Москва – У латиноамериканському турне російського президента Дмитра Медведєва Куба, поза сумнівом, є найностальгійнішою частиною. Звичайно, до подорожі у Венесуелу, куди в один час із Медведєвим прибули російські кораблі, уваги набагато більше. Однак із Каракасом Москва налагодила активні стосунки тільки в останні роки, за часів Уго Чавеса і Володимира Путіна. А брати Кастро, які керують комуністичним островом майже півстоліття, пам’ятають ще Микиту Хрущова – першого московського приятеля Куби, який допоміг «братньому режиму» витримати і створити економіку, повністю залежну від радянської підтримки.
У горбачовські часи допомога Кубі закінчилася, однак коли в Москві почали знову згадувати про радянську спадщину, з’явилася справжня ностальгія за островом, який допомагав затвердити радянський вплив неподалік від узбережжя Сполучених Штатів.
Коли візит Медведєва ще планувався, в Москві говорили про необхідність відновлення «історичних відносин» із Кубою.
Однак що таке ці «історичні відносини» – окрім емоцій, портретів Че Ґевари і палких промов Фіделя Кастро? Насамперед – матеріальна допомога. Куба її потребує: відмовлятися від сутності «соціалістичних стосунків», що перетворили цілу націю на жебраків, керівники острова не збираються. А існувати за рахунок власних ресурсів вони ніколи не могли.
Зараз роль Радянського Союзу виконує Венесуела Чавеса, однак чи надовго вистачить любові президента-популіста в умовах зниження нафтових цін?
Росії не до проблем Куби
Якби Медведєв приїхав до фінансової кризи у світі і в Росії, коли самовпевненість Кремля вже досягла неадекватних розмірів, можливо, ностальгія за Кубою дійсно далася б взнаки. І Рауль Кастро, новий господар острова, міг би розраховувати на нові грошові вливання від давнього друга. А тепер? Чи дійсно Куба може сподіватися на допомогу Росії? Звичайно ж, ні. У російського керівництва зовсім інші проблеми і гроші воно не роздаватиме.
Так що Медведєву, окрім красивих промов, нічим порадувати братів Кастро. Він не Хрущов, не Брежнєв і навіть не Путін – зайвими коштами не оперує. Очевидно, що й сам Рауль Кастро це прекрасно розуміє. Під час недавнього візиту на Кубу голови КНР Ху Цзіньтао голова Держради островної республіки раптом... заспівав по-китайськи...
Жити ж якось треба!
Коли візит Медведєва ще планувався, в Москві говорили про необхідність відновлення «історичних відносин» із Кубою.
Однак що таке ці «історичні відносини» – окрім емоцій, портретів Че Ґевари і палких промов Фіделя Кастро? Насамперед – матеріальна допомога. Куба її потребує: відмовлятися від сутності «соціалістичних стосунків», що перетворили цілу націю на жебраків, керівники острова не збираються. А існувати за рахунок власних ресурсів вони ніколи не могли.
Зараз роль Радянського Союзу виконує Венесуела Чавеса, однак чи надовго вистачить любові президента-популіста в умовах зниження нафтових цін?
Росії не до проблем Куби
Якби Медведєв приїхав до фінансової кризи у світі і в Росії, коли самовпевненість Кремля вже досягла неадекватних розмірів, можливо, ностальгія за Кубою дійсно далася б взнаки. І Рауль Кастро, новий господар острова, міг би розраховувати на нові грошові вливання від давнього друга. А тепер? Чи дійсно Куба може сподіватися на допомогу Росії? Звичайно ж, ні. У російського керівництва зовсім інші проблеми і гроші воно не роздаватиме.
Так що Медведєву, окрім красивих промов, нічим порадувати братів Кастро. Він не Хрущов, не Брежнєв і навіть не Путін – зайвими коштами не оперує. Очевидно, що й сам Рауль Кастро це прекрасно розуміє. Під час недавнього візиту на Кубу голови КНР Ху Цзіньтао голова Держради островної республіки раптом... заспівав по-китайськи...
Жити ж якось треба!