Прага – У чеській столиці тривають Дні української культури. У понеділок, 3 листопада, вони розпочалися виставкою художника-символіста Тараса Пліща. З його творами можна познайомитися в галереї сучасного українського мистецтва «Зузук», що неподалік Карлового мосту в центрі Праги. Дні української культури проводить Українська ініціатива в Чеській республіці за сприяння інших українських громадських організацій та за фінансової підтримки Міністерства культури Чехії. За кількарічну історію Днів культури вперше на українське свято прийшов найвищий за рангом чеський урядовець, міністр чеського уряду без портфеля Джаміля Стеглікова, яка погодилася дати інтерв’ю Радіо Свобода.
– Я міністр з прав людини і національних меншин і це моя компетенція стежити за тим, як живуть громади в Чехії, котрі належать до 12 офіційно визнаних національних меншин. Можу сказати, що українська громада мене радує тому, що є однією з найдинамічніших, швидко розвивається і вирізняється своєю відкритістю. Те, що стосується спілкування та інтеграції з цілою громадою, то вона її збагачує і подібними мистецькими проектами. Українська громада відкрита до новоприбулих, тобто, не обмежується окремою групою старших емігрантів, які не чують потреб тих, хто приїхав з України недавно, а дбає про інтеграцію всіх і цим, власне, виконує мою роботу за мене. Українська громада може бути прикладом для інших меншин тим, як уміє триматися разом, а також тим, що не зачиняється перед рештою суспільства і як уміє привнести оптимізм.
– Але з іншого боку, є чимало проблем з інтеграцією українців. І тут, на виставці, ми бачимо переважно представників старшої хвилі еміграції. Я не певна, що про Дні культури навіть чули тисячі українських заробітчани, яких чимало в Празі та інших чеських містах.
– Це просто пояснюється. Представники старшої еміграції переважно асимільовані. Вони можуть порадити новоприбулим, молодій громаді, як дати собі справу, як знайти шлях до державних інституцій і не заплющувати очі на проблеми своїх співвітчизників. Гадаю, що тому це дає надію і чеським державним інституціям – якщо ми хочемо домовитися з новоприбулими, то для нас найприроднішим партнером є саме ці громадські об’єднання і представники української громади в Раді національних меншин Чехії.
– Які Ви бачите головні проблеми з дотриманням прав українців у Чехії?
– Проблеми ті самі, що й з рештою іноземців. Тут потрібно не допустити нелегальної праці, явища, яке не зовсім точно називають сучасним рабством, коли задешево використовують робочу силу зі Сходу. Це стосується й інших громад, можливо, в’єтнамської та монгольської набагато більше. Українська громада має величезну перевагу, яку мусить усвідомити й використовувати. Культурно вона набагато ближча. Тому для українців не повинно бути проблемою інтегруватися легально. Не варто йти іншими шляхами, які існують, але не мають майбутнього. Саме про майбутнє йдеться передусім.
(Прага – Київ)
– Я міністр з прав людини і національних меншин і це моя компетенція стежити за тим, як живуть громади в Чехії, котрі належать до 12 офіційно визнаних національних меншин. Можу сказати, що українська громада мене радує тому, що є однією з найдинамічніших, швидко розвивається і вирізняється своєю відкритістю. Те, що стосується спілкування та інтеграції з цілою громадою, то вона її збагачує і подібними мистецькими проектами. Українська громада відкрита до новоприбулих, тобто, не обмежується окремою групою старших емігрантів, які не чують потреб тих, хто приїхав з України недавно, а дбає про інтеграцію всіх і цим, власне, виконує мою роботу за мене. Українська громада може бути прикладом для інших меншин тим, як уміє триматися разом, а також тим, що не зачиняється перед рештою суспільства і як уміє привнести оптимізм.
– Але з іншого боку, є чимало проблем з інтеграцією українців. І тут, на виставці, ми бачимо переважно представників старшої хвилі еміграції. Я не певна, що про Дні культури навіть чули тисячі українських заробітчани, яких чимало в Празі та інших чеських містах.
– Це просто пояснюється. Представники старшої еміграції переважно асимільовані. Вони можуть порадити новоприбулим, молодій громаді, як дати собі справу, як знайти шлях до державних інституцій і не заплющувати очі на проблеми своїх співвітчизників. Гадаю, що тому це дає надію і чеським державним інституціям – якщо ми хочемо домовитися з новоприбулими, то для нас найприроднішим партнером є саме ці громадські об’єднання і представники української громади в Раді національних меншин Чехії.
– Які Ви бачите головні проблеми з дотриманням прав українців у Чехії?
– Проблеми ті самі, що й з рештою іноземців. Тут потрібно не допустити нелегальної праці, явища, яке не зовсім точно називають сучасним рабством, коли задешево використовують робочу силу зі Сходу. Це стосується й інших громад, можливо, в’єтнамської та монгольської набагато більше. Українська громада має величезну перевагу, яку мусить усвідомити й використовувати. Культурно вона набагато ближча. Тому для українців не повинно бути проблемою інтегруватися легально. Не варто йти іншими шляхами, які існують, але не мають майбутнього. Саме про майбутнє йдеться передусім.
(Прага – Київ)