Київ – Споконвіків Київ мав славу святого міста. Причин для цього було немало – віддавна святими називали самі київські гори, воду з багатьох джерел, що витікали з-під цих гір, безумовно, що святість міста творилася величезною кількістю монастирів і храмів, а також знаковими місцями при них, які особливо шанували паломники.
Свята Брама – це ворота Києво-Печерської Лаври, які розташовані у нижньому ярусі Троїцької Надбрамної церкви. Місце, через котре відбувався зв’язок древнього монастиря з мирським життям. Цю браму на межі двох світів споконвіків називали Святою, і жодна людина, навіть князі і митрополити, ніколи не проїжджали ці ворота верхи, перейти Святу Браму можна лише пішки.
Перед Брамою зустрічали найбільш поважних гостей, які прибували до древнього монастиря на прощу. До них виходив митрополит з архімандритами та лаврською братією. Простих богомольців тут зустрічав черговий монах, який кропив паломників святою водою.
Збудував браму і церкву над нею 1106-го року чернігівський князь Святослав Давидович – правнук Ярослава Мудрого. У віці 26 років він залишив родину, прийняв постриг з іменем Микола і впродовж 36 років, ведучи надзвичайно аскетичний спосіб життя, служив стражем при Святій Брамі і церкві, збудованої власним коштом.
Гетьман Іван Мазепа виділив кошти на відновлення храму і головної монастирської брами
У літописі записано, що князь власноручно викопав перший рів під фундамент храму. У Троїцькій церкві дотепер збереглася келія князя-монаха. Його коштом також збудовано лікарняну церкву Святого Миколи. А ще князь зібрав багату бібліотеку, яку подарував Печерській обителі. По смерті князя-ченця канонізували, і його нетлінне тіло зберігається у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.
Ченця називали Микола Святоша – друга частина імені залишилася від мирського – Святослав, яке рідні князя скорочували до Святоша. Донині таку назву має один із київських районів – Святошин. Історики стверджують, що тисячу років тому ці землі належали князю Святославу.
У сімнадцятому столітті Лаврська обитель надзвичайно постраждала після «паломництва» сюди кримського хана Менглі-Гірея. Було дуже пошкоджено багато будівель і серед них Троїцьку надбрамну церкву. Майже століття вона бовваніла руїною в монастирі. Кошти на відновлення храму і головної монастирської брами виділив гетьман Іван Мазепа – у розмірі 30 тисяч золотих. Після реставрації будова набула рис, властивим архітектурному стилю українського бароко. У такому вигляді Троїцька церква і Свята Брама перебувають донині.
(Київ – Прага)
Перед Брамою зустрічали найбільш поважних гостей, які прибували до древнього монастиря на прощу. До них виходив митрополит з архімандритами та лаврською братією. Простих богомольців тут зустрічав черговий монах, який кропив паломників святою водою.
Збудував браму і церкву над нею 1106-го року чернігівський князь Святослав Давидович – правнук Ярослава Мудрого. У віці 26 років він залишив родину, прийняв постриг з іменем Микола і впродовж 36 років, ведучи надзвичайно аскетичний спосіб життя, служив стражем при Святій Брамі і церкві, збудованої власним коштом.
Гетьман Іван Мазепа виділив кошти на відновлення храму і головної монастирської брами
У літописі записано, що князь власноручно викопав перший рів під фундамент храму. У Троїцькій церкві дотепер збереглася келія князя-монаха. Його коштом також збудовано лікарняну церкву Святого Миколи. А ще князь зібрав багату бібліотеку, яку подарував Печерській обителі. По смерті князя-ченця канонізували, і його нетлінне тіло зберігається у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.
Ченця називали Микола Святоша – друга частина імені залишилася від мирського – Святослав, яке рідні князя скорочували до Святоша. Донині таку назву має один із київських районів – Святошин. Історики стверджують, що тисячу років тому ці землі належали князю Святославу.
У сімнадцятому столітті Лаврська обитель надзвичайно постраждала після «паломництва» сюди кримського хана Менглі-Гірея. Було дуже пошкоджено багато будівель і серед них Троїцьку надбрамну церкву. Майже століття вона бовваніла руїною в монастирі. Кошти на відновлення храму і головної монастирської брами виділив гетьман Іван Мазепа – у розмірі 30 тисяч золотих. Після реставрації будова набула рис, властивим архітектурному стилю українського бароко. У такому вигляді Троїцька церква і Свята Брама перебувають донині.
(Київ – Прага)