Київ – Борги завжди були і будуть, бо російський «Газпром» постачає Україні газ за непрозорою схемою. Постачання через посередника «РосУкрЕнерго», запроваджене у липні 2004 року, дозволяє Росії завжди тримати Україну в напруженні. Досягнута «Нафтогазом України» домовленість про погашення боргів лише пом’якшила ситуацію і відкрила дорогу подальшим переговорам про ціну газу на наступний рік. Яка ж природа газових боргів України – політична чи економічна? І якої нової ціни на газ варто сподіватися?
Україна не винна Росії, але «Нафтогаз України» заборгував «РосУкрЕнерго», тож Україна мусить погасити борги «Газпрому». Така не зовсім логічна схема призвела до того, що НАК «Нафтогаз України» на переговорах у Москві зобов'язався до 1 грудня цього року погасити заборгованість за вересневий газ і частину заборгованості за жовтень.
Як свідчить офіційна інформація Кабінету Міністрів, «існуюча заборгованість була накопичена за контрактом на постачання газу між НАК «Нафтогаз України» і компанією «РосУкрЕнерго» від 14 березня 2008 року. Сума заборгованості становить 1 мільярд 260 мільйонів доларів».
Цю ж цифру назвав у вівторок і Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.
За його словами, структура цього боргу складається з 400 мільйонів доларів — за газ у вересні, і 860 мільйонів — за газ у жовтні. І це без штрафних санкцій.
І хоч уряд Юлії Тимошенко домовився про сплату цього боргу до завершення встановленого Президентом 5-денного терміну, похвали Кабмін не отримав. Адже причиною заборгованості «є помилки українського уряду», заявив Соколовський.
Протистояння Президента і Прем’єра послаблює позиції України
Борги завжди будуть, бо схема непрозора, — вважає керівник енергетичних програм Центру Номос Михайло Гончар.
На його думку, газові ігри між Україною та «Газпромом» нагадують більярд, де один із гравців, сильніший, перед тим, як загнати кулю в лузу, б'є києм по голові свого суперника. Але той, хоч і слабший, встигає до удару ще вибудувати якусь комбінацію, щоб і собі забити. Однак шансів «воювати» з «Газпромом» в України все менше – через політичні протистояння, каже експерт.
«Розбалансована позиція в державі, коли Секретаріат Президента і Президент говорять і роблять одне, а уряд інше, сприятиме тому, що нам виставлятимуть максимальні ціни. Від часу появи посередницьких структур газовий ринок весь лихоманить. Тому, що ця схема газової торгівлі, інстальована 29 липня 2004 року, якраз так і була задумана, щоб тримати Україну на короткому повідку і в потрібний момент використовувати чинник газової залежності з тим, щоб добитися економічних преференцій для «Газпрому» по тарифах і політичних поступок», – зазначає Михайло Гончар.
За однією з версій, Юлія Тимошенко затягнула з виплатою боргів, бо хотіла таким чином довести посередника «РосУкрЕнерго» до банкрутства. Але, на думку експертів, це важко зробити «наскоком», адже посередник має угоди, підписані на 25 років.
Полякали і досить
Налякали боргами і судом, а тепер можна домовлятися про ціну. Схема вже добре перевірена, а тому «Газпром» демонструє благодушність. «Ми переконані, що ці питання будуть вирішенні, як і в попередні роки, шляхом переговорів – шляхом домовленостей», – каже радник-посланець Посольства Росії в Україні Всеволод Лоскутов.
Однак, це можна розглядати, і як підтвердження зацікавленості «Газпрому» у збереженні «РосУкрЕнерго» і бажанні уникнути прискіпливого розгляду сторонніми міжнародними судовими інстанціями українсько-російських газових суперечок.
«Газпром» вирішив далі домовлятися з Україною. А це, як стверджує колишній перший віце-прем’єр і міністр палива та енергетики Росії Борис Нємцов, означає, що таке рішення ухвалив Володимир Путін.
«Газпром» – це особистий проект Путіна. Усі серйозні питання: ціни, обсягу поставок, відключення і підключення – вирішуються цією людиною», – каже Нємцов.
Наступне і головне питання – ціна на газ у 2009 році
Секретаріат Президента наводить складні розрахунки, прив’язуючи ціну газу до падіння ціни на нафту та поетапного переходу України до європейського рівня цін, і заявляє: середньорічна ціна на газ для України у 2009 році мала б складати менш ніж 100 доларів за тисячу кубометрів.
Енергетичний експерт Михайло Гончар вважає, що це неможливо. Росія швидше знизить ціну для європейських споживачів газу, а з Україною буде, як завжди, окрема розмова. Єдине, що ми можемо зробити, то це синхронно, разом із подорожчанням газу, піднімати й вартість транзиту. Тоді газова більярдна партія може вирівнятися.
(Київ – Прага)
Як свідчить офіційна інформація Кабінету Міністрів, «існуюча заборгованість була накопичена за контрактом на постачання газу між НАК «Нафтогаз України» і компанією «РосУкрЕнерго» від 14 березня 2008 року. Сума заборгованості становить 1 мільярд 260 мільйонів доларів».
Цю ж цифру назвав у вівторок і Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.
За його словами, структура цього боргу складається з 400 мільйонів доларів — за газ у вересні, і 860 мільйонів — за газ у жовтні. І це без штрафних санкцій.
І хоч уряд Юлії Тимошенко домовився про сплату цього боргу до завершення встановленого Президентом 5-денного терміну, похвали Кабмін не отримав. Адже причиною заборгованості «є помилки українського уряду», заявив Соколовський.
Протистояння Президента і Прем’єра послаблює позиції України
Борги завжди будуть, бо схема непрозора, — вважає керівник енергетичних програм Центру Номос Михайло Гончар.
На його думку, газові ігри між Україною та «Газпромом» нагадують більярд, де один із гравців, сильніший, перед тим, як загнати кулю в лузу, б'є києм по голові свого суперника. Але той, хоч і слабший, встигає до удару ще вибудувати якусь комбінацію, щоб і собі забити. Однак шансів «воювати» з «Газпромом» в України все менше – через політичні протистояння, каже експерт.
«Розбалансована позиція в державі, коли Секретаріат Президента і Президент говорять і роблять одне, а уряд інше, сприятиме тому, що нам виставлятимуть максимальні ціни. Від часу появи посередницьких структур газовий ринок весь лихоманить. Тому, що ця схема газової торгівлі, інстальована 29 липня 2004 року, якраз так і була задумана, щоб тримати Україну на короткому повідку і в потрібний момент використовувати чинник газової залежності з тим, щоб добитися економічних преференцій для «Газпрому» по тарифах і політичних поступок», – зазначає Михайло Гончар.
За однією з версій, Юлія Тимошенко затягнула з виплатою боргів, бо хотіла таким чином довести посередника «РосУкрЕнерго» до банкрутства. Але, на думку експертів, це важко зробити «наскоком», адже посередник має угоди, підписані на 25 років.
Полякали і досить
Налякали боргами і судом, а тепер можна домовлятися про ціну. Схема вже добре перевірена, а тому «Газпром» демонструє благодушність. «Ми переконані, що ці питання будуть вирішенні, як і в попередні роки, шляхом переговорів – шляхом домовленостей», – каже радник-посланець Посольства Росії в Україні Всеволод Лоскутов.
Однак, це можна розглядати, і як підтвердження зацікавленості «Газпрому» у збереженні «РосУкрЕнерго» і бажанні уникнути прискіпливого розгляду сторонніми міжнародними судовими інстанціями українсько-російських газових суперечок.
«Газпром» вирішив далі домовлятися з Україною. А це, як стверджує колишній перший віце-прем’єр і міністр палива та енергетики Росії Борис Нємцов, означає, що таке рішення ухвалив Володимир Путін.
«Газпром» – це особистий проект Путіна. Усі серйозні питання: ціни, обсягу поставок, відключення і підключення – вирішуються цією людиною», – каже Нємцов.
Наступне і головне питання – ціна на газ у 2009 році
Секретаріат Президента наводить складні розрахунки, прив’язуючи ціну газу до падіння ціни на нафту та поетапного переходу України до європейського рівня цін, і заявляє: середньорічна ціна на газ для України у 2009 році мала б складати менш ніж 100 доларів за тисячу кубометрів.
Енергетичний експерт Михайло Гончар вважає, що це неможливо. Росія швидше знизить ціну для європейських споживачів газу, а з Україною буде, як завжди, окрема розмова. Єдине, що ми можемо зробити, то це синхронно, разом із подорожчанням газу, піднімати й вартість транзиту. Тоді газова більярдна партія може вирівнятися.
(Київ – Прага)