб їх виконувати, а тільки для шоу –маневру – знаючи, що, незалежно від тексту, жоден серйозний пункт виконаний не буде», – наголошує Глава держави.
Цю тезу крім Президента дуже часто люблять повторювати підконтрольні Віктором Балогою депутати з «Єдиного центру» та група депутатів «Нашої України», яка зорієнтована на Ющенка-Кириленка. Про закиди б'ютівцівівців на адресу колишніх партнерів по демократичній коаліції щодо такого ж невиконання ними окремих пунктів коаліційної угоди , єдиноцентристи і Президент воліють не згадувати.
Усе це вкотре засвідчує, що найбільшою проблемою для Віктора Ющенка залишається надалі не фінансово-економічна криза з усіма її наслідками, а виключно Юлія Тимошенко.Точніше, її рейтинг і перебування на посаді керівника уряду, яке, на думку багатьох спостерігачів, є гарним майданчиком для виборчих кампаній.
З огляду на критично низький рейтинг популярності Віктора Ющенка серед громадян, перебування Тимошенко паралельно з ним при владі робить загрозливими, якщо не утопічними результати його участі в майбутній президентській гонці.
Про меркантильні інтереси Президента у цій боротьбі говорять відверто і представники його фракції. «Народна самооборона» зокрема заявила, що примарні шанси збереження президентського крісла після 2009 року для Ющенка набагато важливіші за долю українського парламентаризму, демократію в державі та незмінність європейського вибору.
Президентсько-прем’єрські шпильки стануть ще гострішими
Створення коаліції трьох унеможливило реалізацію давньої мрії Президента – усунути Тимошенко з посади глави Кабміну.
Звідси випливає, що подальші стосунки Президента-Прем’єра будуть ще більш критичними. Економічна, а надто фінансова криза, яка цілковито охопила вже Україну і надалі лише загострюватиметься, допомагатиме не лише Януковичу боротися з конкурентами, а й зокрема Ющенкові з Тимошенко.
Уже сьогодні Ющенко оцінює роботу уряду Тимошенко як бездарну, забуваючи при цьому, що 50% складу уряду – це представники НУНС, тобто «його» люди.
Цікавим, особливо для західних спостерігачів, залишається відсутність реакції на такі закиди з боку урядовців-нунсівців. Якщо Глава держави оцінює роботу Кабміну як неефективну та бездарну, то, за його логікою, міністри просто там байдикують і протирають даремно штани та ще й отримують за це зарплати.
Відповідно, міністри мали б такі президентські звинувачення або спростувати, або підтвердити і піти у відставку. Принаймні ті, котрі прийшли за квотою НУНС. Натомість міністри-нунсівці міцно тримаються портфелів і зберігають цілковитий нейтралітет у вічному двобої між двома босами. Юрій Луценко — виняток.
Деякі члени НУНС готові вказати на місце Президента
Заява народної депутатки (НУНС ) Ольги Герасим’юк про те, що вона не збирається виходити з партії «Наша Україна», як того вимагає Віктор Ющенко, заслуговує на особливу увагу. Досі на такі сміливі заяви відважувався хіба що Анатолій Гриценко, якого Ющенко в образливий для нього спосіб замінив на Юрія Єханурова в оборонному міністерстві.
«Виходити з партії я не збираюся, хоча в мене був, особливо останнім часом, настрій таке зробити. Нехай на з’їзді мене публічно виключать з партії за те, що я підписалась за створення демократичної коаліції. Хай у демократичний спосіб мене виключать», – заявила Герасим’юк «Українській правді», наголосивши при цьому, що вона своєї думки щодо голосування за коаліцію не змінить.
Подібні настрої висловлюють і інші члени НУНС, зокрема Руслан Князевич, Павло Жебрівський. І навіть Роман Зварич, який останнім часом, щоправда, виконував роль тлумача сказаного Президентом і часто потрапляв у конфузи.
Кількість невдоволених ситуацією у партії та впливом Секретаріату Президента і самого Ющенка на позиції рядових членів партії, ймовірно зростатиме. Цей процес може прискорити публічне шмагання неслухняних депутатів на очікуваному партійному з’їзді.
Як відомо, коаліційну угоду підписали сім членів «Нашої України»: Микола Мартиненко, Олександр Третьяков, Валерій Борисов, Едуард Зейналов, Юрій Ключковський, Ольга Герасим’юк і Руслан Князевич.
Щоправда, більшість із цих депутатів сумнівається, що проанонсований Президентом з’їзд відбудеться. Принаймні, у дуже близькій перспективі. Крім того, позбавити депутатів мандату у Глави держави і партії не має юридичних підстав. На це уже вказали у Центральній виборчій комісії. Некомпетентним таке рішення Глави держави назвали і в блоці Тимошенко.
«Депутатів не може позбавити повноважень партія, яка не брала участі у парламентських виборах», – сказав б'ютівець Андрій Портнов, наголосивши, що застосувати до депутатів імперативний мандат може лише блок «Наша Україна – Народна самооборона», який був учасником виборів і складається з дев’яти політичних сил.
Обурені втручанням Ющенка у парламентські справи і в групі «Народна самооборона», яка у своїй заяві наголосила, що не допустить ревізії виборів -2007 і не віддасть на кривду своїх коллег із «Нашої України».
Між тим НУНС залишається «безголовою», оскільки після підписання 37-ма її членами коаліційної угоди, лідер фракції В’ячеслав Кириленко та його заступник Роман Зварич подали у відставку. Процес обрання нового керівництва буде, на думку оглядачів, непростим і тривалим.
Ще важчою буде подальша доля самої партії. Збираючи колись найбільші електоральні врожаї (2002 рік – парламентські, 2004-й –президентські) наразі рейтинг «Нашої України» є критично низьким. Із усіх парламентських партій та фракцій «нашоукраїнці» найменш популярні серед громадян. (Про дрібні партії-складові НУНС не йдеться, оскільки у них ніколи не було масової підтримки.) Водночас чимало спостерігачів переконані, що зараз у партії «Наша Україна» з’явився шанс. Такий шанс їм може дати обрання нового керівництва і гідне з’ясування стосунків із Віктором Ющенком та його Секретаріатом.
(Київ – Прага)